Консультує професор І. Ющук:
У наукових публікаціях натрапляємо на різне написання того самого терміна, що стосується навчання: “особистісно орієнтоване”, “особистісно зорієнтоване” і “особистісно-зорієнтоване”. Як усе-таки слід писати цей термін?
Слова орієнтоване та зорієнтоване – це колишні дієприкметники, які набули значення прикметників. Перше слово утворене від дієслова недоконаного виду орієнтувати (“спрямовувати чиї-небудь дії в певний бік”), друге від дієслова доконаного виду зорієнтувати (“спрямувати чиї-небудь дії в певний бік”). Оскільки йдеться про цілком визначений спосіб навчання, а не ще тільки визначуваний, пошуковий, то в цьому терміні слід надати перевагу означенню зорієнтоване.
Щодо написання разом, окремо чи через дефіс обох складових частин цього терміна, то в Українському правописі (§ 29, п. 1 г) сказано: “Разом пишуться… складні прикметники, в яких першим компонентом виступає прислівник… так само й такі, в яких другою складовою частиною виступає дієприкметник: вищезгаданий, нижчепідписаний, новоутворений, свіжозрубаний”. Але після цього правила йде примітка: “Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником”. І далі наводять приклади: суспільно корисний, різко окреслений, хімічно зв’язаний. У цьому ряду можна поставити й словосполучення особистісно зорієнтоване.
Через дефіс такі складові частини пишуться лише тоді, коли, як зазначено в тому ж параграфі Українського правопису в пункті 2 б, “між компонентами цих складних прикметників… можна вставити сполучник і”, тобто коли складне слово утворене від сурядного словосполучення. Тим часом між словами особистісно і зорієнтоване існує підрядний зв’язок: зорієнтоване (як?) особистісно. Отже, писати через дефіс ці компоненти не слід.
Правильно, з огляду на зміст терміна і відповідно до вимог правопису, треба писати: особистісно зорієнтоване навчання