Тема. Володимир Дрозд. “Ирій”. Іронічна, алегорично-химерна проза сучасного прозаїка. “Ирій” – химерна повість про неповторний світ юності (робота над змістом розділу “Зелена корова Манька”).
ТЛ: химерна проза.
Мета: ознайомити учнів з біографією та творчістю Володимира Дрозда, змістом розділу “Зелена корова Манька”; вдосконалювати вміння аналізувати прозові твори; ознайомити зі змістом літературознавчого поняття химерна проза; розвивати образне мислення восьмикласників.
Цілі.
Учні знатимуть: відомості про письменника; зміст розділу “Зелена корова Манька”; зміст літературознавчого поняття химерна проза таознаки жанру.
Учні вмітимуть: переказувати зміст, визначати в розділі ознаки химерної прози;висловити ставлення до прочитаного; словесно відтворювати зміст твору.
Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.
Обладнання: портрет Володимира Дрозда, видання його творів.
Методи, прийоми і форми роботи: розповідь учителя, бесіда, робота з підручником, словесне малювання, словникова робота, створення психологічного портрета.
Хід уроку
І. Мотиваційний етап.
- З’ясування емоційної готовності до уроку (Словесний настрій).
- Актуалізація опорних знань та суб’єктного досвіду:
Бесіда:
- Чи любите ви казки?
- А чому люди взагалі люблять казки?
- Чи хотілося б вам побувати в казці?
- А створити казку?
- Що об’єднує твори: “Казка про Яян” Е.Андієвської, “Гном у буфеті” І.Жиленко, “Кольорові миші” Л.Костенко, “Планетник” Б.Харчука?
ІІ. Цілевизначення та планування.
- Представлення концепту теми.
- Вибір цілей уроку із загального переліку.
- Колективне планування діяльності.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
- Коротке повідомлення учителя про В.Дрозда.
- З’ясування емоційних вражень від прочитання І розділу.
- Укладання переліку незнайомих слів та запитань, що виникли у процесі читання (з’ясовуються у ході бесіди).
- Робота зі змістом розділу “Зелена корова Манька”:
1) вступне слово вчителя (учні залучаються до розмови через постановку запитань, спонукання до роздумів тощо):
– Живе на світі хлопчина. Михаль – учень 8 класу. Оточуючий світ – це повоєнне село Пакуль, досить далеке від райцентру, із розбитими ґрунтовими дорогами, відсутністю електрики (її заміняє каганець), детекторним приймачем, кінопересувкою, що привозить чорно-біле кіно. Це мати, корова Манька, робота на городі й по господарству, і багато-багато книжок. А ще – мрії… І найбільша – виїхати із села, кудись далеко, в інший світ, такий привабливий і казковий.
Вся повість – це, власне, історія про реалізацію цієї мрії. І якщо переказувати її подієвий зміст, то пригадаємо раніше вивчені твори і їхніх героїв. Наприклад, Климка Г.Тютюнника (“Климко”), Михайлика М.Стельмаха (“Гуси-лебеді летять”), малого Сашка О.Довженка (“Зачарована Десна”).
Але є щось таке в героєві В.Дрозда, що суттєво вирізняє його з-поміж інших. Це своєрідне світобачення, світовідчуття. Як можна охарактеризувати його? Романтичне, поетичне… Безумовно. А ще – казкове… Персонаж “Ирію” близький до Планетника Б.Харчука, читаючи повість, ми згадуємо “Блакитну дитину” А.Дімарова, поезії І.Жиленко, Л.Костенко, Б.-І.Антонича. Що характерне для героя В.Дрозда? Він не лише вірить у казку, він ЖИВЕ у казці. Дійсність і казка у творі переплітаються й утворюється незвичайна цілісність, яку можна назвати химерною.
у 70-х роках минулого століття як відповідь на надмірне захоплення людства науково-технічними здобутками й “модою” на виробничу тематику в літературі навіть жанр такий з’явився – химерна проза.
2) Опрацювання матеріалу підручника (розділ “Химерна проза”, с. 350).
3) Бесіда:
Учитель. Отже, поєднання реального й фантастичного, побутового й міфологічного, дійсного та уявного… Пригляньмося уважніше до твору.
Реалізація Михалевої мрії пов’язана з дядьком Денисом, який пообіцяв забрати племінника на навчання до міської школи. Минає друге літо. Коли немає надії на здійснення задуму, кажуть: “Це буде тоді, коли рак свисне”. Мабуть, і Михалеві хтось так казав, може, мати… Але він вірить у казку, вірить, що рак колись свисне… Й ось нарешті… (Цитуються два перші абзаци твору).
– Що ми дізнаємося про Михаля з цього уривку?
Риси характеру і відповідні цитати відзначаються в таблиці:
|
МИХАЙЛО |
|
|
Риси характеру |
Цитати |
| Поетична натура, тонке відчуття природи, образне мислення, розвинене чуття мови, відчуття і бачення людей, почуття гумору, побожне ставлення до матері, мрійник, прагне вчитися, сільська дитина, що звикла працювати, вміє зрозуміти людей і простити їм “людські слабкості” | |
– Прокоментуйте окремі вислови та уривки. Що дає їхній зміст для зрозуміння внутрішнього світу Михаля?
а) “…залитий окропом ранкового сонця рундук”;
б) “згортала з чорних, рубцюватих, ніби вельвет, пальців однорогу маківку”;
в) від слів “Сестрина скнарість…” закінчуючи “…сушні та крохмалю”;
г) від слів “Сусіди, базарюючи…” закінчуючи “… в її городі груші”;
д) від слів “Але минав тиждень-другий…” закінчуючи “…плавати в човнах та ночвах”.
– Чи є у наведених уривках якісь ознаки “химерної прози”? (Відповіді учнів).
– Прочитайте наступні два абзаци. Доповніть характеристику Михаля.
(Він тягнеться до знань, багато читає, буквально марить іншими світами. Вони приходять із книг, із саморобного детекторного приймача, із чорно-білого кіно і формують переконання, що перебування в Пакулі – це тимчасово, а справжнє – це десь… Воно манить, і хлопчина готовий летіти, як летять журавлі у вирій…).
– Нам зрозуміло, що йдеться про вирій. Значить, Михаль мріє про “теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи” (Словник української мови: В 11 тт. – Т. 1. – К.: Наукова думка, 1971. – С. 471)? Звичайно ж, ні. Інше значення слова “вирій” – назва раю, країни животворної благодаті (Войнович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – С. 67 – 68). За народними віруваннями, “це міфічна сонячна країна, де птахи та змії зимують, а люди живуть після смерті… Там тепло і затишно, немає страждань, горя і воєн; як і ворогів і заздрісників. Мешканцям вирію не потрібно тяжко працювати, щоб заробити на їжу й одяг, – усього там доволі. Якщо хтось і робить, то лише для свого задоволення” (Сто найвідоміших образів української міфології. – К.: Орфей, 2002. – С. 131).
Отже, Ирій. Про що ще мріє Михаль? Як це характеризує хлопця? (Учні називають мрії: стати актором, заасфальтувати дорогу до Пакуля, побудувати в селі бібліотеку, купити для неї книги та ін.).
Учитель. Мрія набуває зримих обрисів з приїздом дядька Дениса. Чи є щось спільне в образах матері, Михаля, дядька? (Герої повісті щирі, безпосередні, залюблені в рідну землю, дещо іронічні і самоіронічні, особливо Михаль, вони – справжні).
– Де вперше у повісті “проявляються” ознаки “химерної прози”? (Учні зачитують уривок від слів “Дядько Денис одяг капелюха…” закінчуючи “…подала гостеві” та ін.).
– Прикметно, що, окрім самого героя, у казці живуть й інші персонажі. Так, про Ирій мріє і “міська” корова Манька. Михаль сприймає життя як казку, він живе у казці. Це своєрідна “гра”, у якій правилом є віра в чудеса. Назвіть ці чудеса. (Відповіді учнів).
Прокоментуйте назву розділу “Зелена корова Манька”.
IV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
Бесіда.
Учитель. Герой від’їжджає до омріяного Ирію з думками: “…навіть подумки я вже ніколи не повернуся в Пакуль. Пакуль – це назавше минувшина, учорашній день мого життя”. Як думаєте: це справді так і буде? Що його очікує? Чи справдяться сподівання юного мрійника? Свої міркування обґрунтуйте посиланням на текст.
Домашнє завдання.
Обов’язкове.
Загальне: Опрацювати матеріал підручника про В.Дрозда (с. 303).
У групах: 1. Прочитати розділи “Вечірня прогулянка по Ирію” – 1 група; “Любовна драма Михайла Решета” – 2 група; “Перелітні птахи” та “Наукова експедиція на Солом’янку” (3 група). 2. Зафіксувати враження від прочитаного (“Незакінчене речення”: Прочитавши розділ…., я відчув… подумав… зрозумів…). 3. Поставити по 4 – 5 запитань за змістом розділу. 4. Відповісти на запропоновані вчителем питання ( Див. Додаток до уроку). 5. Відзначити в тексті ознаки химерної прози: поєднання реального й фантастичного, побутового й міфологічного, дійсного та уявного. Проаналізувати, що лежить в основі творення “химерних” образів і картин?
За бажанням. 1. Проілюструвати зміст епізоду, що сподобався. 2. Підготувати інсценізацію певного епізоду.
Додаток
Запитання і завдання для роботи зі змістом повісті “Ирій”
“Вечірня прогулянка по Ирію”
- Порівняйте опис Ирію в повісті (с. 316 – 317) і словнику “Сто найвідоміших образів української міфології”. Зробіть висновки.
- Що в омріяному Михалем Ирії вам до вподоби, а що – ні? Чи одностайні ви у своїх оцінках?*
- Які риси характеру Михайла проявляються в його уявній розмові з директором школи (с. 316 – 317)?
- Однією з виразних рис Михаля є іронія та самоіронія. Підтвердьте цю тезу на прикладі розповіді про закоханість хлопця (с. 318) та опису першовересневої лінійки (с. 319).
- Назвіть риси характеру дядька Дениса та тітки Дори. Підтвердьте свої міркування посиланням на текст. Чи є життя у сім’ї дядька й тітки для Михаля Ирієм?*
- Прокоментуйте закінчення розділу. Михаль “ще не знав, ще не розумів, не замислювався”, навіщо йому дорога з Ирію в Пакуль. А ви знаєте? Розумієте? Яка роль слова раптом у змалюванні характеру хлопця?
- Розкрийте смисл назви розділу.
“Любовна драма Михайла Решета”
- Наведіть приклади іронічної самохарактеристики Михайла.
- Прокоментуйте роздуми “про кохання” “дівчини з календаря” (с. 331 – 332).
- З якою метою автор вводить розповідь про приниження Михайла на шкільній лінійці?
- У чому полягає суть прозріння хлопця? Що передувало йому?
- Що в омріяному Михалем Ирії вам до вподоби, а що – ні? Чи одностайні ви у своїх оцінках?*
- Прокоментуйте назву розділу.
“Перелітні птахи”
- Прокоментуйте історію створення товариства кандидатів у благородні гуїгнгнми: мета, вимоги до членів, результативність задуму.
- Прочитайте опис Пакуля (с. 346). Порівняйте його з описом Ирію (с. 315 – 316). Зробіть висновки.
- Що в омріяному Михалем Ирії вам до вподоби, а що – ні? Чи одностайні ви у своїх оцінках?*
- Розкрийте алегоризм образу Солом’янки в повісті.
- Прокоментуйте смисл назв розділів: “Перелітні птахи” та “Наукова експедиція на Солом’янку”.
- Як думаєте, чим закінчиться ця експедиція? А повість загалом?
- Прокоментуйте слова: “Пакуль – це твій Ирій; Пакуль – це ти сам…”.*