Мета. Ознайомити учнів з цікавими фактами біографії та творчістю Лесі Українки; визначити роль окремих чинників, що впливали на формування особистості поетеси, допомогти усвідомити, що сила духу – конструктивне начало в житті людини; удосконалювати навички роботи в парах та малих групах; висловлювати власні судження щодо почутого, передавати відчуття; виховувати повагу до творчих особистостей та зацікавленість їхнім життям; розкрити зміст, тему та ідею виучуваних поезій; вчити аналізувати образ ліричної героїні.
Цілі.
Учні знатимуть: основні факти з життя Лесі Українки; чинники, що впливають на формування особистості; зміст, тему, ідею виучуваних поезій; сутність технології “повільне читання”.
Учні вмітимуть: розповідати про грані особистості Лесі Українки; проводити аналогії між життям Лесі Українки і своїм; за технологічною карткою планувати навчальну діяльність; працювати в парах, малих групах; брати участь у бесіді; задавати запитання за змістом поезії та “повільно” прочитувати її.
Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: фото Лесі Українки різних років; роздавальний матеріал (технологічна картка з теми; цілі та план уроку); додатки до уроку; магнітофон.
Епіграф:
Ні ! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає…
Леся Українка
Методи, прийоми, форми роботи: бесіда, читання поезій, учнівські повідомлення, створення психологічного портрета, укладання понятійної таблиці, “повільне читання”, коментар епіграфа, “Мікрофон –1”, “Мікрофон –2”, “Незакінчене речення”, “Гронування”, робота в парах і малих групах.
Випереджувальне завдання: ознайомитися з поезіями Лесі Українки, одну з тих, що сподобалися, вивчити напам’ять, уміти пояснити свій вибір; для роботи в групах: дібрати фотографії Лесі Українки різних років й уміти створити на їх основі психологічний портрет поетеси; розповісти про вплив оточення на формування особистості митця; дібрати матеріали про внутрішній світ поетеси, її захоплення, обдарування, освіту.
Хід уроку
І. Мотиваційний етап.
1. З’ясування емоційної готовності учнів до уроку (“Кольоровий настрій”).
2. Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань.
1. Бесіда. – Діти, погляньте на дошку. Чи знайома вам ця людина? Що ви знаєте про неї? А чи знаєте ви, що у 4 роки Леся вже читала, у 5 – навчилася писати і грати на фортепіано, а через рік – уміла шити і вишивати. Восьмирічною дівчинкою вимережила любому таткові сорочку? Чи дивують вас ці факти? (Відповіді учнів).
– Які твори Лесі Українки ви прочитали? Вивчили напам’ять? Чим вони вас вразили або схвилювали? (Мікрофон 1).
2. Читання улюблених поезій уголос. Коментар вибору.
ІІ. Цілевизначення і планування діяльності
1. Представлення вчителем концепту теми.
2. Колективне цілевизначення та планування діяльності на уроці.
3. З’ясування учнівських очікувань (“Мікрофон – 1”: “Від сьогоднішнього уроку я очікую….).
4. Бесіда про особистісну значущість теми.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
1. Слово вчителя.
– Німецький поет Гете писав: “Хто хоче розуміти поета, мусить піти в його країну”. Отож і ми, друзі, щоб зрозуміти цю незвичайну поетесу, помандруймо дорогами, що простелились перед Лесею (Учитель звертає увагу на запис на дошці).
(На основі розповіді вчителя і учнівських повідомлень складається таблиця «Леся Українка як особистість»: портрет, характер, оточення, захоплення, освіта, обдарування, кредо, сфера діяльності.
– Кажуть, що талановиті люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь. Сподіваюся, що Леся Українка свій слід залишить у ваших серцях.
2. Представлення виконаних випереджувальних завдань.
І група – “Портрет” (учні демонструють портрети різних років і дають відповіді на запитання: “Якою ви уявили Лесю? Що побачили ваші “внутрішні очі”? Чи зовнішність може розкрити душу людини?)”.
Завдання учням: 1) слухаючи виступ однокласника, занотувати цікаві відомості і підготувати відповідь на запитання: „Яку роль відіграють ці відомості для зрозуміння духовного світу поетеси?”; 2) на основі прослуханих повідомлень укласти “візитну картку” поетеси:
ІІ група – „Риси характеру”.
Орієнтовний виступ представника групи:
– Характер Лесі Українки настільки прекрасний, наскільки і складний. Перша риса – скромність. За спогадами, щоб опублікувати перші вірші дівчинки, їх доводилося забирати в неї ледь не силоміць. І біографію свою до друку авторка поетичної збірки „На крилах пісень” також нізащо не хотіла подавати (У розробці уроку використано посібник: Степанишин Б. Дивоцвіт України. Леся Українка в школі. – Рівне, 1997).
Друга властивість – самокритичність. „Характер мій якийсь скритний, мені це не подобається, завжди стараюся бути якось щиріше, вільніше”. У цій самохарактеристиці йдеться і про іншу рису – стриманість, заглибленість у внутрішній світ.
Третя властивість – сила волі і цілеспрямованість: „Хіба тільки яка диявольська сила мене затримає, коли я не дійду свого”.
Леся сповідувала християнське милосердя. Була чутливою до чужого горя, намагалася підтримати у біді і скруті („Я звикла приймати чужі болі і жалі. Мої друзі, що звертаються до мене в хвилини смутку, – тим більше притягують мене до себе”).
Одна з рис характеру: прагнення діяти. „Перед собою маю роботу без кінця, не маю коли і вгору глянути”.
Ось оцінка Лесиного характеру кількома близькими людьми. Мати: „Леся – прекрасна дитина, така без кінця добра, поблажлива до всіх, дуже здібна, як до науки, так і до мистецтва”. Сестра Ольга: „Як би тяжко вона не страждала, перш за все думала про те, щоб не засмутити, не турбувати інших тим стражданням, не заважати комусь, не обтяжувати, навпаки – розвеселити жартом, заспокоїти, підтримати, підбадьорити… Така була все своє життя, від малку до останньої хвилини життя”.
Учитель. Як ви думаєте, людина народжується з певним характером чи виковує його собі сама? Які риси характеру Лесі імпонують вам? (Відповіді учнів).
ІІІ група – “ Захоплення, обдарування, освіта”
Орієнтовне повідомлення представника групи.
– Можна сказати, що Леся – це суцільне захоплення: красою природи, мелодійністю рідної мови, гармонією української пісні, Шевченковим „Кобзарем”, грою кобзарів, самобутністю волинської вишиванки, силою і могуттям органної музики, красою і грізністю морської стихії, обдарованістю рідного народу, його героїчною історією.
А почалося все, як це не дивно, із захоплення декламацією. Леся Українка в шість років завчає напам’ять і декламує будь-який вірш, котрий „попадається їй під руки”, найохочіше – „Русалку” Адама Міцкевича в перекладі П. Куліша.
У шість років вона вишиває батькові сорочку. У наступні, вже більш дорослі роки, Леся вишивала багато, навіть тоді, коли хвора рука була вся перебинтована. Пришпиливши роботу до пов’язки, продовжувала вишивати. Наприклад, на Різдво Христове 1883 р. вона вишила значну частину узорів до подарованих мамою різдвяним гостям сорочок. Йшов тоді дівчинці всього-на-всього 12-й рік. А в перервах цієї роботи висаджувала Леся квіти на клумбу.
Леся Українка дуже захоплювалася народною піснею. Хоча в дитинстві вона ще не могла досконало опанувати складні мелодії, але однаково цілими днями і вечорами допізна захоплено виспівувала їх.
Захопилася Леся випіканням булочок і до того, що конкурувала в цьому навіть з бабусею.
Дуже любила танцювати, плавати, стрибати, бігати наперегони, лазити по деревах, тобто любила різноманітні ігри.
З першим літуванням у Колодяжному виникло в Лесі захоплення волинськими пущами й дібровами. Її зачаровували велич-таємничість старезних лісів, їх безмежні простори, первозданність і розмаїття рослинного світу.
Учитель. – А чи багатий ваш світ? Якби вам довелося зустрітися з Лесею, вам було б цікаво з нею? А їй із вами?
ІV група – “Оточення”.
Учень називає імена представників Лесиного оточення і дає їм коротку характеристику.
У дитинстві найпершими друзями маленької Лесі були сільські колодяженські діти, яких вона дуже любила, з якими охоче гралася.
У Колодяжному і в Києві Косачі приймали в себе М. Лисенка, М. Старицького, в Галичині зустрічалися з В.Стефаником, В.Сімовичем, О.Маковеєм, О.Кобилянською, О.Луцьким, В.Пачовським.
3. Створення психологічного портрета поетеси (Гронування: “Леся Українка як особистість – це…”).
4. Зачитування висловлювань Лесі Українки (Фронтально). Вибір особистісно значущих для записування у власний зошит та зошит товариша.
“Яке се щастя бути фізично здоровою… Коли я активна, я не знаю страху”; “Я люблю мати в усьому ясність, і я за правду”; “Я звикла до кінця кінчати всі розпочаті справи”; “Всі мені толкують, що я повинна жити рослинним життям, але я не можу обернутись у рослину”; “Світ іде не до гіршого, а до кращого”; “Мої плечі витримають і не таку вагу”; “Без бібліотеки трудно жить”; “Кажу по правді, бо брехати сором”; “Мої плечі витримають і не таку вагу”.
5. Слово вчителя: Про письменника ми дізнаємося не тільки зі спогадів, біографічних та автобіографічних матеріалів, а й із його творів. Якою ж постає Леся Українка перед нами?
6. Робота зі змістом поезії “Ви щасливі, пречистії зорі…”:
а) виразне читання вірша вчителем або заздалегідь підготовленим учнем;
б) з’ясування емоційного враження від твору (“Що ви відчули, читаючи поезію?”);
в) визначення теми та ідеї вірша (“Незакінчене речення”: “Думаю, це поезія про… Нею Леся Українка хотіла сказати…”);
г) “повільне прочитання” вірша (учні під керівництвом учителя вчаться знаходити у творі приховані запитання, ставити власні і, відповідаючи на них, складати зв’язну розповідь-аналіз):
– “Ви щасливі, пречистії зорі…”, – говорить поетеса. Чому вона так вважає? (Зорі розмовляють між собою променями без слів. І поетеса також хотіла б так уміти, тоді б їй були непотрібні слова).
– Якщо виходити з такого трактування, то слова не дають змоги висловити все, що хоче сказати лірична героїня? (Умовно вважатимемо поетесу і ліричну героїню вірша тією ж особою). Виникає, як мінімум два запитання: 1) чому; 2) що ж вона хоче сказати й кому?
– Зорі все бачать звисока… Так само високо, щоб бачити все, хотіла б стати й лірична героїня. І ладна заплатити за це велику ціну – бути одинокою. З чого можна зробити висновок, що зараз вона не самотня, але це не може замінити прагнення глибокого і різностороннього пізнання світу (“бачити все”). Значить, зараз Леся Українка не може цього зробити. Чому?
– Зорі – холодні і тверді, “неначе з кришталю”. Леся Українка не така. А яка ж? Очевидно, м’яка, тобто душевна, вразлива. І ці риси завдають їй болю, туги, жалю. Поетеса прагне позбутися їх?
Узагальнимо: лірична героїня вірша є людиною надзвичайно вразливою і ранимою. З іншого боку, її розум прагне постійного пізнання. Свої думки й переживання поетеса втілює у слова, віршовані рядки. Однак не повністю може висловити себе – і незадоволена рівнем володіння словом. Почуттям внутрішнього дискомфорту й породжений твір. Авторка хоче сказати читачеві: мені погано на землі. Я маю друзів, родину, дім (це можна допустити, оскільки вона не самотня), але моя ранимість, невдоволеність жаги пізнання завдають болю. І у хвилину болю я піднімаю очі до неба і кажу: “Добре вам, зорі… Ви щасливі…”. Що ж хоче повідати лірична героїня вірша людям і світові в інших поезіях?
7. Робота зі змістом поезії “Хотіла б я піснею стати…”:
а) виразне читання вірша вчителем або заздалегідь підготовленим учнем;
б) з’ясування емоційного враження від твору (“Що ви відчули, читаючи поезію?”);
в) визначення теми та ідеї вірша (“Незакінчене речення”: “Думаю, це поезія про… Нею Леся Українка хотіла ствердити…”);
г) “повільне прочитання” вірша (робота проводиться за алгоритмом прочитання попереднього твору. Подаємо її схематичний виклад):
– “Хотіла б я піснею стати…”… Для чого? З якою метою? (Відповідь є у вірші: “Щоб вільно по світу літати…”. Але вона породжує нове запитання: “Для чого це потрібно ліричній героїні?”).
– Щоб вітер розносив луну… (Луну, тобто якісь слова? Хто їх автор? Про що вони? Відповіді поки що немає. Лише перелік бажань ліричної героїні, яка хоче піснею… аж під яснії зорі полинути співом дзвінким… Упасти на хвилі прозорі… Буяти над морем хибким…).
– Пошукаємо відповідь у третій строфі: “Лунали б тоді мої мрії [тобто слова, у яких мрії?] // І щастя моє таємне, // Ясніші, ніж зорі яснії, // Гучніші, ніж море гучне…”. Тут відповіді також нема. Зате є кілька нових запитань: Чому щастя таємне? Про що ці мрії? Можемо стверджувати, що про щось велике, оскільки ці мрії лунали б гучніше, аніж море, і світили б ясніше, аніж зорі. Про що ж ця поезія? (Відповіді учнів).
ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
1. Відповідь на озвучене на уроці запитання (усно або у формі есе): “Чи цікаво було б нам із Лесею вдвох?”.
2. Коментар епіграфа уроку.
3. Рефлексія очікувань і результатів (“Чи справдилися ваші очікування щодо уроку?”): “Незакінчене речення, “Мікрофон – 2”: “На сьогоднішньому уроці я відчув… зрозумів… усвідомив… А тепер хочу почути думку…”.
4. Відтворення у кольорі змін настрою протягом уроку.
Домашнє завдання
Обов’язкове загальне: 1. На основі матеріалу підручника (с. 135 – 136) доповнити візитну катку письменниці. 2. Вивчити напам’ять поезію “Хотіла б я піснею стати…”.
Обов’язкове на вибір: Написати есе на одну з тем: “Леся Українка – мій ідеал людини?”; “Чим зацікавила мене постать Лесі Українки?”; “У чому неповторність Лесі Українки?”; “Внутрішній світ мій і Лесі Українки”.
За бажанням: 1. Дібрати мелодію, яка б відображала внутрішній світ Лесі Українки. 3. Створити асоціативний малюнок “Внутрішній світ мій і Лесі Українки” (варіант: “кольоровий портрет” характеру).