Григорій Сковорода – мандрівна академія. Життя і творчість філософа, просвітителя, поета.
Мета: зацікавити дев’ятикласників особою Григорія Сковороди, його творчістю; визначити роль окремих чинників, що впливали на формування особистості митця; допомогти учням зрозуміти філософські ідеї Г.Сковороди; сприяти формуванню бажання самовдосконалення, життя за законами честі й моралі.
Цілі.
Учні знатимуть: біографічні відомості про Г.Сковороду; назви збірок байок та поезій; чинники, що впливали на формування його особистості; основні філософські ідеї Г.Сковороди.
Учні вмітимуть: на основі розповіді учителя або матеріалу підручника укласти таблицю “Григорій Сковорода як особистість”; сформулювати власне розуміння і актуальність для сьогоднішнього життя положень філософії Г.Сковороди.
Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: виставка творів Г.Сковороди, його портрет, інформаційні картки, фото Переяслав-Хмельницького та Сковородинівського музеїв Г.Сковороди.
Методи, прийоми, форми роботи: “Промовисті предмети”, розповідь учителя, укладання таблиці “Григорій Сковорода як особистість”; робота в парах.
Епіграф.
Він свідомо обрав своїм кабінетом цілий світ, при обміркуванні його творів присутні були і небо над головою, журавлі, лелеки, тополі, озера, ліси і тверда земля під ногами, а головне – люди (Павло Тичина).
Хід уроку
І. Мотиваційний етап.
1. Забезпечення емоційної готовності до уроку.
Побажання хорошого настрою і успішної роботи на уроці.
2. Актуалізація суб’єктного досвіду. “Промовисті предмети”.
Учитель. У торбині, з якою він подорожував, було небагато речей: сопілка, Біблія, паляниця, кілька аркушів паперу. (Учитель демонструє ці предмети.) Що “промовляють” ці предмети про їх власника? (Відповіді учнів.)
Двадцять п’ять років мандрував дорогами України незвичайний подорожній – Григорій Сковорода. За способом життя – чернець, самітник, за способом мислення – філософ, за способом діяння – учитель, письменник, мандрівна академія.
ІІ. Цілевизначення і планування.
1. Представлення концепту теми.
Учитель. На вивчення теми відводиться три уроки. На першому ми дізнаємося про життя Григорія Сковороди, його філософські погляди. На другому вивчатимемо байки та вірші, на третьому – філософський трактат. Крім того, нашим завданням буде вивчити кілька афоризмів. Їх ви доберете самостійно.
2. Оголошення теми уроку, запис епіграфа.
3. Самостійне визначення учнями цілей уроку.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
- Розповідь учителя.
Учні у ході розповіді мають визначити найважливіші чинники, які вплинули на формування світогляду Григорія Сковороди, та заповнити таблицю “Григорій Сковорода як особистість”. ( Такі узагальнювальні таблиці пропонує педагог із Рівного Лілія Овдійчук).
Народився Григорій Сковорода 3 грудня (22 листопада за старим стилем) 1722 р. в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку (нині районний центр Полтавської області) у сім’ї малоземельного козака Сави і його дружини Пелагеї. Батьки були не дуже заможні, зате чесні, гостинні й набожні. Вони рано помітили схильність сина до наук та музики. Одного дня повів тато сина до дяка в науку. Навчався Григорій із цікавістю і навіть був на привілейованому становищі, бо дяк виявив у хлопця надзвичайної краси голос, навчив нотної грамоти, поставив першим співаком у церковному хорі, давав читати книжки і підготував до вступу в академію.
Битим шляхом, пішки, Григорій дістався до Києва і став одним із наполегливих і тямущих спудеїв найвідомішої на той час вищої школи Східної Європи – Києво-Могилянської академії. А було хлопцеві тоді всього 12 років (одні науковці вважають, що Григорій Сковорода почав навчатися в академії у 1734 році, інші – у 1738). Повний курс навчання в академії становив 8 класів.
В академії учителями Григорія Сковороди були Михайло Козачинський, один із найвідоміших філософів того часу; поліглот, перекладач Симеон Тодоровський; поет, філософ та богослов Георгій Кониський. Сковорода легко опановував усі академічні премудрості. Знав грецьку, латинську, польську, староєврейську, німецьку мови. Захоплювався філософськими ідеями Сократа, Діогена, Платона.
У 1741 році Григорія Сковороду відряджають до Петербурга в придворну капелу, бо він прославився чудовим басом, грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах, сопілці. На власні вірші Григорій складав музику, а деякі з його пісень перейняли навіть кобзарі. Та через три роки повернувся до Києва і продовжив навчання у Києво-Могилянській академії.
Закінчивши другий клас філософії, Григорій Сковорода у серпні 1745 р. разом з посольською місією генерал-майора Федора Вишневського їде до Угорщини (тут мали укласти договір про доставку токайських вин для російської цариці). Подорожуючи Європою (Польща, Німеччина, Угорщина, Австрія, Словаччина), Сковорода, як згадує його перший біограф М.Ковалинський, “намагався знайомитись найбільше з людьми, що були тоді дуже славні вченістю й знаннями”. До речі, знання багатьох мов давало йому можливість дискутувати з ученими різних країн.
У жовтні 1750 р. Григорій Сковорода повернувся до Києва і незабаром став викладачем поетики в Переяславському колегіумі (учитель демонструє фото), де написав свій перший твір — “Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной”. Це був підручник поетики, але його не схвалив переяславський єпископ. Та й новий метод виховання, що полягав в індивідуальному підході до учнів, не подобався єпископу Никодиму Срібницькому. І Сковороду звільнили з посади.
Григорій Сковорода повертається у Києво-Могилянську академію, починає навчатися в класі богословія, проте повного курсу не закінчив. Як кращого спудея академії 1753 р. митрополит Тимофій Щербацький рекомендував його домашнім учителем поміщику Степанові Томарі в село Ковраї на Переяславщині. Саме тут було написано більшу частину збірки “Сад божественних пісень”.
У 1759 році Сковороду запросили викладати поетику в Харківському колегіумі (учитель демонструє фото). Він був незвичайним учителем: писав байки, філософські трактати, викладав стародавні мови, глибоко цікавився математикою, географією, економікою. Підручника з етики не було, і Григорій Савич написав його сам. Навчав учнів тих норм, яких дотримувався сам у житті: “учив, як жив, а жив, як навчав”. Спудеї любили свого вчителя, радилися з ним.
Коли Григорію Сковороді запропонували прийняти чернецтво, він відмовився. Відмова, доноси, інтриги спричинили звільнення Григорія Сковороди з посади. До речі, спосіб життя Сковороди був по суті чернечим: він не спокушався на жодні зваби світу, жив праведно. І коли йому вкотре було запропоновано стати монахом, він відповів: “Хіба ви хочете, щоб я збільшив число фарисеїв?” (Учитель пропонує учням прокоментувати ці слова Сковороди.)
З 1769-го року Сковорода вів мандрівне життя. 25 років подорожував цей співець-музика і вчитель-байкар дорогами Лівобережжя та Слобожанщини. Заходив у села й хутори, рідше – в міста, здебільшого на ярмарок, зупинявся у приятелів, а то й зовсім незнайомих селян, – і всюди зустрічали його як рідного, приймали як найпочеснішого гостя, бо з ним до хати входили дружня бесіда, добрий настрій, доброзичлива порада, влучний жарт.
Він обрав собі за маєток “спокій, воленьку святу”, за приятеля – вбогість, за ідеал – багатство духу і чисту совість. Сенсом життя для Григорія Сковороди було наслідувати Ісуса Христа, пояснювати Біблію. Як пише М.Жулинський, філософ жив згідно з власним ученням, подаючи приклад органічної відповідності духу і слова, вчинку і вчення, являючи доброчесність, душевну гармонію, сердечний лад. Світ не опанував його, бо він – переможець у боротьбі за себе, за людину.
Помер Григорій Сковорода на світанку у неділю 9 листопада (29 жовтня за старим стилем) у селі Іванівка (нині Сковородинівка) на Харківщині в маєтку знайомого поміщика А.Ковалевського. Перед смертю він заповів поховати його біля гаю і зробити на могилі напис: “Світ ловив мене, але не спіймав”.
Про смерть Григорія Сковороди Ізмаїл Срезневський писав: “…Був прегарний день. До дідича з’їхалось багато сусідів погуляти й повеселитись. Мали також на цілі послухати Сковороди… За обідом був Сковорода незвичайно веселий і говіркий, навіть жартував, оповідав про своє минуле, про свої мандрівки… Зачаровані його красномовством, повставали всі від обіду, Сковорода щез… Він пішов у садок. Довго ходив він по перехресних стежках, зривав овочі й роздавав їх хлопчикам, що працювали в садку. Увечері пішов сам господар шукати Сковороду й застав його під гіллястою липою. Вже заходило сонце: останні його промені пробивалися крізь гущу листя. З рискалем у руці копав Сковорода яму – вузьку, довгу.
– Що це, друже Григорію, чим то ти зайнятий? – спитав господар, підійшовши до старого.
– Пора, друже, закінчити мандрівку! – відповів Сковорода. – І так усе волосся ізлетіло з бідної голови. Пора заспокоїтися.
– І, брате, дурниця! Досить жартувати, ходімо!
– Іду! Але я прохатиму тебе попереду, мій добродію, хай тут буде моя могила.
І пішли в хату. Сковорода недовго в ній лишився. Він пішов у свою кімнатку, перемінив білизну, помолився Богу і, підложивши під голову свої писані праці і сіру свитку, ліг, зложивши навхрест руки. Довго чекали на нього з вечерею. Сковорода не з’явився. Другого дня вранці до чаю теж, до обіду так само. Це здивувало господаря. Він насмілився увійти до Сковороди, щоб розбудити його; одначе Сковорода лежав уже холодний, закостенілий”.
Чи справді так було, що Сковорода передбачив день своєї смерті, сам викопав собі могилу? Можливо. Але, мабуть, ви переконалися у тому, що це незвичайна особистість. Якщо ви захочете детальніше ознайомитися з біографією Григорія Сковороди, можете прочитати історико-біографічний роман Василя Шевчука “Предтеча” чи поему Григорія Білоуса “Вогонь у камені” або подивитися художній фільм “Григорій Сковорода” (кіностудія ім. О. Довженка, режисер І.Кавалерідзе).
– Які ж чинники вплинули на формування світогляду Григорія Сковороди? (Сімейне виховання, навчання у Києво-Могилянській академії, знайомство і спілкування з високоосвіченими (українськими та європейськими) сучасниками, з простим народом, самовиховання.)
2. Завершення учнями роботи над таблицею “Григорій Сковорода як особистість”, озвучення напрацювань.
Григорій Сковорода як особистість
| Сфера діяльності. Визначальні риси характеру | Кредо | Освіта | Улюблені митці | Улюблені заняття, природні обдарування |
| Філософ, мандрівник, знавець мов, просвітитель-гуманіст, домашній учитель, викладач. | “Пізнай самого себе – тоді пізнаєш весь світ”.
|
Початкова школа у рідному селі Чорнухи, Києво-Могилянська академія. | Римські поети: Горацій, Вергілій, Овідій; філософи античності та середньовіччя: Сократ, Піфагор, Діоген, Епікур, Платон.
Композитори Бах, Гендель. |
Любив музику, грав на флейті, бандурі, гуслях, скрипці, цимбалах, сопілці.
Співав у царській капелі. Мав красивий голос (бас). Композитор. |
3. Аналіз філософських ідей Григорія Сковороди.
Учитель. Григорія Сковороду називали “українським Сократом”. Він закликав: “Пізнай себе”. До речі, він “винайшов” своєрідну “формулу щастя”. Отож розглянемо філософські ідеї Сковороди. Можливо, знайдемо щось корисне і для себе?
Учні отримують картки, на яких записано філософські ідеї Г.Сковороди та цитати із трактатів. Завдання: у парах обговорити ідеї, пояснити, чи актуальні вони сьогодні, на основі поданих матеріалів укласти схему “Філософські ідеї Григорія Сковороди”.
Матеріал для інформаційної картки
Філософські ідеї Григорія Сковороди
Вчення про дві натури і три світи.
Григорій Сковорода вважав, що існують два світи, чи дві “натури”: одна видима, матеріальна, а друга невидима, духовна, тобто Бог. “Ця невидима натура… все живе прозирає і утримує, скрізь завжди є, був і буде”.
Продовженням учення про дві натури є теорія про три світи : макрокосм (всесвіт), мікрокосм (людина), символічний світ (Біблія), котрий поєднує макро- і мікро-світи. Кожен із цих світів має подвійну натуру – видиму, зовнішню (матеріальну) й невидиму, приховану (духовну).
Справжня людина – це її внутрішній духовний світ із притаманними йому волею, розумом, почуттями, прагненнями, природними здібностями.
Пізнання та самопізнання.
Провідне місце у філософській системі Г.Сковороди посідає теорія пізнання. Ідею “пізнай себе самого”, висунуту давньогрецькими філософами (Сократом, Платоном), Сковорода розвинув далі. Він вважав, що людина може пізнати обидві натури – зовнішню і внутрішню. “Якщо хочеш виміряти небо, землю і моря, – повинен спочатку виміряти себе” .
Самопізнання мислитель розглядає як засіб, що дає змогу людині відчути свою духовну сутність, а значить – бути щасливою.
Вчення про “сродну працю” (природні схильності людини).
Г. Сковорода прославляв працю як джерело достатку й радості, вважав, що будь-яка праця принесе задоволення, якщо вона “сродна”, якщо людина любить її і вкладає в неї душу. “Неспорідненість важча від будь-якого неробства” .
Філософія серця.
“Втікай од слави, обіймай самотність, люби бідність, цінуй скромність, дружи з терплячістю, оселися зі смиренням укупі – оце тобі проміння божественного серця” . Саме серце для Сковороди є джерелом думок і бажань, тому його постійно треба тримати в чистоті.
Вчення про щастя.
На думку Григорія Сковороди, людина тілесна – нещаслива, людина духовна – вільна і щаслива. Аби бути щасливою, людина має пізнати себе, вибрати “сродну працю”, розвинути свої здібності шляхом освіти, дружити з людьми, близькими за інтересами і переконаннями.
4. Озвучення результатів роботи у парах.
ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
1. Аналіз епіграфа до уроку.
Як варіант можна запропонувати учням прокоментувати слова Г.Білоуса:
Є в мене друзі вчені – то книжки.
Ти думаєш, що бачити слова –
Се й означає: вміти вже читати?
То треба серцем вгадувати в них
Той вміст, який вони в собі ховають.
Мій дім – весь світ під сим безмежним небом,
А я у світі тільки мандрівник.
Я в світі подорожній,
Що в серці своїм істину несе.
2. Відповідь на запитання:
– Що в особі Сковороди викликало у вас повагу, здивування, захоплення, неприйняття?
– Як ви розумієте слова Г.Сковороди, які він заповів написати на своїй могилі: “Світ ловив мене, та не спіймав”? (Можна порівняти відповіді учнів із думкою М.Жулинського, що Сковорода не стільки тікав від світу, скільки прагнув відсторонитись від його мерзот, тілесних зваб, намагався заглибитися в себе).
– Чи потрібні вам знання, здобуті на сьогоднішньому уроці? Для чого?
3. Словесне самооцінювання роботи на уроці. Визначення найактивніших учнів.
Домашнє завдання.
Обов’язкове. 1. Опрацювати статтю в підручнику, доповнити записи в таблиці “Григорій Сковорода як особистість”. 2. Прочитати байки Г.Сковороди “Бджола та Шершень”, “Собака і Вовк”. 3. (Випереджувальне індивідуальне завдання). Підготуватися до інсценізації або виразного читання за ролями байок Г.Сковороди.
За бажанням. 1. Якби вам довелося зняти художній фільм про Г.Сковороду, то який фрагмент життя ви в ньому висвітлили б? Поясніть свій вибір (завдання 12, с.94). 2. Зробити ілюстрації до байок Г.Сковороди.