ТЛ: історична повість.
Мета: зацікавити семикласників особою Івана Франка, його творчістю; поглибити знання про жанри епосу; розвивати навички роботи з літературно-критичною статтею, виразного читання; допомогти учням віднайти у тексті те, що є актуальним для них, цікавить, хвилює; сприяти вихованню активної життєвої позиції.
Цілі.
Учні знатимуть: біографічні відомості про Івана Франка; оцінку письменника М.Коцюбинським; історичну основу повісті „Захар Беркут”; зміст літературознавчого поняття історична повість.
Учні вмітимуть: словесно малювати портрет письменника; самостійно працювати із літературно-критичною статтею; розкривати історичну основу повісті; засобами виразного читання передавати своє ставлення до описуваних подій;
самостійно визначати цілі вивчення теми, проводити рефлексію в кінці уроку.
Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: виставка творів І.Франка, його портрет, роздавальний матеріал (картки із роздрукованими уривками реферату М.Коцюбинського „Іван Франко”), фото музею-садиби І.Франка у Нагуєвичах, краєвидів Тухлі.
Методи, прийоми, форми роботи: випереджувальне завдання, коментоване читання літературно-критичної статті, читання із зупинками, усна зв’язна розповідь учнів, розповідь учителя, виразне читання.
Хід уроку
І. Мотиваційний етап.
1. З’ясування емоційної готовності до уроку (Визначення настрою за допомогою прикметників).
2. Актуалізація суб’єктного досвіду.
– Ми починаємо вивчення надзвичайно цікавої теми – „Про далекі минулі часи”. Як ви думаєте, чим цікава ця тема?
– Уявіть, що ви можете подорожувати у минуле. У які часи ви хотіли б потрапити? Що ви там могли б побачити?
ІІ. Цілевизначення та планування.
Учні за картками ознайомлюються з цілями вивчення теми. Учитель повідомляє, що відкриває нову тему творчість Івана Франка, яка вивчатиметься упродовж п’яти уроків.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
- Вступне слово вчителя.
Учитель, демонструючи портрет І.Франка, читає уривок з реферату М.Коцюбинського „Іван Франко”: „Невеликий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, енергійно зачерчена борода. Рудувате волосся непокірливо пнеться, вуси стирчать. Скромно одягнений, тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри”. Таким побачив Івана Франка відомий український письменник Михайло Коцюбинський. А з чим ви пов’язуєте ім’я Івана Франка? Адже це не перша наша зустріч із письменником.
Учні пригадують, що їм відомо про І.Франка.
2. Виступи учнів з повідомленнями.
Підготовлені семикласники виступають із повідомленнями „Цікаві факти з біографії І.Франка”. (Радимо скористатися: В.Шевчук. З вершин і низин. Книжка цікавих фактів з історії української літератури. – К., 1990).
Учитель пропонує школярам накреслити таблицю і в ході уроку заповнити її.
Іван Франко
|
Риси вдачі |
Факти біографії |
Улюблені заняття |
Подаємо розповідь із вказаної нами книги.
Франко зблизька
І.Франко любив ходити в довгі піші мандрівки. В 1884 році він був учасником великої студентської прогулянки вздовж Карпат і видав навіть окрему книжечку „В дорогу”, початковий вірш якої „Сонце по небі колує” з музикою Ярославенка став спортивним гімном на Галичині. […]
Був письменник завзятим аматором рибної ловитви. Вудкою не любив ловити, зате кохавсь у сітках, які сам плів, ятерах, саках. Друга пристрасть І.Франка – грибництво, яке часто було сполучене з його пішими мандрівками. Довгий час мріяв Франко купити велосипеда, але так і не купив. Зовсім не любив письменник полювання.
Франко був одним із перших професійних письменників, що заробляли на життя своїми творами. Ось яким був його робочий день: вставав о 9-й ранку, виходив на прогулянку, потім йшов до редакції „Літературно-наукового вісника”, де правив твори та брав участь у засіданнях. Близько 2-ї вдома обідав, після чого йшов до бібліотеки чи книгарні. Коли мав вільний час, відвідував кав’ярню „Монополь” на площі Міцкевича, де писав статті і зустрічався зі знайомими. Надвечір повертався додому і сідав до праці (найкраще йому писалося вночі). Працював до 2-ї години ночі.
Франко ніколи не писав вірші за столом. Він ходив вулицями чи по будинку, наспівуючи мелодію-ритм і добираючи слова. І тільки коли у голові мав повну строфу, записував і відкладав. За тиждень повертався до твору і правив його.
3. Робота з літературно-критичною статтею.
Учні отримують картки із цитатами з реферату М.Коцюбинського „Іван Франко” і продовжують роботу з таблицею.
1 картка. Науки шкільної Франко не любив. Зате читав. Шевченкового „Кобзаря вивчив напам’ять, а як став старшим, книжка зовсім захопила його. Він читав все, що попадало під руки, без плану і без системи: Шекспіра, Шиллера… Гете, Гейне, Гомера, Софокла, Біблію, а з українських авторів – Стороженка, Марка Вовчка, Руданського, Мирного.
2 картка. Любов до книжки виявляється і втому, що з шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку – і за три роки заповнює велику шафу європейськими класиками.
3 картка. Перші спроби писати – віршем і прозою – відносяться ще до тих часів, коли Франко був у гімназії. Тоді ще почав він збирати народні пісні.
4 картка. У Львові 19-літній студент вступає до студентської громади і бере живу участь в редакції студентського журналу „Друг”, де ще в р. 1874 надруковано перші вірші Франка, підписані псевдонімом Джеджалик.
5 картка. Кипуча, невгомонна натура Франкова не могла вміститися в рамки самої літературної роботи. Року 1880 він… засновує радикальну партію, стає на її чолі і видає партійний орган „Народ”.
6 картка. Доводиться просто дивуватися, коли цей борець, поет, белетрист і публіцист знаходить ще час для серйозної наукової роботи!
- Розповідь учителя.
– Осінь 1882 р. Іван Франко провів у рідному селі (учитель демонструє фото). У той час через велику нужду письменник мусив покинути Львів і виїхати до Нагуєвичів. Удень він працює у полі, допомагаючи рідним. А увечері подовгу засиджується за робочим столом. „Думка… летить у давні часи, оживляє давніх людей”. Що ж пише Франко? Річ у тім, що редакція журналу „Зоря” у жовтні 1882 р. оголосила конкурс на кращу історичну повість.
– Як ви думаєте, який твір можна назвати історичною повістю? До якого літературного роду належить цей жанр? (Учні висловлюють свої міркування, порівнюють їх із матеріалом підручника).
– Однією з вимог редакції було змалювання „світлих проявів нашого життя, яко взірців, достойних наслідування”. Отож Франко вирішує написати таку повість – і за шість тижнів рукопис було надіслано до редакції. Незабаром отримав листа від редактора журналу. Той вважав, що повість „знаменито написана” (Франко отримав третю премію). Проте редактор просив надати розповіді більш документального характеру. Напевно, відповіддю на це зауваження були такі слова у передмові до першої публікації повісті: „Повість історична – се не історія… Праця історична має вартість, коли факти в ній представлені докладно і в причиновім зв’язку; повість історична має вартість, коли її основна ідея зможе зайняти сучасних живих людей, то значить, коли сама вона жива й сучасна”.
Повість, звичайно ж, має історичну основу. Яку ж? У ХІІІ столітті наша земля не раз була спустошена монголо-татарськими ордами. У 1241 році монголи на чолі із онуком Чингісхана Петою, прямуючи через Карпати до Угорщини, сараною пройшли по південній Галичині (учні відшукують на карті названі місця; розглядають фото краєвидів Тухлі – села, що знаходиться неподалік м. Стрий на Львівщині). В одному галицькому переказі згадується, як русичі, перегородивши потік, витопили монгольську ватагу.
Однак історичні події, що лягли в основу твору, не єдина ознака, що дає підстави назвати його історичною повістю. Автору вдалося відтворити колорит часу і за допомогою мови, ми зустрічаємо й архаїзми (які слова називаються архаїзмами?), і діалектизми (хто спробує дати визначення?). Зміст окремих слів не завжди зрозумілий нам, людям ХХІ століття. З’ясування значення таких слів буде одним із наших завдань.
- Робота над змістом твору.
На цьому етапі уроку можна використати технологію „читання із зупинками”: текст ділиться на невеликі частини. Після прочитання уривку на основі складених учителем або учнями запитань відбувається діалог „учитель – учень”, „учитель – текст”, „учень – учитель”, „учень – текст”.
Учитель виразно читає початок першого розділу (до слів „…може бути пожадане і для наших „культурних” часів), робить зупинки, задаючи запитання:
– Якщо сумно і непривітно тепер у нашій Тухольщині, то як же було колись? Чи можемо здогадуватися, яким тут було життя раніше?
– Автор стверджує, що найбільше змінилися люди. Чому? В чому?
– Чи звернули ви увагу, як Франко виражає своє захоплення народом, який жив у Тухлі раніше? Передайте за допомогою інтонації почуття автора (2 – 3 учні читають речення „Хоч менше народ, та зате що за народ! що за життя кипіло в тих горах, серед непрохідних борів у стіп могутнього Зелеменя!”).
– Прокоментуйте слова: „Казкою здається повість про давні часи і давніх людей… А в кого серце чисте і щиро-людське чуття, той і в них побачить своїх братів, живих людей, а в житті їх, хоч і як неподібнім до нашого, догляне не одно таке, що може бути пожадане і для наших „культурних” часів”.
– Отже, можемо стверджувати, що повість, хоч і розповідає про далекі минулі часи, але звернена до кого? До сучасників Франка. А можливо, й до нас?
6. Виразне читання тексту учнями.
Учні виразно читають уривки з першого розділу, пояснюють значення незрозумілих слів, ставлять запитання, що виникають під час читання.
ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
1. Усна рефлексія роботи на уроці.
– Що нового про письменника ви дізналися сьогодні?
– Чи знайшли ви сьогодні у творі те, що схвилювало вас, зацікавило?
– Чи з’явилися запитання до мене, до автора?
2. Оцінювання учителем роботи учнів, мотивація оцінок.
Домашнє завдання.
Обов’язкове: а) прочитати подані у підручнику уривки з повісті, придумати заголовки до кожного з розділів твору; б) укласти словничок незрозумілих слів.
За бажанням: а) дібрати по 5 запитань для конкурсу „Найкращий знавець тексту повісті „Захар Беркут”, запитання написати на окремих аркушах; б) намалювати ескіз титульної сторінки повісті.