Медіаосвіта – особлива галузь. Існуючі знання
не просто передаються вчителями чи
«відкриваються» учнями. Це предмет критичного
дослідження і діалогу, у ході яких нові знання
активно здобуваються педагогами та учнями.
Лен Мастерман
Про роль та значення медіа в житті сучасної людини
Життя сучасної людини сьогодні важко уявити без засобів масової комунікації (медіа). Ми всі, не залежно від того, чим займаємося і де живемо (в великих містах чи маленьких селищах) час від часу слухаємо радіо і дивимося телебачення, гортаємо газети і журнали, звертаємо увагу на білборди та рекламні постери, переглядаємо вебсторінки в пошуках потрібної нам інформації. Отже, мі всі є активними споживачами різних медіапродуктів, які, хочемо ми того чи ні, безумовно, впливають на нас.
Зважаючи на ті проблеми, що виникають у людини у зв’язку зі стрімким збільшенням обсягу інформації та тими можливостями, які відкриває сьогодні інформаційний простір для кожного з нас, 2000 року була розроблена програма ЮНЕСКО «Інформація для всіх». Одними із першочергових завдань цієї міждержавної програми є вивчення особливостей сучасного інформаційного суспільства, забезпечення права людини на інформацію та надання всебічного доступу до неї.
Оскільки інформацію та знання ми сьогодні здобуваємо зокрема через медіа, з’ясуємо, що ж це таке. Достатнє повне визначення цьому явищу нашого сучасного життя дала російська дослідниця Ірина Челишева, яка звертає увагу, що медіа – «засоби створення, запису, копіювання, тиражування, зберігання, розповсюдження, сприйняття інформації і обміну її між автором і масовою аудиторією. Медіа бувають візуальні (сюди відносять друк, фотографію, комп’ютерну графіку); аудіювальні (звукові) – звукозапис; аудіовізуальні – кінематограф, телебачення, відео, Інтернет» [8, с. 7].
Реалії сьогодення свідчать, що школярі як користувачі сучасних засобів комунікації, насамперед Інтернету, комп’ютеру, телебачення та відео, також знаходяться під впливом різних медіапродуктів. Деякі дослідники навіть констатують, що йдеться про формування так званого «медійного» покоління, що зростає під активним медіавпливом. Серед головних результатів цього впливу слід відзначити такі негативні тенденції розвитку суспільства:
- надання переваги комунікації у віртуальному світі замість «живого» спілкування;
- занадто глибоке занурення у кіберпростір і почасти як наслідок цього байдужість та інфантилізм;
- формування «кліпової» свідомості, коли неможливо встановити зв’язок між інформацією, що отримується з різних джерел.
Отже, як бачимо, існують серйозні проблеми, що виникають під впливом засобів масової комунікації, які, безперечно, потрібно ставити та вирішувати.
Водночас не можна не відзначити, що у сучасному медійному світі, в якому живе сьогоднішній школяр, зростають можливості для розвитку та саморозвитку особистості, оскільки немає браку будь-якої інформації, є можливість її швидко отримати, а значить поповнити та розширити свої знання, набути необхідні компетентності. І в навчальному процесі взагалі, і під час вивчення літератури зокрема, не слід відмовлятися від можливостей, які виникають в сучасному інформаційному суспільстві.
Вирішенням вказаних проблем займається медіаосвіта.
Що таке медіаосвіта, її призначення та мета
Якщо ми звернемося до «Українського педагогічного словника», то дізнаємося, що «медіаосвіта (англ. media education, від лат. media – засоби) – напрям у педагогіці, представники якого виступають за вивчення школярами закономірностей масової комунікації (преси, телебачення. радіо, кіно тощо). Основними завданнями медіаосвіти є підготовка нового покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприймання й розуміння різної інформації, усвідомлення наслідків її впливу на психіку тощо» [1].
Оскільки предметом вивчення медіаосвіти є медіатекст, який трактують як висловлювання, представлені в будь-якій формі та жанрі медіа (газетні та журнальні статті, телевізійні передачі, фільми, Інтернетсайти, комп’ютерні ігри тощо) [8, с.7], то і головними завданнями використання медіаресурсів у навчальному процесі будуть такі:
- навчати декодувати медіатексти, давати їм власну оцінку;
- розвивати самостійність і критичність мислення;
- навчати створювати власні висловлювання за допомогою медіатексту.
Один із найбільш авторитетних у світі вчених в галузі медіаосвіти, професор Ліверпульського університету Лен Мастерман наголошує, що медіаосвіта відбувається протягом всього життя людини, і це не тільки процес оцінки медіапродуктів, а сукупність певних послідовних дій, спрямованих на дослідження різноманітних творів медіакультури, метою чого є не просто критичне розуміння, а «критична автономія», тобто здатність людини до самостійного критичного судження про медіатекст. Медіаосвіта намагається змінити стосунки вчителя і учнів, ставить їх у позицію співдослідників, надає додаткові можливості для співпраці і діалогу. Крім того, на думку Л. Мастермана, медіаосвіта орієнтується на навчання у колективі, переважно у групах, що також є дуже важливим у сучасному навчальному процесі [2].
Таким чином, метої використання медіазасобів у навчанні має стати подолання наслідків «кліпового-інтернетного» потоку свідомості і формування самостійного критичного мислення сучасної особистості, що живе в насиченому, а почасти навіть у перенасиченому, інформаційному світі.
Відомий фахівець в галузі медіаосвіти, Президент Асоціації кіноосвіти та медіапедагогіки Росії Олександр Федоров, наголошуючи на перспективності використання медіаресурсів у навчальному процесі, звертає увагу, що «медіа-освіта розширює спектр методів та форм проведення занять з учнями. А комплексне вивчення преси, кінематографу, телебачення, відео, Інтернету, віртуального світу комп’ютера (який синтезує риси практично всіх традиційних засобів масової комунікації) допомагає виправити, наприклад, такі суттєві недоліки традиційної художньої освіти як однобічність, ізольоване одне від одного вивчення літератури, музики чи живопису, окремий розгляд форми (так званих «художніх засобів») та змісту при аналізі конкретного твору» [7, с. 203].
Медіатекст у шкільному вивченні літератури
Враховуючи стрімкий розвиток інформаційного суспільства, можна констатувати, що сьогодні зростає роль вчителя літератури у формуванні читацької культури школярів. Зважаючи на те, що читацький інтерес, як і будь-який інтерес, має хвильову структуру і для нього характерні свої «припливи» та «відпливи», словесник має стати певним мотиватором у читанні учнів, своєрідним популяризатором окремого твору і читання в цілому. Але для цього йому потрібно добре орієнтуватися, що відбувається у сучасному світі і регулярно відстежувати, що створює медійний простір для формування «припливів» читацького інтересу.
Таким чином, те, що сьогодні відволікає читача від книги і читання (зокрема масмедіа), необхідно зробити помічниками вчителя у створенні мотивації у читанні. І оскільки у житті сучасного школяра візуальне сприйняття займає провідну роль, то цілком логічно буде прослідкувати, як різноманітні медійні засоби розкривають тему значення книги і читання, і використати це у навчальних цілях на уроках літератури.
З цією метою доцільно звернути увагу на такі сучасні медіатексти, як:
- анімаційні фільми;
- кінофільми і телевізійні програми;
- відеоролики;
- малюнки, графіка, фотографія;
- матеріали сайтів.
Так, сучасне анімаційне мистецтво доволі багато уваги приділяє як літературним творам, на основі яких створюється велика кількість мультфільмів, так і взагалі темі «Значення книги і читання в житті сучасної людини». Один із найяскравіших тому прикладів – це короткотривалий анімаційний фільм «Фантастичні летючі книги містера Морріса Лессмора» авторів Вільяма Джойса і Брендона Олденберга. Цей 15-тихвилинний фільм отримав 13 нагород на різних кінофестивалях, зокрема і престижну премію американської кіноакадемії Оскар у 2012 році в номінації «Найкращий анімаційний короткотривалий фільм». Захоплююче і переконливо ця фантасмагорична філософська притча розповідає історію молодої людини, що присвятила своє життя книгам. Одного разу потрапивши у храм книги, Моррріс вже не зміг його покинути, адже книжки стали його родиною. Головний герой стає хранителем бібліотеки, він піклується про книжки, «лікує» їх і навіть «рятує від смерті» перше видання книги Жуля Верна «З Землі на Луну прямим шляхом за 97 годин 20 хвилин». Цей епізод є дуже важливим у фільмі, адже, щоб Морріс не робив з цією старою, занепалою книжкою (підклеював, лагодив обкладинку тощо), нічого не виходило, і тільки тоді, коли він почав читати книгу, вона ожила. Образно автори мультфільму доводять важливу думку про те, що книга створена для читача, вона «оживає» в його уяві, тільки читач ї наповнює і завершує її.
Матеріали цього мультфільму вчитель може використати як на першому уроці літератури у навчальному році, так і на підсумкових заняттях, а також у позакласній роботі. Факт такої уваги до книги і читання, зокрема і з боку американської кіноакадемії, здатен стати додатковою мотивацією у читанні школярів.
Кінематограф сьогодні також активно пропагує художню літературу. Згадаємо ситуацію, коли 2003 року на телеекрани вийшов художній фільм режисера Володимира Бортко «Ідіот» за однойменним романом Ф.М. Достоєвського і як результат цього підвищений інтерес у суспільстві до літературного твору, навіть певний ажіотаж на книжкових ринках у зв’язку з бажанням багатьох придбати текст цього роману. Наприклад, відвідувачі київського книжкового ринку «Петрівка» у той час були свідками плакатів, що викликали посмішку: «Увага! Новинка! У продажу «Ідіот»!». Це яскравий приклад того, як якісний медіапродукт зміг вплинути на читацькі смаки та інтереси.
Крім чисельних екранізацій програмових художніх творів, у процесі шкільного вивчення доречно буде звернути увагу і на ті кінофільми, які безпосередньо розкривають стосунки між книгою і читачем. Так, фільм «Безкінечна історія» (режисер В.Петерсен, 1984 р.), поставлений за однойменним твором Михаеля Енде, яскраво показує, що під час читання цікавої книжки можна реалізувати всі свої фантазії і мрії. Цей фільм увиразнює важливу для шкільного вивчення літератури думку, що країна Фантазія не знає меж, але вона неможлива без реальних переживань читачів, що тільки читачі завдяки свій уяві та щирому співчутті до літературних героїв здатні творити справжні дива.
Слід зазначити, що і відеоролики сьогодні також не залишаються осторонь від проблеми читання, і це також може бути використано у навчальному процесі. Цікавий кліп «Абзац за абзацем» або «В начитаному тілі начитаний дух», представлений на популярному сьогодні відеопорталі Youtube , наочно демонструє, що читання, як спорт: хочеш досягнути результатів, тренуйся. Цей проект, як зазначає його творчий директор Денис Лапшинов, у першу чергу звернений до хлопців, у яких, зазвичай, більше проблем з читанням, ніж у дівчат. Тому у музичній композиції, яку записав відомий репер Fike, звучить фраза «Будь чоловіком!». Наведемо фрагмент із цього кліпу:
Абзац за абзацем, глава за главой
Подружись со своей головой!
Пускай тебя двигает к цели
Начитанный дух в начитанном теле.
Абзац за абзацем, глава за главой
Подружись со своей головой!
Хватит быть слабаком, будь мужчиной!
В наше время читать почётно не только рэпчину!
Сучасний ілюстративний матеріал (малюнки, графіка, фотографія) також може бути використаний у процесі вивчення літератури. Так, застосовуючи педагогічний прийом переносу інтересу з одного предмету на інший, доцільно буде представити учням, що, мабуть, найбільш популярна сьогодні пошукова система Google у своїх заставках, так званих «дудлах» регулярно пропагує відомих письменників та їхні твори. Наприклад, у день 200-річчя М.В. Гоголя Google перетворився в Gogol з характерним гоголівським носом.
А в 2012 році день народження Марка Твена заставка Google ілюструвала, як найпопулярніший персонаж Твена білить паркан.
Сьогодні матеріали багатьох Інтернетсайтів також присвячені різноманітним літературним темам. Літературні портали, електронні бібліотеки, журнали, газети, сайти про окремих письменників, персональні вебсторінки сучасних популярних авторів та багато інших матеріалів, що містяться в Інтернеті, сприяють популяризації літературних творів та читанню взагалі. Існують навіть сайти, на яких читачу надається можливість самим брати активну участь у створенні текстів: «СтихиЯ», «Пролісок», «Писаки», «Рожевий Слоник», «Графомания» та інші.
Словеснику доцільно звернути увагу і на окремі Інтернетвидання, що презентують різноманітні матеріали, спрямовані на розвиток інтересу до літератури. Так, наприклад у газеті «Друг читача» та на сторінках однойменного вебпорталу (http://vsiknygy.net.ua/) сучасного школяра можуть зацікавити такі рубрики, як «Що почитати. Рецензії. Новинки» (знайомить з новими виданнями України та світу, допомагає зорієнтуватися у книжкових новинках); «Непересічний читач» (в якій відомі особистості розповідають про роль книги та читання у своєму житті); «Постать», (містить статті про Г.Аполлінера, М. Емінеску, Дж. Байрона, А. Ахматову, М. Зощенка, Вергілія, Лопе де Вега, Р. Бернса, Дж. Баррі, Е. Діккінсон та багатьох інших).
Аналіз сучасної соціальної реклами з погляду проблеми формування читача
Безумовно, що у сучасному світі значна роль належить рекламі. Невипадково Л. Мастерман звертає увагу над підвищення значення медіареклами та необхідність її критичного аналізу [3, p. 7].
Проаналізуємо окремі рекламні продукти, присвячені читанню і книзі.
Так, для вчителя літератури може бути дуже корисною реклама читання, що зображує популярних особистостей. Наприклад, декілька років тому у київському метро значення книги для розвитку людини пропагував фронтмен відомої української рок-групи «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук. Слоган цього проекту «Книга творить Людину» може сприяти інтересу до читання, переконати тих школярів, для яких цей музикант є кумиром.
Постерів, на яких популярні особисті рекламують книгу, доволі багато. Так, наприклад, з рекламних плакатів популярний письменник-фантаст Сергій Лукьяненко, автор «Денної варти» та «Нічної варти», стверджує, що «Прочитана книжка – це ще одне прожите життя», а лідер популярної серед молоді групи «Муммій троль» Ілля Лагутенко розказує. що «проковтнув «Собаче серце» у 14 років». Така інформація є дуже корисною для школярів, може стати додатковими важелями в їхньому ставленні до уроків літератури зокрема, і до читання взагалі.
Інтерес для вчителя літератури представляють і рекламні плакати окремих видавництв і книжкових магазинів, що пропагують читання як дивовижну захоплюючу подорож поза межами часу і простору (наприклад, постери книжного магазину «Anagram» у Празі чи російського видавництва «Ексмо».
Одним із останніх цікавих рекламних продуктів, створених у Росії, присвячених ролі читання, став проект «Займайся читанням», в якому класики російської літератури в образах спортивних тренерів закликають молодь читати книжки. На рекламних постерах можна побачити, як О.С. Пушкін переконує: «Розпочинай з невеликих текстів, поступово збільшуючи навантаження», Лев Толстой у костюмі з написом «War and Peace» закликає: «Не здавайся, на 500-тій сторінці відкриється друге дихання», а А.П. Чехов в костюмі з емблемою чайки та секундоміром у руці обіцяє: «Три підходи по сім сторінок кожного дня, і результат буде помітним через тиждень».
Слід наголосити, що деякі рекламні продукти враховують, що школярі іноді більше надають переваги екранізаціям художніх творів, ніж самому літературному тексту. Саме цей аспект покладений в основу деяких рекламних постерів. Наприклад, на одному з них зазначається, що, якщо ти тільки дивився «Гаррі Поттера», а не прочитав його, то так і не дізнаєшся, яка пригода очікувала Гаррі та його друзів під час святкування Хеллоуіна.
Враховуючи протиріччя у сприйнятті сучасних школярів, їхні вікові типологічні особливості, пов’язані з тим, що вони почасти не сприймають, коли їм щось нав’язується, особливу роль в популяризації читання можуть мати рекламні плакати, що діють «від супротивного», коли пропонується не читати книжки, адже вони можуть спричинити розвиток мозку, сприяти виникненню власної думки.
Отже, в сучасному медійному просторі існує багато цікавих рекламних продуктів, присвячених книзі і читанню, здатних зацікавити і учителя літератури, і школярів. Учитель може роздрукувати ці рекламні плакати і представити їх у своєму кабінеті, може доручити комусь з учнів стежити за тим, які нові постери про книгу і читання з’являються, і оновлювати їх у класі. Все це може сприяти виникненню додаткової мотивації у читанні.
Про прийоми створення власних медіатекстів на уроках літератури
Враховуючи інтерес сучасних школярів до різноманітних масмедіа, вчитель літератури може сьогодні на уроках літератури запропонувати низку методичних прийомів та видів навчальної діяльності, спрямованих на створення власних медіатекстів на уроках літератури. Серед них виокремимо такі:
- підготовка (електронних, рукописних, друкованих) випусків шкільної газети га літературну тематику;
- видання літературного журналу чи альманаху на тему ролі книги та читання в житі людини;
- створення мультимедійної презентації на тему;
- підготовка телевізійної передачі чи короткого відеофільму на літературні теми;
- написання анотацій на книгу (твір) до шкільної газети, альманаху;
- підготовка фотографій, малюнків, колажів на літературні теми;
- малювання афіші літературних подій, обкладинки до книжки;
- створення рекламних продуктів на тему читання і книги (тексти для друкованої реклами, постери, слогани, відеоролики, фотоколажі);
- підготовка інтерактивних коментарів до твору;
- створення блогів (інтернет-щоденників).
Якщо більшість з вказаних видів робіт вже активно використовуються в шкільній практиці викладання літератури, то підготовка інтерактивних коментарів до твору та створення блогів потребують окремого пояснення
Так, інтерактивний коментар до твору створюється за принципом «гіперпосилання», коли «клік» на слово, що потребує пояснень, веде на нову сторінку, на якій розміщується коментар, або ілюстрація до твору, музичний фрагмент тощо.
Це завдання можна виконувати як на комп’ютері (завдання зробити реальне гіперпосилання), так і просто письмово в зошитах, коли учню пропонується виступити у ролі людини, що розміщує певний текст (наприклад, художній текст чи літературно-критичну статтю) в Інтернеті і продумати, які слова та словосполучення потрібно прокоментувати, створив гіперпосилання, і на які інші вебсторінки це гіперпосилання може привести.
Наприклад, завдання розробити інтерактивний коментар до хрестоматійного вірша Ф. Тютчева «К.Б.» (Я встретил вас …»). Тут можливі такі гіперпосилання:
- в самому початку, під назвою твору. Воно приведе нас до історії створення цього вірша, яке свідчить про те, що цей твір присвячений Амалії Лерхенвельд (Крюденер – після заміжжя), в яку був палко закоханий Ф.Тютчев. К.Б. – це скрочення слів «Баронесі Крюденер»;
- від імені Амалії Лерхенвельд може бути запропоноване посилання, що приведе до портретного зображення цієї жінки, виконаного Йозефом Карлом Штилером;
- від імені Амалії Лерхенвельд може бути запропоноване ще одне посилання, яке приведе до інформації, що цій жінці Тютчев посвятив і вірш «Я помню время золотое», а вже від цієї інформації логічно розробити посилання, що приведе до тексту вказаного вірша;
- наприкінці твору доречно дати посилання з інформацією про один із найвідоміших романсів, написаних на вірші Ф. Тютчева «Я встретил вас…»;
- від цієї інформації виникне посилання, що приведе до прослуховування безпосередньо самого романсу у виконані Івана Семеновича Козловського, при загадуванні імені якого з’явиться гіперпосилання про цього видатного співака і про історію появи цього романсу.
Ті вчителя літератури в старших класах, що працюють в школах, в яких діють та активно підтримуються свої сайти, можуть запровадити такий вид роботи, як ведення блогів (інтернет-щоденників). Так старшокласникам можна запропонувати вести свій «живий читацький щоденник», в якому б вони залишали свої враження щодо прочитанних творів, а вчитель, в свою чергу, читаючи ці учнівські записи, може не тільки перевірити, наскільки уважно прочитаний літературний текст, але й вступити у діалог зі школярами.
Таким чином, сьогодні використання різноманітних медіапродуктів здатно осучаснити процес шкільного вивчення літератури, стати додатковим фактором створення мотивації у читанні.
[gview file=”http://ozonlit.org/wp-content/uploads/isaeva.ppt”]
Література:
- Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – С. 203.
- Masterman, L. A rational for Media Еducation // Media Literacy in the Information Age: Current perspectives (pp. 15-68). New Brunswick, 1997.
- Masterman, L. New Paradigms and Directions // Telemedium. Journal of Media literacy. Vol. 46. 2000. № 1.
- Мастерман Л. Обучение языку средств массовой информации // Специалист. – 1993. – № 5. – С.31-32.
- Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід: навч.-метод. посібник / за ред. Л.А.Найдьонової, О.Т.Баришпольця. – К.: Міленіум, 2010. – 440 с.
- Федоров А.В. Медиаобразование: история, теория и методика. – Ростов: ЦВВР, 2001. – 708 с.
- Федоров А.В. Медиаобразование: вчера и сегодня. – М.: Изд-во МОО ВПП ЮНЕСКО «Информация для всех», 2009. – 234 с.
- Челышева И.В. Медиаобразование для родителей: освоение семейной медиаграмотности. Научно-популярное издвание. – Таганрог: Изд-во ТТИ ЮФУ, 2008. – 184 с.
Ісаєва О.О.,
доктор пед. н., проф.,
зав. каф. методики викладання рос. мови
та світової літ-ри НПУ ім. М.П. Драгоманова
СКАЧАТИ ПРЕЗЕНТАЦІЮ ДО СТАТТІ У ФОРМАТІ РРТ