(Виголошено в ході роботи проблемної групи на ІІ Всеукраїнському фестивалі педагогічних ідей “Мій особистісно зорієнтований урок”)
Телебачення перетворило істину
із сили, яку неможливо стримати,
на об’єкт, який неможливо зрушити.
Лоренс Пітер, канадський педагог
У час стрімкого науково-технічного прогресу, зростання потоку інформації дедалі актуальнішим стає питання розвитку читацьких інтересів на уроках мови. Важливість вирішення цієї проблеми зумовлена протиріччями між:
- вимогами інформаційного суспільства до інтелектуального та культурного розвитку учнів і зниженням у підростаючого покоління інтересу до книги – джерела знань і духовності;
- потребами шкільної освіти в комплексному (літературно-мовному) розвитку читацьких інтересів учнів на уроках мови та літератури і недостатнім урахуванням цих між предметних вимог у рамках рідномовної освіти;
- суспільною потребою у вихованні активних читачів і недостатньою увагою цієї проблеми в методично-технологічній системі розвитку такого виду мовленнєвої діяльності, як читання, на уроках з мови.
У методичній системі формування в учнів читацьких інтересів окреме місце відводиться аспектним урокам української мови та урокам РЗМ. Щоправда, учителі не завжди усвідомлюють їх потенційні можливості в цьому плані, більше зосереджуються на таких якостях читання, як правильність, виразність, а, власне, вироблення читацьких інтересів, якщо і здійснюється, то не продумано, стихійно й не цілеспрямовано.
Мета роботи нашої групи – порушити проблему вироблення в учнів читацьких інтересів та запропонувати ефективні шляхи й технології їх розвитку в процесі шкільного навчання української мови. Основні завдання: визначити лінгводидактичні умови формування в учнів читацьких інтересів; окреслити розвивальні можливості технологій застосування методів, орієнтованих на збагачення читацького досвіду учнів у рамках рідномовної освіти.
Ключові слова, з якими ми працюватимемо: читацький інтерес, мовна освіта, методи і технології навчання, мовна особистість.
Читацький інтерес – форма вияву пізнавальної потреби, що спрямовує особистість на усвідомлення цілей читання (як одного з видів мовленнєвої діяльності), а це, у свою чергу, сприяє усвідомленню з новими для учня художніми чи науковими книгами, спонукає до свідомої діяльності з книжковою продукцією. З огляду на сказане, читацький інтерес – важливий чинник формування духовно багатої мовної особистості.
Інтерес до читання, з одного боку, є складним психічним утворенням, що характеризується ситуативною чи стійкою мотивацією, скерованістю уваги, емоційно-пізнавальною активністю, а з іншого – формою вияву задоволення читацькою діяльністю. Логічно серед показників читацьких інтересів у школярів можна виділити наявність внутрішніх мотивів, які спонукають учня до читання літератури, потреб і здібностей читати книжки за власними уподобаннями, уважне й зацікавлене ставлення до книжкової продукції, знання крилатих висловів, широкий читацький кругозір
Ураховуючи це, у виробленні читацьких інтересів на заняттях з мови потрібно спиратися на модель особистісно орієнтованих технологій, спрямованих на розвиток не лише логічного мислення (лівої півкулі гол. мозку), а й образного (правої півкулі гол. мозку), власне, такий двопівкульний підхід до навчання української мови використовується в практиці роботи словесників нечасто, відтак учні не читають книжок (особливо класичну літературу), не можуть повною мірою адекватно сприйняти підтекстову інформацію художніх фрагментів. Це, у свою чергу, є однією з причин того, що багато школярів виявляють пізнавальну інертність, байдужість, мають недостатній рівень мовленнєвого розвитку, відчувають труднощі у висловленні думки, у творчому вживанні мовних засобів залежно від типу, стилю мовлення.
Цілісний підхід до розвитку читацьких інтересів передбачає комплексний вплив на взаємопов’язані психічні процеси учня (мислення, мовлення, сприймання, пам’ять, увагу, уявлення) за допомогою мистецтва слова. Такий шлях потребує опори на зв’язок свідомого та інтуїтивного в навчанні, викликає бажання пізнати нову інформацію, активізує мовленнєво-мислительну д-сть, розвиває чуття мови, стилю, що так необхідно для становлення мовної особистості.
«Вчитель-словесник» своїм прикладом має запалювати в учнів бажання творчо працювати. Ще К.Ушинський доводив: «Якщо, навчаючись у школі, дитина не навчиться творити, то у житті вона буде лише наслідувати»,
Велика роль в організації розвитку читацьких інтересів у підростаючого покоління відводиться професіоналізму, методично-технологічній майстерності вчителя-словесника. Його завдання – зробити читання учнів улюбленим заняттям учнів.
Дидактичний матеріал для аспектних уроків мови та уроків з РЗМ має утверджувати загальнолюдські і національні цінності, відображати історико-культурний досвід рідного народу та людства в цілому, носити розвивальний характер, що сприяє активізації мовленнєво-мислительної діяльності учнів.
Аналіз шкільної практики свідчить про те, що реалізація зовнішніх і внутрішніх резервів розвитку читацьких інтересів учнів забезпечується такими лінгводидактичними умовами:
- поетапне формування інтересу до книжки з урахуванням принципів доступності, наступності і послідовності в процесі навчання мови;
- використання в шкільному курсі мови художніх літературних джерел як дієвого засобу підвищення інтересу до книжки;
- застосування в рамках шкільної мовної освіти навчально-пізнавальної діяльності, спрямованих на вироблення читацьких інтересів учнів;
- створення емоційного підтексту уроків шляхом використання поряд із художніми текстами інших видів мистецтв, цікавих матеріалів (коротких довідок) про їхніх авторів;
- використання шкільним мовником елементів випереджувального навчання, пов’язаного з формуванням як ситуативного, так і стійкого інтересу до читання;
- поєднання системно-описового, функціонально-стилістичного, комунікативно-діяльнісного підходів до аналізу дидактичного тексту в навчанні української мови;
- застосування різних педагогічних технологій (ігрового, інтегрованого, кооперативного, проектного, інформаційно-комп’ютерного навчання) на основі координації традиційних та інноваційних методів навчання з метою зацікавити учнів до читання;
- заохочення дітей шляхом визнання й озвучення вчителем їхніх успіхів у читанні, роботі з книжкою.
Лише комплексний підхід до створення зазначених умов дасть ефективний результату виробленні читацьких інтересів у школярів.
Сформулюємо вимоги до організації читацької діяльності на уроці української мови:
- Індивідуальний підхід до формування читацьких інтересів учнів, вивчення особливостей їхніх читацьких, художніх та наукових потреб.
- Володіння вчителем технікою виразного читання та вироблення умінь виразного читання в учнів.
- Добір високохудожніх текстів як джерела пізнавальної інформації та естетичної насолоди.
- Складання списків рекомендованої літератури з тих проблем, які обговорюються на уроках мови.
- Системний підхід до організації роботи з розвитку читацьких інтересів учнів на уроках мови.
- Формування у дітей особистісного ставлення до прочитаного.
- Забезпечення контролю за читацькою діяльністю учнів.
В.Сухомлинський довів, що характер навчання учнів залежить від рівня їхньої начитаності. По суті, йдеться про технологію інтегрованого навчання, хоч педагог і не називав цього терміну, широко вживаного в наш час. Педагог-гуманіст радив пробуджувати в учнів інтерес до читання наукової літератури шляхом вкраплення в навчальний процес позапрограмної інформації. Нині життя вимагає не лише пошуку окремих методів для посилення інтересу до читання, а й інтенсивного розроблення та впровадження відповідних ефективних технологій.
«Читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе. Воно відкривається перед дитиною лише тоді, коли поряд з читанням, одночасно з ним і навіть раніше, ніж вперше розкрита книжка, починається копітка праця над словом, яка повинна охоплювати всі сфери активної діяльності, духовного життя дітей – працю, гру, спілкування з природою, музику, творчість» (В. Сухомлинський).
Черуха Ірина Володимирівна
вчитель вищої категорії,
учитель-методист Рівненської ЗОШ І-ІІІ ст. № 8