Пошук відповіді на численні запитання, пов’язані з компетентнісною освітою, продовжується. І це вселяє оптимізм, оскільки дорогу пройде лише той, хто ступив на неї. А реальність сьогодення вимагає не тільки визначення загальнотеоретичних засад, а й розробки конкретних методик. Ця стаття присвячена одному з найдієвіших, на наш погляд, засобів реалізації компетнтнісного підходу у навчанні – відкритих запитань.
Виходимо з того, що компетентність – це якісна характеристика особистості. Складниками компетентності є не лише знання (когнітивна підсистема), уміння й навички (операціонально-технологічна підсистема), а й ставлення та цінності (почуттєво-поведінкова підсистема). Саме наявність останньої відрізняє компетентність від компетенції – суми знань, умінь і навичок. Засвоюючи заданий зовні зміст компетенцій, учень вибудовує особистісне ставлення до виучуваного, виробляє готовність застосовувати її в реальних життєвих умовах, тобто формує компетентність. І завдання вчителя – допомогти йому в цьому.
Відкриті запитання, які не мають готової відповіді, апелюють як до розуму, так і суб’єктного досвіду, – дають змогу зробити учня суб’єктом навчання, активним учасником процесу. На думку А.Хуторського, вони сприяють не тільки творчому засвоєнню знань, а й формуванню когнітивних, креативних та оргдіяльнісних якостей.
Відкриті запитання і завдання:
а) стосуються конкретного питання теми чи об’єкта вивчення (наприклад, “Дайте свою версію поділу іменників на роди (виникнення метафори)”;
б) не мають заздалегідь відомої відповіді (учитель може передбачити кілька можливих варіантів);
в) передбачають цікаві і несподівані для учня формулювання (“Мовні відмінності – це випадковість чи закономірність?”) [1; 367].
Залежно від домінантного виду діяльності А.Хуторський виокремлює три групи відкритих запитань: когнітивні, креативні та оргдіяльнісні. Зазначимо, що такі запитання побутують у шкільній практиці. Однак, за даними зарубіжної преси (даних про проведення подібних досліджень в Україні немає), до 75% запитань (за іншими – 95%) – репродуктивні, тобто такі, які вимагають простого відтворення інформації. Окрім того, учителі здебільшого формулюють креативні запитання, що, безумовно, звужує можливість вибору учням – “дослідникам” та “організаторам”.
Скориставшись класифікацією А.Хуторського, наведемо приклади відкритих завдань стосовно предметів “українська мова” та “українська література”.
Завдання когнітивного типу стосуються вирішення наукової проблеми, дослідження певного об’єкта (слова, тексту, образу), проведення лінгвістичного чи літературознавчого експерименту, доведення певної тези тощо.
Дві мови: подібне і відмінне.
Дайте власне визначення літературознавчого (мовознавчого) поняття.
Як відбувся поділ іменників на роди?
Чому букви в алфавіті розташовані саме в такому порядку?
Що станеться, якщо зникнуть книги (назвати не менше 10 змін)?
Дайте власне визначення абстрактних понять “патріотизм”, “любов”, радість”.
Складіть список книг, які повинна прочитати людина, яка хоче бути освіченою і культурною.
Яка з букв українського алфавіту вживається найчастіше (найрідше) і чому?
Найуживаніше слово (частина мови) у твоєму підручнику.
Доведи тому, хто має протилежну думку, що прочитаний вами твір цікавий.
Постав запитання до автора (тексту, героя) художнього твору (шкільного підручника).
Випиши з виучуваного твору 10 подій, які ти вважаєш найважливішими.
Досліди, як і чому міняється настрій героя протягом певного часу.
Що нового ти дізнався з виучуваного твору? Назви 5 таких речей.
Запропонуй алгоритм вивчення теми (засвоєння поняття, вивчення вірша).
Склади опорний конспект до теми.
Давньоримський оратор Квінтіліан вважав головними 7 запитань: Хто? Що? Навіщо? Де? Чим? Як? Коли? Чи вважаєш ти цю кількість достатньою? Задай запитання стосовно певного героя (твору).
Завдання креативного типу спонукають учня до творчості: придумати образ, “намалювати” музику, створити текст у різних стилях та жанрах, утворити нові слова, виготовити власні наочні посібники та ін.
Опиши пам’ятник, який ти поставив би…
Створи рекламу твору… (книжки…).
Намалюй 3 – 5 ілюстрацій до твору. Запропонуй сусідові по парті переказати зміст уривків.
Опиши місця, де відбуваються події виучуваного твору.
“Одягни” героя драматичного (ліричного) твору.
У який твір ти хотів би потрапити? Чому? Як тобі там жилося б? Розкажи про це.
Ти літературний герой якогось твору. Якого саме? Опиши себе. Розкажи про свої пригоди, стосунки з іншими героями.
Створи асоціативний портрет героя виучуваного твору (його автора).
Завдання оргдіяльнісного типу дають змогу перевірити рівень сформованості в учнів загальнонавчальних умінь.
Визнач цілі вивчення предмета (теми, твору) на рік (семестр, день, урок).
Склади план досягнення цілей.
Визнач особливості своєї діяльності (коли тобі найкраще працюється? з чого ти починаєш роботу? Чи визначаєш цілі? Чи складаєш план? З яким настроєм працюєш? тощо).
Відрефлексуй діяльність на конкретному уроці: що нового ти дізнався? Якими уміннями оволодів? Як тобі працювалося? та ін.
Оціни власну роботу та діяльність сусіда (групи, класу, вчителя), скориставшись запропонованими критеріями або визнач свої.
Література.
1. Хуторской А.В. Современная дидактика. – СПб: Питер, 2001. – 544 с.
Анатолій Фасоля,
м. Київ