А.Фасоля,
Інститут педагогіки АПН України,
канд. пед. наук
Портфоліо не є винаходом ХХ століття. Так з часів Ренесансу художники і фотографи називають альбом з репродукціями, малюнками, ескізами, світлинами, за якими можна скласти уявлення про рівень професійної майстерності їхніх авторів. Фінансисти вживають термін на означення оприлюдненого стану цінних паперів. У другій половині минулого століття портфоліо починають застосовувати в освіті, спочатку в Сполучених Штатах, пізніше в інших країнах. На початку нинішнього століття у зв’язку з переходом до профільного навчання концепція портфоліо як збірника документів, які свідчили б про рівень шкільної успішності, допомагали прослідкувати розвиток особистості, виявити її нахили і здібності, розробляється в Росії (експериментом охоплено 10 регіонів). З’являються численні статті, присвячені проблемі сутності і застосування “новації” (Алексєєва К., Афанасьєва Т., Бірюкова Н., Загвоздкін В., Захарова О., Марзано Р., Новикова Т., Опаріна Н., Пейп Дж., Пінський А., Полат Є., Прутченков О., Чошанов М. та ін.). Однак попри чималу кількість публікацій і на сьогодні немає чіткої відповіді на багато запитань.
Мета цієї статті – окреслити коло проблем, пов’язаних із застосуванням портфоліо як засобу оцінювання навчальних досягнень та розвитку учня, запропонувати можливий алгоритм їх розв’язання.
1. Сутність і потреба “нововведення”.
Зміст поняття різні автори визначають по-різному. В Росії це “накопичувальна оцінка”, виражена у формі комплекту документів, що засвідчують індивідуальні досягнення учня. До нього включаються дипломи та сертифікати різноманітних олімпіад, конкурсів, змагань, закладів1. Водночас це “спосіб фіксації, накопичення й оцінки індивідуальних досягнень учнів”2.
Його трактують і як метод, який формує в учнів (студентів) уміння аналізувати й оцінювати процес власного розвитку, організатор їх навчальної діяльності, і водночас для вчителя – засіб зворотного зв’язку й інструмент оцінної діяльності (Н.Бірюкова, Н.Опаріна), і як “інструмент самооцінки самостійної пізнавальної, творчої праці учня, рефлексії його власної діяльності” (Є. Полат).
Дж. Пейп та М.Чошанов, наводячи визначення американських авторів:
- колекція робіт, яка всебічно демонструє не тільки навчальні результати, але й зусилля, прикладені до їхнього досягнення, а також прогрес у знаннях і вміннях учня в порівнянні з його попередніми результатами;
- виставка навчальних досягнень учня з даного предмета (або декількох предметів) за певний період навчання (чверть, півріччя, рік);
- форма цілеспрямованої, систематичної й безперервної оцінки й самооцінки навчальних результатів учня;
- антологія учнівських робіт, що допускає можливість особистої участі учня у їх виборі для оцінювання вчителем, а також самоаналіз і самооцінку,
подають і таке власне:
“У найзагальнішому розумінні навчальне портфоліо являє собою форму й процес організації (колекція, відбір й аналіз) зразків і продуктів учбово-пізнавальної діяльності того, кого навчають, а також відповідних інформаційних матеріалів із зовнішніх джерел (однокласників, учителів, батьків, тестових центрів, громадських організацій…), призначених для наступного їхнього аналізу, всебічної кількісної і якісної оцінки рівня навченості даного учня й подальшої корекції процесу навчання”1.
В умовах традиційної освітньої системи учень залишається відстороненим від процесу оцінювання, а відтак і мотиваційна функція оцінки нівелюється, поступаючись контролюючій (про каральну функцію зараз не йдеться). Саме цим, очевидно, пояснюється й розгубленість частини українських педагогів в умовах 12-бальної системи, коли “немає поганих оцінок” і учень може вибрати “2”, яка його повністю влаштовує. Як показали дослідження, 37% зі 110 опитаних учителів і сьогодні зіставляють оцінки 12-бальної і 5-бальної шкали2.
Створення портфоліо дає змогу залучити учнів до осмислення результатів навчання і постановки нових цілей, демонстрації динаміки, прогресу у навчанні. Акцентуються досягнення (те, що учень знає і вміє з певної теми, курсу), наголос переноситься з оцінки на самооцінку. Підвищується мотивація, заохочується активність і самостійність, формуються загальнонавчальні уміння: цілевизначення, планування, організації діяльності, рефлексії та самооцінювання.
Науковці й учителі-практики одностайні в тому, що портфоліо – засіб автентичного (тобто істинного, справжнього, правильного) оцінювання. Наголосимо ще раз: портфоліо не просто папка з учнівськими роботами. Його зміст планується заздалегідь з урахуванням індивідуальних учнівських цілей.
Портфоліо виконує такі функції:
діагностична – фіксує прогрес у навчанні за певний відрізок часу;
цілевизначення – дає змогу виробляти уміння ставити цілі і контролювати їх досягнення;
мотиваційна – заохочує учнів і вчителів до систематичної роботи;
змістова – охоплюється весь зміст виучуваного матеріалу;
розвивальна – забезпечується неперервність процесу навчання і розвитку з року в рік;
рейтингова – демонструє рівень сформованих умінь і навичок.
2. Види.
І в цьому питанні єдності серед освітян немає. Г.Купріянова (Росія) називає такі види портфоліо: документації; процесу; презентаційне; робоче (портфоліо робіт); оцінне; тематичне (проблемне).
Т.Новікова виділяє:
а) портфоліо документації (оцінне або робоче), яке засвідчує прогрес учня у навчанні. Представляються роботи, зібрані впродовж усього періоду навчання;
б) портфоліо процесу – включаються ескізи, чернетки, плани та інші матеріали, які демонструють які демонструють вироблення в учня загальнонавчальних та предметних умінь, відображають його рефлексію процесу навчання;
в) портфоліо показове (презентаційне). Використовується для демонстрації підсумкового рівня навченості. Містить кращі (обов’язково завершені) роботи, відібрані учнем і вчителем, а також письмовий аналіз учнем змісту портфоліо1.
Найпоширенішими є два види: робочий і оцінний. Власне, це один і той же портфоліо. Упродовж певного часу учень вкладає в нього всі продукти своєї діяльності. У кінці семестру (навчального року) зміст аналізується й вибираються матеріали, які можуть реально свідчити про зростання рівня умінь і навичок.
Цілком прийнятним є такий підхід і для українських реалій, де портфоліо, на відміну від Російської Федерації, має “неофіційний статус”. Очевидно, й назва цієї “збірки документів” повинна відповідати змістові та меті – “Папка успіху”. Саме так у подальшому ми її й називатимемо.
3. Структура “папки успіху”.
Єдиних вимог немає. Зміст залежить від конкретного вчителя, класу, сформульованих цілей. Ще раз наголосимо: без визначення конкретних цілей створення “папка успіху” перетворюється у просте зібрання робіт. Обговорюючи з учнями проблему наповнюваності “папки успіху”, можна запропонувати їм так званий “відкритий” перелік, звідкіля вибирається все, що свідчитиме про докладені зусилля та позитивну динаміку навчання (будь-яка ініціатива заохочується):
результати контрольних робіт, тестів;
читацький щоденник;
письмові роботи;
схеми, таблиці, графіки, діаграми тощо;
запитання, які виникали у ході роботи над змістом художнього твору;
анкети;
рефлексивні записи;
оцінні листки;
цілі на семестр (рік) та письмовий аналіз їх досягнення;
плани й описи індивідуальних та групових проектів;
малюнки, ілюстрації до творів;
зразки аналізу художніх текстів;
грамоти, свідоцтва і т.п.
Однак обрані роботи, особливо на етапі формування оціночної “папки успіху”, бажано певним способом структурувати. Один із можливих варіантів такий:
Цілі створення: прослідкувати процес формування інтересу до художньої літератури; розвиток загальнонавчальних та читацьких умінь, усного та писемного мовлення.
Перший розділ. Учнівські письмові роботи (класні самостійні, домашні, гурткові, олімпіадні); схеми, таблиці, графіки, діаграми тощо; малюнки, ілюстрації до творів; плани й описи індивідуальних та групових проектів; зразки аналізу художніх текстів; читацький щоденник; аркуші з переліком запитань, які виникали у ході роботи над змістом художнього твору.
Другий розділ. Копії (або анотації) статей з журналів і книг, прочитаних учнем з певної теми; копії текстів і файлів з інтернетівських сайтів, комп’ютерних програм та енциклопедій.
Третій розділ. Аркуш цілей на семестр (рік), аналіз (есе, анкета) досягнутого рівня; аркуш цілей на тему з аналізом їх досягнення; аркуші самоконтролю з описом того, що учень не розуміє з даної теми, чому і якої допомоги він потребує; рефлексивні поурочні записи; анкети; листки самооцінки; результати контрольних робіт, тестів.
Четвертий розділ. Замітки вчителя, однокласників, батьків, що містять опис результатів спостережень, інтерв’ю, бесід з даним учнем; відгуки інших учителів, однокласників; дипломи, заохочення, нагороди з даного предмета. (Цей розділ, на думку науковців, є обов’язковим, оскільки дає змогу залучити до процесу і батьків, і вчителів інших предметів).
Кожен елемент датується, щоб можна було простежити динаміку навчального процесу. Бажано, щоб остаточний варіант навчальної “папки успіху” містив у собі три обов’язкових елементи: супровідний лист «власника» з описом мети створення; зміст “папки успіху” (перераховуються наявні документи із зазначенням сторінок, на яких вони розміщені); самоаналіз “папки успіху” з описом подальших кроків “власника”.
4. Створення.
Т.Новікова виділяє такі 3 етапи роботи:
1 етап – ознайомлення учнів із суттю “папки успіху”; прийняття рішення учнями і вчителем про її створення; визначення цілей роботи; обговорення змісту, критеріїв оцінки;
2 етап – комплектування матеріалів;
3 етап – осмислення (різноманітні рефлексійні роботи упродовж року й обов’язкова рефлексія усієї “папки успіху”. Аналізується як результат, так і процес навчання).
5. Оформлення.
Це можуть бути папки, куди вкладаються окремі файли з аркушами. Якщо зміст зберігається у картонній коробці, – це буде картотека. Можливі й інші, за бажанням учня, варіанти. Єдина вимога – зручність у зберіганні та користуванні.
Обкладинка (перший аркуш) відображають особистість та інтереси учня: “кольоровий портрет”, обраний девіз, малюнок герба та ін.
6. Робота з “папкою успіху”.
Учень “працює” з “папкою успіху” упродовж усього часу навчання. Перші матеріали – анкети (“Що таке література і навіщо її вивчати?”, “Мої цілі на І семестр”) та есе “Як я буду досягати поставлених цілей” – вкладаються на початку навчального року. Саме вони вказують на прогнозований результат, який і буде відстежуватися.
АНКЕТА
учня (учениці) …… класу
__________________________________________________
“ЩО ТАКЕ ЛІТЕРАТУРА Й НАВІЩО ЇЇ ВИВЧАТИ?”
Що з цього приводу думають:
– Я: ___________________________________________________________
– Мій друг: ____________________________________________________
– Мої батьки: __________________________________________________
– Вчені, письменники, автори підручників ________________________
– Учителі ______________________________________________________
АНКЕТА
учня (учениці) …… класу
_____________________________________________________
“Мої цілі на __ семестр 200_ – 200_ навчального року”
Головні цілі [відзначаються 3 – 5 основних], яких я хочу досягнути в наступному семестрі:
Вивчити матеріал підручника.
Стати гарним читачем.
Гарно підготуватися до екзаменів.
Навчитися самостійно здобувати знання.
Навчитися аналізувати художні твори.
Глибше, ніж того вимагає програма, розглянути окремі питання теми (вказати які).
Навчитися самостійно працювати з довідковою та спеціальною літературою.
Розвивати свої здібності (вказати які).
Навчитися правильно організовувати своє навчання: ставити цілі, складати реальний план, виконувати його і оцінювати результати.
Навчитися уважно слухати, правильно розмовляти, аргументовано сперечатися.
Отримати гарну семестрову (річну) оцінку з української літератури.
Нічого не хочу.
Свій варіант цілі.
Упродовж року до папки вкладаються матеріали, які, на думку учня, можуть реально свідчити про динаміку й прогрес у навчанні. Однак перед підведенням підсумків з усього “масиву” вибирається найвагоміше. При цьому на полях окремих робіт можуть робитися певні позначки: “моя улюблена робота”, “найвдаліше завдання”, “найцікавіша стаття”, “я цим горджуся” та ін. відібрані самостійно роботи позначаються літерою “С” (відібрав сам) й поміщаються в окремий файл.
В окремий файл поміщається рефлексивна робота “Мій шлях до успіху”, у якій учень аналізує процес навчання, зазначає, що йому вдалося (і завдячуючи чому), а що – ні, вказує причину і своє ставлення до невдачі, висловлює бачення подальшого шляху до цілей. Це може бути й підсумкова анкета:
АНКЕТА
учня (учениці) …… класу
___________________________________________________________
1. На заняттях з української літератури в цьому семестрі (році) я:
– дізнав (ла) ся ______________________________________________
– зрозумів (ла) ______________________________________________
– навчив (ла) ся ______________________________________________
2. Найбільший мій успіх – це __________________________________
3. Мої найбільші труднощі – це ________________________________
4. Що у мене не виходило, а тепер виходить _____________________
5. У чому я змінив (ла) ся? ____________________________________
6. Мої побажання собі на наступний семестр _____________________
Опісля “папка успіху” переглядається учителем, який може внести “корективи”, долучивши до укладеної “збірки” матеріали, які є вдалими уже на його думку. На них робиться позначка “У” (відібрано учителем). Результати аналізу можуть стати підставою для розмови з учнем про причини його невдач (якщо такі були) чи шляхи вдосконалення досягнутого. На презентації “папки успіху” учень вказує, які роботи відібрав він сам, а які долучив учитель.
Зберігати “папки успіху” краще в кабінеті. Долучати нові матеріали до них можуть учні або вчитель.
7. Оцінювання.
Проблема ця досить складна. Її складові: а) що оцінювати (кількість зібраних матеріалів? Їх якість?); б) якою має бути “вага” окремих документів (скажімо, відбитка статті і складеного кросворду?); в) як має виражатися оцінка?
Готової відповіді на поставлені запитання автор статті не має і вдячний буде всім, хто поділиться накопиченим досвідом. Поки що ж кілька теоретичних міркувань, слушність яких потрібно ще підтвердити експериментальним шляхом.
Очевидно, матеріали, які пропонується збирати в “папці успіху”, можемо поділити на обов’язкові (документи першої і третьої груп) і не обов’язкові (другої і четвертої). Зрозуміло, що вищої оцінки заслуговує “папка успіху”, у якій ширше представлено обов’язкові матеріали. Серед них виділяємо творчі, питома вага яких у складі “папки успіху” також впливатиме на її оцінку. Таким чином, наявність опису проекту чи складеного кросворду, письмової роботи чи самостійно здійсненого аналізу художнього твору дають підстави для вищої оцінки, ніж наявність кількох відбитків статей чи “навчального” твору.
Критерії наповнюваності (що ми будемо включати) й оцінки (як ми будемо оцінювати) “папки успіху” формулюються учнями разом з учителем з урахуванням цілей навчання на початку навчального року, а бажано й кожної теми.
Адаптувавши описаний Дж. Пейпом та М.Чошановим досвід американських шкіл, отримаємо підсумкову оцінку чотирьох рівнів:
Високий рівень (відмінно). Зміст “папки успіху” свідчить про великі прикладені зусилля й очевидний прогрес учня за рівнем розвитку його мислення, предметних і комунікативних умінь, наявність високого рівня самооцінки й творче ставлення до предмета. У змісті й оформленні яскраво проявляються оригінальність і винахідливість.
Середній рівень (добре). “Папка успіху” цього рівня демонструє солідні знання й уміння того, хто вчиться, але, на відміну від попереднього, у ньому можуть бути відсутні деякі елементи, а також може бути недостатньо виражена оригінальність у змісті і творчий елемент в оформленні.
Достатній рівень (задовільно). У “папці успіху” цього рівня основний акцент зроблений на сформованості програмових знань й умінь. Відсутні свідчення, що демонструють розвиток творчого мислення, здатності застосовувати здобуті знання у нестандартній ситуації.
Слабкий рівень (незадовільно). “Папка успіху” не дає змоги сформувати уявлення про здібності й старанність учня, прогрес у навчанні й рівень сформованості якостей, що відбивають основні цілі курсу й критерії оцінки. У ній представлені окремі аркуші з неповністю виконаними завданнями й вправами, зразки спроб виконання графічних робіт і т.п.
Може оцінюватися як уся “папка успіху”, так і кожен розділ окремо. Допускається варіант, коли вона лише демонструється учнем. За спільною домовленістю оцінка може лише доводитися до відома батьків і учнів. Можна продумати й варіант її переведення у певний бал. Скажімо, рефлексивний аналіз “відмінної” “папки успіху” зараховується як підсумкова робота.
Увага! Зіставляються й оцінюються початковий і досягнутий рівні самого учня. Для порівняння результатів успішності кількох учнів “папки успіху” застосовуватися не повинні!
7. Презентація.
Оцінювання (перегляд) змісту “папки успіху” відбувається упродовж навчального року і в кінці семестру (року). За формою це може бути захист, співбесіда, виставка, конференція та інші форми за бажанням учнів. При цьому можуть бути присутні учні інших класів, учителі, батьки, адміністрація школи. Варто подбати, аби заохотити учнів до систематичної роботи з “папкою успіху”. Тому до її перегляду звертаємося і після завершення певної теми, організовуємо “виставку” кращих “папок успіху”.
8. Труднощі на шляху впровадження.
Вони обумовлені кількома причинами.
Відсутність однозначності у баченні змісту, наповнюваності, структури “папки успіху”, чітких критеріїв її оцінки і, як наслідок, можливість суб’єктивізму.
Психологічна і фахова готовність учителів.
Необхідність великої систематичної роботи з учнями.
Значно більші у порівнянні зі звичною оцінкою часові затрати на перевірку.
Проблеми місця для збереження “папок успіху”.
Однак, ставши на шлях поборення педагогіки авторитаризму, створення нової школи, яка відповіла б на виклик століття, ми повинні пройти його, подолавши усі труднощі й перешкоди.
Перші результати вселяють віру й оптимізм.
“Радію, – пише вчитель Рівненської української гімназії Неля Стасюк , – коли бачу, як мої шестикласники бережно й урочисто поважно носять по класу таку папку, вкладають до неї свої роботи. Радію, бо впевнена: діти отримують велике задоволення від результатів, які раптом стали матеріальними. Папка успіху супроводжуватиме школяра впродовж усього процесу навчання в школі. Учні будуть тішитися своїми роботами, хизуватися перед однокласниками та вчителями. Вони навчаться давати оцінку своїй праці: що у них гарно виходило, а що ні й чому, в чому вони були успішніші, ніж інші.
Чекаю з великим нетерпінням, коли мої шестикласники виростуть. Цікаво, як вони будуть дивитися на свої найперші роботи. Я впевнена, що це буде злива емоцій, але обов’язково позитивних та життєстверджуючих”.
На думку учительки цієї ж гімназії Оксани Гаврилюк, “папка успіху” відіграє важливу роль у процесі вироблення рефлексивних та оцінних умінь. Переглядаючи її, учень помічає власне зростання, пригадує, які завдання він виконував із особливим інтересом (у папці зберігається в основному те, що дитина виконала за бажанням, адже „обов’язкові” роботи пишуться у зошиті), а що викликало труднощі. За цією папкою значно легше відрефлексувати досягнення.
Роботу з „папкою успіху” дитина продовжує і в наступному навчальному році, що дозволяє побачити зростання чи (буває й таке) зниження інтересу до предмета. Отже, „папка успіху” допоможе й учителю відрефлексувати свою діяльність”.
У процесі роботи словесник звернула увагу, як змінюються матеріали, які збирають учні: від репродуктивних (реферати, повідомлення) – до пошукових (схеми, моделі творів, „портрети” особи митця)”.
Це засвідчують і учнівські рефлексії. Учні Нововолинської спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів № 1 в есе “Як я буду досягати поставлених цілей” написали: “У цьому році я багато хочу досягти: навчитися правильно визначати цілі уроку; грамотно писати; бути активною на уроках української літератури. Мій шлях до мети буде таким: на уроках уважно слухатиму вчителя; у вільний час багато читатиму художньої літератури; на тему, яку будемо вивчати на уроці, добиратиму додаткову літературу. Я надіюся, що зможу досягти поставлених цілей за допомогою старань, зусиль і розуму” (Вікторія Г, 6 клас); “…Мені здається, що останнім часом я трохи розлінився… Я хочу знищити свою лінь…. Буду намагатися більше часу проводити в бібліотеці… Але все-таки найголовнішою залишається наполегливість… Все залежить тільки від самого себе” (Ігор О., 9 клас); “Мені дуже подобається ставити перед собою певні цілі перед кожним уроком української літератури… На уроках я не дуже активна, соромлюся висловлювати свої думки. Знаю, що це неправильно. Тому хочу навчитися спілкуватися, дискутувати, відстоювати власну точку зору, буду активною” (Ольга С., 10 клас).
…Таким є бачення цієї проблеми та її місця серед інших питань, що виникають у зв’язку зі зміною парадигми оцінювання навчальних досягнень учнів у сучасній школі. Автор закликає до розмови усіх небайдужих і сподівається на зацікавлені відгуки.
Несподівана післямова…
Уже коли цей матеріал був написаний, надійшов лист від учительки Володимирецького колегіуму Рівненської області Оксани Зіновіївни Городної. Прочитайте його…
“За тридцять років учительської праці стільки всього думано-передумано! Не раз задавала собі питання: „Що має бути основною метою, до якої прагне учитель на уроці?” Мабуть, одним словом і не висловиш. І все ж я давно зрозуміла, що отим спільним знаменником, до якого зводяться всі цілі уроку, є радість учня від особистого успіху.
Навіть маленька удача окрилює дитину, додає їй сили і бажання вчитися, пізнавати, врешті – віри у себе. А коли кожне досягнення не губиться, а старанно фіксується, то учневі хочеться неодмінно поліпшити свої результати в навчанні.
Ці роздуми навіяні спостереженнями за папками успіху, які більше року ведуть мої учні. Є в папках рубрики обов’язкові і довільні, які восьмикласники завели за бажанням і назвали по-своєму. На форзаці титульної сторінки – напис „Моя формула успіху”. Хтось вивів цю формулу „математично”: „Гарні манери + освіченість + висока внутрішня культура”, більшість – прислів’ями і крилатими висловами:
Роби все вчасно! І тоді не буде часу для нудьги!
Якщо лежати на боці і тільки мріяти, нічого не досягнеш. Під лежачий камінь вода не тече!
Хто не хоче, каже, що не може.
Корінь праці гіркий, але овоч солодкий.
Стоїш високо – не будь гордим, стоїш низько – не гнися!
Вперта праця все переможе.
Хто шанується, того й люди шанувати будуть.
На окремому листку – мої поради, які, що мене приємно вразило, кожен учень помістив у свою папку. Ось вони:
Вирішуй свої проблеми, не уникай їх. Віра у себе сприятиме тобі.
Відганяй думки слабкої волі. Активне прагнення допоможе досягти успіху.
Не сприймай свої невдачі і поразки як належне, а успіх – як випадковість. Дорожи своїми успіхами!
Крок за кроком кожного дня намагайся стати самодостатнім.
Пам’ятай, що у житті дуже важливо навчитися доводити розпочату справу до кінця. А допоможе тобі у цьому сила волі. Саме вона сприяє досягненню успіху у будь-яких справах і запобігає багатьом прикрощам. Гартуй свою силу волі щодня – і ти зможеш керувати своїми вчинками.
Рубрика „Мої творчі знахідки” послужила стимулом у написанні учнями творчих робіт. У папки заносяться лише твори, де поруч із балом (не обов’язково високим) є похвала „Молодець!” У таких роботах може бути лише одна цікава думка, судження, висловлене одним реченням, але вони варті уваги і заохочення (на полях – три знаки оклику). Як учитель, керуюся при цьому мудрим правилом: порівнюй учня лише з ним самим, сьогоднішнього – з ним же учорашнім. Дуже важливо помітити розвиток дитини: хай творче зростання ще незначне, але все одно оціни його.
Стараються учні писати цікаві твори ще й тому, що найближчим часом плануємо видати колективну збірочку „Наші найкращі твори”. А складуть її лише ті, що вміщені у папках успіху.
У рубрику „Я – автор” восьмикласники заносять складені ними тести, літературні диктанти, кросворди тощо; не пустують файли розділів „Повідомлення. Реферати”, „Улюблені поезії”, „Афоризми”.
Кілька слів про „Сходинки успіху” (інші іназви – „Мене похвалили”, „Промінчики добра”, „Мої здобутки”). Окрім учителя, подяки записують сюди однокласники і батьки. Вони обов’язково оголошуються у класі і на батьківських зборах, деякі – на загальношкільній лінійці.
Цікаво, що окремі учні завели сторінку зауважень на зразок „Колючки” („Кактус”, „Їжачок”). Тут більше самокритики, є окремі записи однокласників, висловлені тактовно і по-дружньому. Думаю, що така рубрика не зайва, адже той, хто бачить свої помилки і визнає їх, зможе їх виправити. А це теж крок на шляху самовдосконалення.
Значення папок успіху незаперечне. Найперше воно полягає в тому, що учні розуміють: до успіху не йдуть семимильними кроками, не можна його домогтися і помахом чарівної палички – лише щоденна праця над собою, терпіння і наполегливість є його запорукою.
І ще один важливий аргумент на користь папок успіху уже як методу особистісно-зорієнтованого навчання: учень набуває вміння аналізувати й оцінювати власний розвиток, стає більш ініціативним, винахідливим, зрештою – успішним, що дуже важливо для його адаптації у сучасному динамічному світі.
Учні про папки успіху
(уривки із рефлексивних робіт восьмикласників
„Мій шлях до успіху”)
„Мені подобаються особистісно-зорієнтовані уроки літератури. Вони допомогли мені зрозуміти таку істину: для того щоб бути цікавою людиною, треба багато читати. І тепер я читаю більше. Кожна прочитана книжка для мене – це урок життєвої мудрості” (Ольга К.).
„Майже у кожної людини є заповітна мрія. Як не прикро, але мрії здійснюються не завжди, інколи вони так і залишаються недосяжними. Я мрію стати лікарем, тому навчаюся у класі хіміко-біологічного профілю. У моїй папці успіху є грамоти за перемогу у районній і обласній олімпіаді з хімії. Але я також радію подякам за призові місця у конкурсі читців, на кращий літературний твір, за участь у святі „Каменяреве віще слово”. Мій твір про маму прочитали на батьківських зборах. Мамині сльози радості були для мене найбільшою нагородою. Це мої маленькі успіхи, але вони такі дорогі мені” (Інна Р.).
„Моя папка успіху ще тоненька. Зразу мені було байдуже, а зараз я трохи переживаю. Було дуже приємно, коли мене вчителька похвалила за літературний диктант, який я склав до твору Є. Гуцала „Хто ти?”. Слова вчительки я обвів червоним чорнилом: „Захочеш – і зможеш. Доказуй це собі частіше!” (Роман Б.).
„Оля С. подякувала мені за те, що я гарно справилася з обов’язками спонсора знань. Моя подруга часто хворіє, і я допомогла їй підготуватися до тематичних атестацій. Коли учителька зачитала Олину подяку, всі аплодували. Я відчула, що червонію. Звичайно, від радості” (Таня П.).
„Моя улюблена рубрика – „Афоризми”. Туди я записую цікаві думки, почуті і прочитані. Над деякими висловами довго роздумую. Багато з них використала у своїх творах. Найбільше мене вразило мудре висловлювання: „Найсильніша та людина, яка має владу над собою”. Думаю, це варто пам’ятати всім і завжди” (Софія Г.).
Оксана ГОРОДНА,
учитель української мови та літератури
Володимирецького районного колегіуму
1 Портфолио ученика средней школы / авт.-сост. И.Юдина. – Волгоград: Учитель, 2007. – С. 35.
2 Там само. – С. 3.
1 Пейп Дж.,Чошанов М. Учебные портфолио – новая форма контроля и оценки достижений учащихся // Директор школы. – 2000. – № 1. – С. 75.
2 Біляковська О. Аналіз контролю та оцінювання навчальних досягнень старшокласників у практиці сучасної школи // Рідна школа. – 2007. – № 3. – С. 20.
1 Новикова Т.Г. Інновационные подходы к оцениванию с помощью портфолио // Школьные технологии. – 2006. – № 1. – С. 139.