Тема: Роздуми про «зміст сущого» в новелі В. Винниченка «Момент».
Мета уроку. Допомогти учням збагнути проблеми, порушені автором у новелі; розвивати вміння вичитувати підтекст, характеризувати образи, визначати стильові особливості твору; сприяти формуванню інтересу до читання.
Цілі.
Учні знатимуть:
зміст і проблематику новели.
Учні вмітимуть:
розкрити філософський підтекст твору, висловлювати власне ставлення до порушених автором проблем, простежити зміну відчуттів і почуттів персонажів, з’ясувати стильові особливості твору.
Тип уроку. Урок формування вмінь і навичок.
Методи, прийоми, види, форми роботи: виразне читання, евристична бесіда, ілюстрування, проблемний виклад; робота в групах (або повільне читання).
Обладнання: тексти твору, відеозапис моновистави «Момент кохання», репродукції картин В. Винниченка, К. Моне, Г. Клімта, В. ван Гога, ілюстрації учнів до новели, завдання для роботи у групах.
Вінсент ван Гог, “Стовбури дерев”
Випереджувальні завдання: прочитати новелу В. Винниченка «Момент», за бажання дібрати твори живопису або музики, співзвучні новелі.
Епіграф. «Я благословляю життя, я побожно цілую руки його, я стаю навколішки перед ним і через те приймаю все, що є в ньому» (В. Винниченко, «Щоденник»).
Хід уроку
І. Мотиваційний етап.
1. Забезпечення емоційної готовності до уроку. Обмін побажаннями.
2. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань.
Учитель. Готуючись до уроку, я знайшла такі слова Омара Хайяма: «Будь щасливим у цей момент…» Спробуйте продовжити це висловлювання («Саме він і є твоїм життям»).
– «Момент». Новела Володимира Винниченка. Як ви розумієте назву? (Відповіді учнів).
– А як пояснити підзаголовок – «Із оповідань тюремної Шехерезади»? (Ті казки, які розказувала Шехерезада, були її порятунком від смерті. Вона завжди закінчувала свої історії на найцікавішому. Герой-оповідач у в’язниці, він згадує момент зустрічі з панною як щось надзвичайно світле і гарне у своєму житті. Його розповідь сприймається як сповідь).
ІІ. Цілевизначення і планування.
Учитель виразно читає початок (до слів «Пахло… змістом сущого»).
– Ви знаєте, мене здивували ці слова: «Пахло… змістом сущого». Це як? (Сущий – справжній, істинний). Саме ці слова стануть приводом для розмови. (Учні записують у зошити тему уроку, коментують епіграф).
– Які запитання виникли у вас, коли ви читали новелу? (Відповіді учнів).
– А мені цікаво, чи можна в якомусь моменті життя відкрити істину. У творі такий момент лише один? Чи їх кілька? Які істини відкривають герої? Спробуймо знайти відповіді на свої питання і зрозуміти письменника, а можливо, відкрити щось у собі. Це, власне, будуть цілі нашого уроку.
– Пропоную побудувати роботу таким чином: ви об’єднаєтесь у 3 групи (філософи, психологи та мистецтвознавці), кожна з яких буде впродовж 10 хвилин виконувати завдання, а потім озвучить напрацювання. Завдання іншим групам – уважно послухати, занотувати почуте і запропонувати свої запитання. Згодні?
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
1. Організація групової роботи.
1 група (філософи). Складіть зв’язне висловлювання на основі відповідей на запропоновані вам запитання.
Цікавої та успішної вам праці!
1. Яка подія лежить в основі твору? Наскільки автобіографічним може бути він? Ідеться лише про подолання реального кордону?
Факт. 1903 р. В. Винниченка було арештовано під час спроби нелегально перетнути кордон. У 1907 р. він, випущений під заставу, таки опиняється за кордоном.
2. Деякі дослідники вважають, що центральним образом новели є життя. Спробуйте довести або спростувати цю думку. Самостійно доберіть із твору й виразно прочитайте відповідні епізоди (підказка: придивіться уважніше до світу природи, а також до світу людей, порівняйте їх).
Клод Моне. “Фонтенбло”
Цитата. «Будь погоджений з іншими, не шкідливими тобі живими істотами на землі» (В. Винниченко, «Конкордизм»).
3. Які філософські проблеми порушує автор?
2 група (психологи). Складіть зв’язне висловлювання на основі відповідей на запропоновані вам запитання.
Цікавої та успішної вам праці!
- Виразно прочитайте епізод, у якому розповідається про зустріч героїв. Спробуйте інтонаційно передати їхні відчуття. Що про персонажів розповідає цей епізод?
- Придивіться уважніше до героїв. Знайдіть портретні деталі, визначте найголовніше в характерах.
- Простежте, як змінюються відчуття й почуття героїв упродовж твору.
- Літературознавець Тетяна Денисюк стверджує: «Перед нами два зразки світовідчуття, які представляють два типи духовної культури. Вони відрізняються уявленням про життя і смерть… Переживши разом межову ситуацію, вони збагатили себе досвідом іншого». Яким досвідом збагатили герої один одного?
3 група (мистецтвознавці). Дайте відповіді на запропоновані вам запитання, виконайте завдання.
Цікавої та успішної вам праці!
- Простежте трансформацію образу кордону у творі (кордон – ліс – тин – стіна). Що символізує він?
- Ознаки яких стилів модернізму ви помітили в новелі? Свою думку обґрунтуйте.
- Доберіть твори живопису або музики, співзвучні новелі В. Винниченка «Момент». Прокоментуйте свій вибір.
- Озвучення напрацювань (виступи, їх доповнення і обговорення, відповіді на запитання учнів).
Орієнтовні відповіді представників груп.
1 група (філософи).
Учень-доповідач. В основі твору – історія кохання, яке зародилося в екстремальних умовах. Оповідач і панна зустрічаються під час нелегального переходу кордону. Думаємо, що твір має автобіографічні моменти. В. Винниченко сам двічі нелегально переходив кордон (під час першої спроби його було арештовано), тому добре розумів відчуття героїв. Можливо, таке романтичне знайомство було і в автора.
У творі йдеться не тільки про подолання реального кордону, а й про подолання інших меж: власних страхів, сумнівів, стереотипів.
Ми погоджуємося з думкою, що центральним образом новели є життя. Час дії – весна. «Пахло ростом, народженням, щастям руху і життя», «…Літали сплетені коханням метелики або в щасливому безсиллі сиділи на листку й поводили вусиками. В траві парами кишіли кузьки. Одбувався великий, прекрасний процес життя…».
Учитель. Чи звернули ви увагу на таку деталь: процес життя у природі «не скалічений цими моралями людей»? Мораль справді калічить природність життя? І чому, на думку оповідача, кузьки – «маленькі, здорові, чисті циніки» (цинізм – демонстративна зневага до моральних норм)?
Учень-доповідач. Мораль, нав’язана суспільством, на думку Винниченка, порушує закони природи. Кузькам не потрібні моральні норми. Вони живуть за законами природи: те, що природне, є чисте і прекрасне. Світ природи гармонійний, правдивий. Світ людей дисгармонійний, лицемірний.
Автор порушує такі філософські проблеми: миттєвість щастя; незабутність моменту кохання; усвідомлення сенсу життя; мить як частинка вічності; порівняння природної сутності людини і моралі, нав’язаної суспільством.
Запитання від представників інших груп.
– Що значить «померти, як людина, яка любить життя»? (Зіна Б).
– Муся – людина, яка любить життя, а ще вона волелюбна, її не влаштовує стандартизоване обивательське існування. Муся прагне жити повноцінним життям, пізнавати його, наповнювати щасливими моментами. Тому її не влаштовує роль жертви. Вона намагається залишити державу-тюрму, щоб жити згідно зі своїми принципами.
Навіть якби під час переходу кордону вона загинула, вона б загинула у боротьбі за життя, у цьому, власне, й виявляється найбільша любов до нього (Тетяна Р.).
Клод Моне. “У лісі”
2 група (психологи).
Учень-доповідач. Панна змальовується через сприйняття героя-оповідача. Автор не подає детального портрета, є лише окремі деталі: очі, як у зляканої лані, променисті, чисті, великі; нижня губа, як у вередливих і гарненьких дітей, трохи випнута наперед; серпосхожі пасма темного волосся. Герою-оповідачеві вона здається то фантастичною феєю, то якимось «дивним звіром, сильним, напруженим, диким». Панна є втіленням краси, жіночності, ніжності. Водночас це сильна, вольова, цілеспрямована людина, яка любить життя.
Герой-оповідач іронічний, щирий, емоційний, спостережливий, чутливий, справжній лицар.
Ми помічаємо, як змінюються відчуття героя-оповідача: зневага до смерті – жаль за чимось – протест («Не було ні страху, ні суму, ні жалю, тільки… один якийсь величезний пульс протесту, боротьби всієї істоти з цим призначеним, неминучим») – відчуття «таємної вогкості смерті» («А там… ждала смерть… чорна, слизька, огидлива…») – щастя перемоги життя.
А ось як розвиваються почуття: зустріч і з панною в повітці контрабандиста викликає здивування і навіть ніяковість. Далі з’являється зацікавленість, панна починає подобатися, молоді люди закохуються (їхні очі повні ласки й тепла одне до одного), щастя, мука «осиротілого щастя».
Ми вважаємо, що герої збагатили один одного: оповідач навчився цінувати життя, кожну його мить, усвідомив, що щастя – це момент, а панна перемогла страх смерті. Та головне, що кожен із них відчув щастя кохання.
Запитання від представників інших груп.
– Що, на вашу думку, є дзеркалом душі: очі (як кажуть зазвичай) чи сміх (як вважає оповідач)? (Алла К.).
– Я читала, що зіниці не піддаються свідомому контролю людини, тому думаю, що все-таки очі – дзеркало душі, адже сміх може бути й несправжній (Настя С.).
3 група (мистецтвознавці).
Учень-доповідач. Ліс сприймається героями як перепона (спочатку це тин, а потім – стіна), адже в ньому кордон. Образ лісу трансформується разом з тим, як змінюються настрої героїв. Спочатку він постає як символ страху невідомого: «Далеко-далеко темніла, як тин, смуга лісу. Мені якось стало холодно в грудях і завмерло серце. Так. Аж ось він, цей кордон. Я жадливо дивився туди, в залите сонцем поле, на краю якого стояв тин, і чув, як мені якось тісно, нудно, неспокійно». Згодом ліс перетворюється на справжнього ворога: «А ліс присовувавсь все ближче та ближче. Темна стіна його тупо, мовчки дивилась на нас, і вороже щось було в цьому погляді, холодне, заховане в собі…Ми напружено водили очима по стіні, пролізали поглядом між дерева і нишпорили між ними… Але стіна злісно-лукаво, холодно ховала за собою те, що ми шукали, і чекала нас». Пізніше ліс «ніби помирився» з героями. Коли ж кордон було перейдено, стіна лісу одсувається назад, а разом з нею «одсувався наш сон, кошмар і таємна вогкість смерті».
У новелі поєднуються ознаки імпресіонізму (відтворення мінливих вражень, відтінків почуттів і кольорів) та неореалізму (соціально злободенна проблематика, дослідження неповторного внутрішнього світу героя).
Презентація випереджувального завдання.
Новела В. Винниченка «Момент» – це твір, сповнений різних барв, які автор зображає за допомогою майстерності володіння словом і його відтінками, – імпресіонізму. Коли читаєш новелу, в очах народжуються теплі і трохи щемні малюнки сонячної весни. Ми дібрали деякі твори живопису, які найбільше відповідають атмосфері «Моменту»: імпресіоністичні картини К. Моне («У лісі. Фонтенбло», «Весна»), постімпресіоністичні В. ван Гога («Пара на прогулянці в лісі» та «Стовбури дерев»). Ці картини ми обрали через стильову схожість. Картини Г. Клімта «Поцілунок» і А. Матіса «Портрет жінки» близькі за змістом. А також пропонуємо свої роботи, які співзвучні новелі Винниченка.
Якщо щастя – це момент, то, напевно, лише художник здатен його увіковічнити чи хоча б закарбувати натхненне оточення, яке колись збудило хвилю почувань і асоціацій, журби, тепла і затишку – хвилю щастя (Зіна Б.).
3. Рефлексія роботи в групах (Відзначення кращих виступів).
Інший варіант: замість роботи в групах пропонуємо використати «повільне читання»: окремі епізоди читає (виразно!) вчитель або хтось із учнів, окремі – учні переказують, водночас озвучують свої запитання або відповідають на запитання вчителя; звертають увагу на слова, вжиті у незвичному контексті, цікаві вирази.
Момент 1. Дорога до кордону. «…Мені раптом стало страшенно смішно: я – мертвий».
– Чому смішно? (Відповіді учнів). Тут уперше з’являється образ кордону: смуга лісу, яка нагадує тин. Поясніть символіку образу.
Момент 2. Зустріч із панною. Пропонуємо учням прочитати в особах уривок від слів «Одчинивши двері, я ступив до неї… і від несподіванки закам’янів…» до «Я мусив почувати себе ніяково» і прокоментувати його.
Момент 3. У дорозі. Учні переказують цей епізод, звертають увагу на відтворення автором відчуттів і почуттів героїв (тут варто процитувати: «щось злорадне, єхидне, зле слідкувало за нами», «було соромно, злісно, шкода чогось»; «вона ставала все ближчою й ближчою мені»; «мені тепер дуже гарно стало – якось бадьоро, цікаво, дужо»; «мені щоразу хотілось взяти її за руку, притулитись… Але…»).
Учитель. Ви звернули увагу: «але» тричі повторюється в цьому контексті? Чому?
(Тут прозвучали досить несподівані запитання від учнів: «Чому Муся сказала адресу, за якою потрібно було передати, якщо вона загине, звістку про її смерть? Це що – жіноча хитрість? Можливо, Муся хотіла, щоб оповідач потім відшукав її?» Пошуки відповіді на них викликали дискусію. Варто дати можливість висловити різні погляди і запропонувати відшукати відповідь у творі).
Г.Клімт. “Поцілунок”
Учитель. Яким постає образу лісу? (Виразне читання відповідних епізодів). Герої спостерігають «великий, прекрасний процес життя… не скалічений цими моралями людей». Мораль людей справді калічить процес життя? Як це зрозуміти?
Момент 4. Кордон. Подолання межі.
Виразне читання епізоду від слів «Я випустив руку її…» до «… найвище щастя народження не з сліпими, а з одвертими, видющими очима душі» і його коментар, відповіді на запитання учнів.
Коментар учителя. Герої зустрічаються у межовій ситуації. Відповідно до філософії екзистенціалізму, саме в межовій ситуації відбувається перехід від споглядального (несправжнього) до справжнього існування: людина визначається, хто вона в цьому світі, знаходить свою істинну сутність.
Які істини відкривають для себе герої Винниченка?
4. Відповідь на проблемне питання.
– Панна вважає, що «кохання повинно вмерти зараз, щоб… ніколи не вмирати». Парадокс. Як же це? (Відповіді учнів).
Зіна Б. Якби оповідач і Муся жили разом, чи перетворилося б їхнє щастя на буденність? (Відповіді учнів).
ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
1. Перегляд відеофрагменту вистави «Момент кохання».
2. Бесіда.
– У фіналі вистави герой говорить: «Тільки любов виправдовує наше перебування на землі». Цих слів немає у творі. Наскільки виправданий такий хід авторів вистави? Прочитайте останнє речення новели. Як воно пов’язане з епіграфом уроку? То що ж хоче сказати автор? (Відповіді учнів).
– Що усвідомили герої? А ви?
Герої зрозуміли, як важливо берегти в пам’яті світлі момент свого життя, щоб потім у холодні вечори гріти свою душу (Олександра Л.).
Герої відкрили для себе істину кохання (Сергій С. ).
Усвідомили, що потрібно жити моментом, адже все хороше дуже швидко закінчується. Муся просила, щоб коханий її ніколи не шукав, адже ніщо не зрівняється з тим щастям, яке вони відчули. Коли я дочитала твір, то зрозуміла, що Муся права, хоча раніше мала іншу думку (Катерина Ш.).
Герої відкрили мені, що життя дуже швидкоплинне і потрібно цінувати кожну його мить (Віктор Д.).
– Чи був у вашому житті такий момент, який допоміг щось усвідомити?
Домашнє завдання.
Загальне обов’язкове. Підготувати невеликий (обсягом до 0,5 сторінки) звіт про роботу групи, оцінити вклад кожного її члена (заповнити листки само- і взаємооцінювання).
За бажанням на вибір. 1. Написати есе «Момент мого життя» або «Незабутній момент зустрічі з коханням». 2. Придумати розповідь про те, як склалася доля героїв. 3. Виконати завдання 1 на с. 263.
Пропонуємо уривки учнівських робіт, написаних після уроку.
«Ми з дитинства звикли до такого тлумачення поняття «справжня любов»: «І жили вони довго й щасливо і померли в один день». Але В. Винниченко говорить зовсім по-іншому, і я погоджуюсь із ним: істинне кохання, істинне щастя складається саме з митей, а не з буденності. З буденності складається скоріше звичка одне до одного. Але найсильніші почуття, найсильніші радість і горе йдуть саме від таких митей любові.
Є лише мить, мить перед смертю, коли найяскравіше починаєш відчувати красу цього світу, найгостріше сприймаєш і розумієш усі його процеси, самостійні й не залежні від тебе, які продовжуватимуться, житимеш ти чи ні. І, можливо, саме відчуття «смерті за спиною» допомогло нашим героям збагнути красу світу і життя, прожити ціле життя в одному моменті – моменті кохання» (Ярина Д.).
«Життя – немов спалах запаленої в темряві свічки. Раптово загораючись, воно світиться, світиться яскраво, навіть засліплює. А навкруги – все та ж темнота, мов щось незвідане, щось таке, що хочеться знайти, пізнати, дослідити, осягнути розумом. Це і є пізнання життя, його суті. Та свічка швидко догорає, на жаль, життя проходить так, ніби пропливає повз тебе, Лови летючу мить життя. Люби його та не розтрать дарма, смакуй життя, насолоджуйся кожним його моментом» (Ангеліна Ш.).
«Я цілком згодна з В. Винниченком, що справжнє щастя – це момент. Але я прихильник думки, що якщо ти знайшов саме ту «свою» людину, то потрібно докласти всіх зусиль, щоб її зберегти» (Олена Д.).
«Живучи на цьому світі у дуже швидкому темпі, ми не помічаємо тієї краси й тих почуттів, що оточують нас. Проживши певний період свого життя, озирнувшись назад, я розумію, що пройшло багато значущих моментів, на які я не звернула уваги» (Світлана М.).
Оксана Гаврилюк,
м. Рівне