Тема. Михайло Коцюбинський. Розповідь про письменника. Художнє відображення волелюбності українського народу в повісті „Дорогою ціною”.
Мета: створити психологічний портрет письменника; допомогти учням засвоїти зміст прологу та І частини повісті „Дорогою ціною”; розвивати навички роботи з текстом епічного твору; сприяти вихованню активного ставлення до життя.
Цілі.
Учні знатимуть: цікаві факти з біографії М.Коцюбинського; зміст прологу та І частини повісті „Дорогою ціною”;ідейне спрямування прологу.
Учні вмітимуть: характеризувати духовний світ М.Коцюбинського на основі спогадів про нього; виразно читати і переказувати уривки з твору; логічно висловлювати враження від прочитаного; виявляти власне ставлення до описаних у творі подій; знаходити символічні образи;
самостійно визначати цілі уроку, проводити рефлексію в кінці уроку.
Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання:портрет письменника (художник М. Жук); роздавальний матеріал (спогади про М.Коцюбинського), фото меморіального музею М.Коцюбинського у Чернігові; тексти повісті „Дорогою ціною”, карта України.
Методи, прийоми і форми роботи: виразне читання, інсценування, асоціювання, евристична бесіда, заочна екскурсія, незакінчене речення, проблемний виклад, робота у парах.
Хід уроку
І. Мотиваційний етап.
Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.
- Сьогодні ми починаємо вивчення творчості надзвичайно цікавого письменника. Чим саме цікавого? Думаю, кожен із вас знайде свою відповідь. Його називали сонцепоклонником. В українську літературу увійшов як неперевершений знавець природи і людської душі. Перший твір написав російською мовою, українською ж вперше заговорив під час марення. Це Михайло Коцюбинський.
ІІ. Цілевизначення і планування.
1. Представлення концепту теми.
– На вивчення теми відводиться 4 уроки. Ми познайомимося з особою письменника, прочитаємо повість „Дорогою ціною” та оповідання „Що записано в книгу життя”. За вивченим матеріалом ви будете писати домашній твір.
2. Оголошення теми уроку.
3. Визначення власних цілей уроку.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
1. Ознайомлення із біографією М.Коцюбинського.
– Прочитайте спогади про письменника (див. додаток). Розкажіть один одному, що у вдачі Коцюбинського вам найбільше сподобалось і чому. (Учні читають, обмінюються враженнями у парах, після чого один із них „озвучує” результат за зразком: „Я дізнався, що … найбільше сподобалося у вдачі Коцюбинського… Мені сподобалося…”).
– А мене вразила працелюбність Михайла Коцюбинського. Людина, яка не здобула офіційної вищої освіти (закінчив Шаргородську духовну семінарію, університет так і залишився мрією), самотужки осягла 9 мов. А ще оптимізм. „Я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом”, – писав Коцюбинський. Він називав себе вогне- і сонцепоклонником. „Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів – хто знає, що вийде з того насіння? Може, вогні? …Коли ж ти гаснеш і тікаєш від мене – творю твою подобу, даю наймення їй „ідеал” і ховаю у серці. І він мені світить”.
2. Заочна екскурсія у музей М.Коцюбинського.
– Любите ходити у гості? Завітаємо у Чернігів, де на тихій Сіверянській вулиці (нині М.Коцюбинського) стоїть будинок письменника. (Учні переглядають фото музею М.Коцюбинського). Саме тут проходили літературні вечори (понеділки, суботи). Тут було написано повість „Дорогою ціною”.
3. Актуалізація суб’єктного досвіду.
– Читаючи твір, ми щось відчуваємо, про щось думаємо. А якими були ваші відчуття? Продовжте висловлювання: „Прочитавши повість “Дорогою ціною” (І частину повісті), я відчув…, зрозумів…, подумав…”
– Але чи правильно ми зрозуміли автора? Як про це дізнатися? Треба уважно прочитати, проаналізувати зміст, схарактеризувати образи. Те, що ми й планували зробити.
4. Інсценівка (І частина, від початку до слів „Так безпечніше буде”).
5. Бесіда на осмислення змісту твору.
– Залишимо Остапа та Соломію на березі і поміркуємо, чому ж автор починає перший розділ діалогом? (Ми знайомимося з основними персонажами, переймаємося їхніми турботами).
– Що можемо сказати про них на основі першого знайомства?
– Що змусило Остапа втікати?
– Яку роль у вихованні Остапа відіграв дід? Знайдіть відповідні рядки у творі.
– Про що мріє Остап дорогою? (Виразне читання епізоду з І розділу від слів „Уявляється йому Дунай…” до „Чи бачиш, Соломіє?..” ).
– Тут Остап побачив, що хтось наздоганяє його. Чи передбачали ви, хто це?
– Чому Соломія покинула чоловіка і пішла за Остапом? Чи пішла б вона сама?
– Зачитайте, як пояснює Соломія свій вчинок.
– Яким уявляє своє життя у Січі Соломія? (Мріють кожен по-своєму. Мрії Остапа романтичні. Соломія ж найбільше прагне бути поряд із коханим, хоче підтримати, допомогти).
– Виразно прочитайте епізод, у якому розповідається, як Соломія відрізала косу? Як автор передає емоційний стан Соломії? Як характеризує героїню цей епізод? (Соломія кохає, тому заради коханого вона готова пожертвувати навіть життям).
– Простежте за картою шлях утікачів. Це ж яку дорогу треба було подолати, та ще й пішки! А скільки небезпек (утікачі!). І все це заради чого?
– У ІІ розділі Коцюбинський розповів про історичне минуле України. Згодом цей розділ став прологом до твору. Що називається прологом?
– Як ви думаєте, чому автор зробив цей розділ прологом?
– Прочитайте початок твору. Поясніть вислів „Ярмо було накладене на шию дикому турові”. А чому ж Остап порівнює своїх односельців із волами („Застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…”)?
– Що символізують образи дикого тура і вола?
– Чи є у пролозі інші символічні образи? Які саме? (Образи іскри, ярма, кайданів).
– Чи звернули ви увагу, яке слово повторюється у пролозі найчастіше?
– То яке ж смислове навантаження несе пролог?
– Простежте, як змінював автор назви твору: „ На волю”, „З неволі”, „Воля”, „Дорога воля”, „За дорогу ціну”, „Дорогою ціною”. Прокоментуйте вибір автором назви твору.
ІV.Рефлексивно-оцінювальний етап.
- Усно продовжте висловлювання: „Сьогодні на уроці я зрозумів…”
Домашнє завдання.
Обов’язкове.1. Опрацювати статтю підручника про М.Коцюбинського. 2. Дочитати повість.
За бажанням.1. Виписати зі вступу цитати про споконвічне прагнення українців до волі (запитання 9, с. 245 підручника)*. 2. Скласти ребуси, кросворди за повістю „Дорогою ціною”.
Додаток
Спогади про Михайла Коцюбинського
(Подано за: Спогади про Михайла Коцюбинського / Упоряд, післямова та прим. М.М.Потупейка. – 2 вид., доп. – К.: Дніпро, 1989. – 278 с.)
…Якось приходить в учительську П.С. (учитель російської мови) з солідним жмутком учнівських творів, учнів 4-го класу, що писали, здається, на тему: „Как проводятся рождественские праздники в моей семье”. Витягувши звідти працю Михайлика, він став читати її перед нами всіма й закінчив читання вигуком: „Будем иметь своего литератора!” Я не пам’ятаю змісту цієї праці, в читання я якось добре не вслуховувався, бо чимось був зайнятий, тільки пам’ятаю ту думку, що її висловив хтось із учителів: „Написано довольно плавным, легким слогом и пиятным языком, да и смысл есть, но не верится, чтобы автор, хотя ученик четвертого класса, мог самостоятельно выполнить эту работу; вероятно, он позаимствовал откуда-то содержание и форму на заданную тему”.
З такою думкою погодилися й інші, але П.С. настоював на своєму: „Нет, господа, это будущий писатель, будущий поэт” (Всеволод Ковердинський. Шкільні роки М.М.Коцюбинського. с. 22).
Ласкавий з дітьми, він зумів зразу завоювати нашу загальну симпатію, і нам вчитись з ним було легко і приємно. М[ихайло] М[ихайлович] був не тільки нашим вчителем, але й вихователем, і другом. У вільний від навчання час він читав нам доступні нашому розвиткові свої та іншх[их] авторів твори і тим розвинув нашу любов до України (Єлизавета Бакша. Згадка про вчителя-друга. С.31).
Коцюбинський дуже любив життя. Любив у ньому те, що має в собі красу й світло, радість і ласку. Любив сонце, весну, літо (Денис Лукіянович. Пам’ятні зустрічі. С. 58).
Ласкаві очі, безмежна радість, тепло, що огортає тебе, зогріває сонячним промінням, – це перші мої спогади про тата, перші родинні відчуття.
Тато каже: „Дітоньки, зараз почитаємо казки”. Ми уважно слухаємо про дурних, упертих цапків, які не хотіли поступитись один перед одним і загинули. Про Івасика і Тарасика, про десять робітників-пальців, що допомагали працювати… Це ж тато для нас, дітей, написав ці казки. І від того вони нам ще миліші, ще цікавіші.
…Подарунки, що дарував нам тато, були не тільки гарними оздобами, забавками, а й давали уявлення про народну творчість тієї чи іншої країни…
Він був вигадливим. Завжди по-дитячому захоплювався красою природи, людьми, кращими проявами людських почуттів, здобутками людського розуму. Він був людяним, не втрачав цієї риси на протязі всього життя, любив добро, вірив у його переможну силу… (Ірина Коцюбинська. Тато. С.87, 95).
Середнього росту, стрункий, худорлявий… одягнений скромно, але все без найменшого закиду і, звичайно, з якоюсь квіткою в бутоньєрці. Квіти – це була його пристрасть і розкіш, і треба було бачити, як його очі іскрилися і гуляли з утіхи, коли переходив царинкою, засіяною сотками різних родів квітів…
Високоінтелігентний, умів вести і піддержувати всяку розмову так, що кожний мав сатисфакцію (задоволення) розмовляти з ним. Усе делікатний, старався ніколи нікого нічим не вразити…
Був високоосвіченою людиною і читав дуже багато. Знав дев’ять мов – три слов’янські: українську, російську, польську; три романські: французьку, італійську, румунську; і три східні: татарську, турецьку та циганську… (Володимир Гнатюк. Симпатична постать. С. 176, 179).