У своїй професійній діяльності учитель кожного дня стикається з проблемою вибору типу, структури та методики майбутнього уроку.
У педагогічній науці ця проблема розглядалася як на дидактичному (Л. Боголюбов, Г. Кирилова, Ю. Конаржевський, В. Лозова, М. Махмутов, М. Сметанський, В. Онищук, О. Островерхова, І. Підласий, Г. Троцко та ін.), так і на історико-методичному рівні (К. Баханов, Ф. Коровкін, П. Лейбенгруб, В. Мисан, О. Пометун та ін.).
У контексті особистісно орієнтованого підходу питання типології уроків знаходимо у працях Є. Бондаревської, С. Подмазіна, О. Савченко, В. Сєрікова, А. Хуторського та ін. Науковцями визначалися різні підстави для визначення типів уроків: на основі змісту, дидактичної мети, способів проведення, ланків навчального процесу.
Наша позиція полягає у тому, що у особистісно орієнтованому навчанні типи уроків мають визначатися за такими ознаками:
1) функція та мета навчання;
2) компонент змісту освіти, який має бути (відповідно до мети) на уроці засвоєно;
3) потреби, здібності й емоційно-ціннісні ставлення особистості, що при засвоєнні компоненту змісту освіти актуалізуються, задовольняються й розвиваються;
4) види навчальної діяльності, що дозволяють задовольнити потреби і вирішити завдання навчального процесу.
З огляду на визначені критерії, типологія уроків у особистісно орієнтованому навчанні містить уроки таких типів:
1. Урок засвоєння нових знань (УЗНЗ).
2. Урок засвоєння та застосування умінь (УЗНУ).
3. Проблемний урок (урок творчості) (П-ТУ).
4. Ціннісно-смисловий урок (ЦСУ).
5. Інтерактивний урок (ІУ).
6. Комбінований урок (КУ).
7. Урок контролю та корекції (тематичного оцінювання) (УКК), (дивись табл. 1.1.).
Таблиця 1.1. КЛАСИФІКАЦІЯ УРОКІВ У ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОМУ НАВЧАННІ: ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ
| УЗНЗ | УЗНУ | ПТУ | ЦСУ | ІУ | |
| Функції ізавдання | Пізнаваль-ні | Розвивальні | Розвивальні | Виховні | Виховні |
| Зміст(предмет засвоєння) | Інформа-ційний (історична інформа-ція) | Операцій-ний(спосіб дії) | Творчо-пошуковий(досвідрішення) | Ціннісно-смисловий (переживанняцінностей) | Досвід взаємодії |
| Потреби,що актуа-лізуються | Пізнаваль-на | Дієва | Пошукова | Емоційна | Комунікатив-на |
| Типуроку | Урок засвоєння нових знань | Урок засвоєння нових умінь | Урок проблемний,творчий | Урок ціннісно-смисловий | Урок інтерактив-ний |
| Макро-структурауроку | Макро-структураУЗН | Макро-структураУЗНУ | Макро-структураПТУ | Макро-структураЦСУ | Макро-структураІУ |
| Виддіяльності | Пізнаваль-на | Практична | Творчо-пошукова | Емоційно-оцінна | Комунікатив-на |
| Результат(функціона-льний) | Знання | Уміння | Досвідпошуку,творчості | Досвідемоційногопереживання | Досвідспілкування |
| Результатпсихологогічний (у позитиві) | Актуаліза-ція пізнавального ставлення | Актуалізація практичного (дієвого) ставлення | Актуалізація творчого ставлення | Актуалізація етико-естетичних ставлень | Актуалізація міжособитісних ставлень |
Подамо характеристику кожному типу, спираючись на теоретичні положення про відповідність макроструктури уроку до його типу.
1. Урок засвоєння нових знань. Його головна дидактична мета – пізнавальна. Компонент змісту освіти, що засвоюється учнями, – інформаційний. Головна умова ефективності – актуалізація пізнавальної потреби чи пізнавальних ставлень особистості в процесі організації відповідної до мети та змісту пізнавальної діяльності учнів.
Макроструктура уроку цього типу поетапно складається з прийомів організації пізнавальної діяльності учнів і цілком відповідає психологічному механізму пізнання. Етапи уроку засвоєння нових знань:
1. Актуалізація опорних знань та досвіду учнів.
2. Мотивація пізнавальної діяльності учнів та повідомлення теми, мети та завдань уроку.
3. Первісне сприйняття нового матеріалу (інформації).
4. Осмислення, усвідомлення
4. Узагальнення та систематизація знань.
5. Домашнє завдання [369,с. 89].
2. Урок засвоєння та застосування умінь. Його головна дидактична мета – розвивальна. Компонент змісту освіти, що засвоюється – операційний. Головна умова ефективності – актуалізація практичних потреб особистості та практичного ставлення її до дійсності в процесі організації відповідної до мети та змісту практичної діяльності учнів.
Макроструктура уроку цього типу поетапно складається з прийомів організації практичної діяльності учнів. Вона складається з таких етапів:
1. Актуалізація практичного досвіду і знань учнів про способи дії.
2. Мотивування практичної діяльності учнів. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
3. Інструктаж, або введення нового засобу дії за допомогою пам’ятки.
4. Організація колективної практичної діяльності учнів за зразком (пробні вправи).
5. Організація самостійної практичної діяльності учнів у знайомій ситуації (тренувальні вправи); д) самостійне застосування умінь на новому матеріалі (вирішення репродуктивних практичних завдань уроку); е) підсумки, усвідомлення власних досягнень. Домашнє завдання.
3. Проблемний урок. Його головна дидактична мета – розвивальна. Компонент змісту освіти, на засвоєння якого спрямовано цей урок, – творчо-пошуковий. Головна умова ефективності – актуалізація творчих та пошукових здібностей особистості, її пошукової активності в процесі організації відповідної творчо-пошукової діяльності учнів.
Макроструктура цього уроку поетапно відтворює алгоритм творчо-пошукової діяльності учнів й має таки етапи:
1. Мотивування творчо-пошукової діяльнності (створення проблемної ситуації, постанова проблемного питання, формулювання проблеми).
2. Актуалізація – пригадування алгоритму вирішення проблем і необхідної історичної інформації щодо цього.
3. Висування учнями гіпотез та припущень щодо вирішення проблеми, визначення об’єкту пошуку.
4. Пошук додаткової чи нової інформації з метою знайти докази щодо власної гіпотези.
5. Систематизація знайдених фактів у низку логічно пов’язаних з гіпотезою аргументів, доведення гіпотези і висновок про результати вирішення проблеми.
6. Рефлексія. Оцінка результатів. Порівняльний аналіз різних варіантів доказів і визначення більш ґрунтовного з них, усвідомлення результатів діяльності.
Другим варіантом цього типу уроку є урок творчості. Психологічною засадою цього уроку є механізми творчої діяльності учнів як засобу самореалізації. Перед учнями постає завдання щось створити на задану тему: чи малюнок, чи макет, чи виріб з пластиліну або глини, чи письмовий твір тощо. Засіб самореалізації школяр обирає самостійно. Завдання одне – результат творчої діяльності має відображати історичні (літературні) уявлення та знання учнів, їхнє ставлення до історичних подій чи особистостей (чи літературних героїв). Тема має задаватися вчителем, сюжет – вільно обиратися учнем.
Макроструктура уроку творчості відтворює саме процеси творення: 1. Актуалізація опорних знань учнів. 2. Мотивація творчої діяльності, постановка творчого завдання. 3. Вибір з наявних знань історичного образу чи сюжету й визначення засобу його творчого втілення. 4. Процес творчої самореалізації (творення). 5 Демонстрація робіт, усвідомлення результатів і рівня власних досягнень. При цьому процес творчої самореалізації може бути продовжено вдома, а момент демонстрації перенесено на наступний урок.
4. Ціннісно-смисловий урок. Його головна дидактична мета – виховна. Компонент змісту освіти, що засвоюється, – ціннісно-смисловий (аксіологічний). Головна умова ефективності – актуалізація морально-естетичних ставлень учнів до дійсності, їхніх емоційних здібностей у процесі організації ціннісно-смислової (орієнтаційно-оцінної) діяльності.
Макроструктура цього уроку поетапно відтворює ціннісно-смислову (орієнтаціонно-оцінну) діяльність учнів. Макроструктура ціннісно-смислового уроку має такі етапи:
1. Мотивування ціннісно-смислової (оцінної) діяльності учнів шляхом конструювання ситуації вибору, або постановки завдання визначитися і з власною позицією щодо оцінки історичного факту (чи події, чи героя з художнього твору), чи вчинку, чи історичної особи (тема, мета, завдання уроку).
2. Актуалізація необхідних емоційно-ціннісних ставлень, знань морально-естетичних понять, оціночних умінь.
3. Обробка нової інформації з протилежних джерел щодо цієї події (групова чи індивідуальна робота з документами, новими фактами, що надані вчителем, текстом підручника, тощо).
4. Конструювання рольової ситуації з метою актуалізувати в учнів уявлення про загальнолюдські чи власні духовні та життєві цінності.
5. Ситуація свідомого вибору власної оцінки на основі осмислення історичної інформації і власних моральних та естетичних цінностей, визначення та проголошення власної точки зору та доведення її фактами (у формі дебатів чи дискусії, якщо вони виникають).
6. Осмислення результатів уроку (рефлексія), домашнє завдання.
Зазначимо, що етап уроку щодо обробки інформації може бути виконано учнями вдома, якщо вчитель запропонував їм відповідне попереднє завдання. У такому варіанті ціннісно-смисловий урок має ту ж саму структуру, але етап обробки інформації проводиться учнями вдома, а в класі урок вже повністю проводитися за формою дискусії або дебатів.
5. Інтерактивний урок. Його головна дидактична мета – виховна (підготовка до життя й громадської активності, розвиток соціального інтелекту, комунікативних здібностей особистості). Компонент змісту освіти, який засвоюється, – комунікативний, що містить норми і правила спілкування, засоби ефективної взаємодії, ґрунтується на позитивних ставленнях особистості до процесу взаємодії з іншими людьми, на відчутті причетності до групи, власної значущості для інших. У процесі його засвоєння виробляються й розвиваються навички продуктивного спілкування, спільної праці, взаємодопомоги, взаємодії, взаємовідповідальності, толерантного й позитивного ставлення до людей, поважного ставлення до себе. Головна умова ефективності – актуалізація потреби учнів у спілкуванні, потреби в захищеності й причетності до групи, у спільній праці й комфортній взаємодії.
Макроструктура цього уроку поетапно відтворює комунікативну (інтерактивну) діяльність учнів. Вона має такі етапи:
1. Мотивування комунікативної діяльності, оголошення інтерактивного завдання і створення ситуації необхідності спілкування, визначення очікуваних результатів групової, парної чи колективної роботи
2. Актуалізація знань про норми і правила ефективного і комфортного спілкування.
3. Отримання необхідної історичної інформації.
4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.
5. Підбиття загальних підсумків, усвідомлення результатів власної комунікативної діяльності, рефлексія [40, с. 82].
Таким чином, ми маємо п’ять типів уроків, кожен з яких визначається тими функціями і завданнями, тим компонентом змісту історичної освіти, тим видом навчальної діяльності учнів, які спрямовано на актуалізацію відповідних до них потреб, ставлень та здібностей (види інтелекту) особистості. Це: урок засвоєння нових знань (УЗНЗ), урок засвоєння нових умінь (УЗНУ), проблемний та творчий урок (ПТУ), ціннісно-смисловий урок (ЦСУ), інтерактивний (ІУ).
Макроструктура кожного з вищезазначених типів уроків будується за логікою організації того виду навчальної діяльності учнів (пізнавальної, практичної, творчо-пошукової, ціннісно-смислової, комунікативної), що забезпечує засвоєння відповідного компонента змісту освіти. Відповідно й результатом кожного з цих типів уроків буде засвоєння того компонента змісту освіти, на надбання якого цей тип уроку спрямований (досвід пізнання, дії, пошуку, переживання, спілкування).
Графічно цей взаємозв’язок можна відобразити в логічному ланцюжку:
(Мета) ↔ (компонент змісту) ↔ (тип уроку) ↔ (макроструктура уроку) ↔ (вид навчальної діяльності) ↔ (результат) ↔(наступна мета).
Чи потрібні в особистісно орієнтованому навчанні історії в школі ще які-небудь типи уроків? На наш погляд, безумовно. Які ж саме?
За логікою навчального процесу кожний розділ у підручнику, що поєднує параграфи за однією темою, має вивчатися з використанням наданих вище типів уроків, оскільки саме вони забезпечують шлях від пізнання до практики, від практики до самостійного вирішення навчальних проблем, а від самостійного мислення до власної точки зору на історичні події.
Шостим типом уроку в нашій класифікації закономірно стає комбінований урок.
Комбінований урок – це той, що спрямований на досягнення комбінації двох головних дидактичних завдань: засвоїти знання та вміння; засвоїти нові знання та застосувати ті, що вже були засвоєні; засвоїти нові знання та перевірити й скорегувати інші; узагальнити та систематизувати знання з теми та перевірити їх тощо [368].
За логікою особистісно орієнтованого навчання комбінований урок має три дидактичних мети, а саме: пізнавальну, розвивальну та виховну й спрямований на засвоєння учнями відповідних чотирьох компонентів змісту історичної освіти на матеріалі цієї теми уроку.
Психологічну основу його макроструктури складає поетапна реалізація пізнавальної, практичної, творчо-пошукової та ціннісно-смислової діяльності на одному уроці.
Так, макроструктуру комбінованого уроку складають етапи:
1. Загальне мотивування навчальної діяльності учнів. Постановка й роз’яснення мети уроку.
2. Засвоєння нової інформації (інформаційно-пізнавальний етап), який складається з таких елементів – мотивація пізнання, актуалізація опорних знань, сприйняття та осмислення нової інформації, узагальнення та перевірка адекватності сприйняття.
3. Засвоєння нових засобів діяльності (операційний етап) – мотивація практичної діяльності, актуалізація знань щодо засобів діяльності, інструктаж, виконання практичного завдання, контроль за виконанням.
4. Застосування знань та вмінь в умовах проблемної ситуації (творчо-пошуковий етап) – формулювання проблеми (мотивація), висування гіпотез, пошук необхідної інформації чи шляху вирішення проблеми, аргументація цієї гіпотези фактами чи її спростування достатньою та необхідною кількістю фактів, висновки.
5. Визначення морально-естетичних смислів історичних подій (ціннісно-смисловий етап) – формулювання оцінного завдання та створення ситуації вибору (мотивація), створення рольової ситуації, відповідне осмислення власної чи рольової позиції, за якою буде проводитися оцінка, переживання та осмислення історичної події чи особи, стосовно цієї позиції, вибір оцінки та її доведення фактами, висновки.
6. Домашнє завдання. Аналіз результатів праці.
Незалежно від підпорядкування, макроструктура комбінованого уроку, здебільшого, має включати чотири основні компоненти, відповідні змісту історичної освіти, з одного боку, та дидактичним завданням навчання – з іншого.
Така структурна побудова комбінованого уроку забезпечує організацію всіх видів навчальної діяльності учнів, а саме: пізнавальної, практичної, творчо-пошукової, ціннісно-смислової, спрямованих на засвоєння змісту історичної освіти та вирішення її дидактичних завдань. Кожен вид навчальної діяльності у свою чергу актуалізує та розвиває відповідні потреби й здібності учнів. Таким чином, комбінований урок у якості своїх позитивних психологічних результатів має цілий комплекс образів „Я” підлітка, які є результатом актуалізації й задоволення в навчанні академічних, практичних, творчих, емоційних потреб особистості.
Класифікація уроків особистісно орієнтованого навчання включає ще один тип уроку. Це урок перевірки результатів усіх видів навчальної діяльності учнів. Щоб забезпечити перевірку результатів усіх видів навчальної діяльності учнів, а не тільки пізнавальної, як традиційно вважає більшість методистів та вчителів, потрібен спеціальний тип уроку, який би забезпечив контроль за рівнем засвоєння історичних знань, за мірою оволодіння уміннями, мірою оволодіння досвідом творчо-пошукової та ціннісно-смислової діяльності учнів. Тип уроку, що забезпечує перевірку засвоєння знань та вмінь учнів, визначається як урок перевірки, оцінки та корекції знань, навичок та вмінь [368, с. 147].
На нашу думку, урок контролю та корекціїза своєю метою відповідає типу уроку, зазначеному в програмах з історії як урок тематичного оцінювання (контролю та корекції за даною темою), при цьому його макроструктура повинна складатися з таких елементів:
- Мотивація. Визначення теми, мети та завдань уроку. Інструктаж щодо виконання контрольних завдань.
- Перевірка сформованості знань історичних фактів, понять, зв’язків на репродуктивному рівні (Виконання пізнавальних завдань репродуктивного характеру). Рефлексія.
- Перевірка сформованості вмінь на репродуктивному рівні (Виконання практичних завдань репродуктивного характеру). Рефлексія.
- Перевірка здатності учнів застосовувати знання та вміння у творчо-пошуковій діяльності (Виконання творчо-пошукових завдань). Рефлексія.
- Перевірка спроможності учнів застосовувати знання та вміння в ціннісно-смисловій діяльності, визначення рівня відчуття та осмислення ними морально-естетичних смислів історичного матеріалу (Оцінні та ціннісно-смислові завдання). Рефлексія.
- Підсумки уроку.
Така макроструктура уроку тематичної атестації (контролю та корекції) відповідає 12-бальній системі оцінки навчальних досягнень учнів, де репродуктивний (початковий та середній) рівень засвоєння знань та вмінь оцінюється від 1 до 6 балів. Вільне застосування цих знань та вмінь у стандартних (репродуктивних) умовах оцінюється в 7 – 9 балів (достатній рівень), а застосування знань та вмінь на рівні самостійного вирішення проблем (творчо-пошуковий рівень) та визначення й аргументації власної позиції щодо оцінки історичних подій оцінюється в 10 – 12 балів (високий рівень). Кожний етап перевірки результатів навчання супроводжується моментом рефлексії, у процесі якої учень повинен сам оцінити рівень власної успішності, визначити характер особистісних емоційних переживань з цього приводу.
Умовою особистісно орієнтованої спрямованості такого уроку є навчальні завдання за вибором.
Так, якщо учень оцінює свій рівень навчальних досягнень як високий, то він виконує завдання творчо-пошукового чи ціннісно-смислового характеру. Якщо він оцінює свій рівень як достатній, то виконує завдання на застосування знань та вмінь у стандартних умовах (на репродуктивному рівні). У разі, коли учень визначає свій рівень навченості як початковий чи середній, він виконує пізнавальні та практичні завдання репродуктивного характеру (тести, роботи з контурною мапою, хронологічні чи понятійні диктанти тощо).
У такий спосіб урок цього типу надає можливість учителю адекватно оцінювати рівень навчальних досягнень учнів відповідно до комплексу дидактичних завдань та компонентів змісту історичної освіти, що є засвоєними або ні. Забезпечує індивідуальний та диференційований підхід до оцінювання результатів навчання, дозволяє провести діагностику розвитку академічних, практичних, творчих та емоційних здібностей учнів. Виявити той вид інтелекту, який є найсильнішою, або, навпаки, найслабкішою рисою цього учня.
Таким чином, ми визначили сім типів уроків: урок засвоєння нових знань, урок засвоєння та застосування умінь, проблемний чи творчий урок, ціннісно-смисловий урок, інтерактивний урок, комбінований урок та урок тематичної атестації (контролю та корекції). Вони складають класифікацію уроків за особистісно орієнтованим навчанням.
Ці типи уроків існують у педагогічній практиці тих учителів, що спрямовують процес навчання в школі на задоволення духовних (пізнавальні, дієві, творчі, емоційні, соціальні), психологічних (самовизначення, самоусвідомлення, успішна самореалізація, захищеність), соціальних (спілкування, визнання) потреб особистості, сприяють реалізації освітньо-виховного потенціалу предмету у школі в усій його повноті, усвідомлюють наявність об’єктивного зв’язку між типом уроку та іншими чинниками навчального процесу. Такі вчителі визначають тип уроку: а) за функціями і завданнями навчання, за відповідними щодо них компонентами змісту освіти, що засвоюються; б) за тими видами духовних і психологічних потреб і ставлень особистості, які засобами цього типу уроку актуалізуються й розвиваються; в) за тим видом навчальної діяльності, яка поетапно організовується на цьому уроці і складає основу його макроструктури.
Отже, ми розглянули урок як основну форму навчання історії в школі і визначили головні типи уроків у особистісно орієнтованому навчанні.
Таким чином, типи уроків у особистісно орієнтованому навчанні являються часткою загальної системи, отже – взаємообумовлені і взаємопов’язані з усіма іншими компонентами (факторами) процесу навчання.
Література:
- Пометун О. Методика навчання історії в школі / О. І.Пометун, Г. О. Фрейман. – К. : Генеза, 2005. – С. 207 – 231.
- Онищук В. А. Типы, структура и методика урока в школе / В. А. Онищук. – Киев: Рад. шк., 1976. – 184 с.
- Онищук В. А. Урок в современной школе / В. А. Онищук.– М. : Просвещение, 1986. – 158 с.
- Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : наук.-метод. посіб. / О. Пометун, Л. Пироженко. – К. : Освіта, 2003. – С. 9
- Турянська О.Ф. Теорія і практика особистісно орієнтованого навчання історії в школі: монографія / Ольга Федорівна Турянська. – Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2008. – 496 с.
- Турянська О.Ф. Типологія уроків у особистісно-орієнтованому навчанні історії в школі // Освіта Донбасу: Наук.-метод. вид-ня ЛНПУ ім. Тараса Шевченка – 2005. – № 3. – С. 19 – 27.
- Турянська О.Ф. Методика особистісно орієнтованого навчання історії в школі : навч. посіб. / О. Ф. Турянська ; Держ. Закл. „Луган. Нац.. ун-т імені Тараса Шевченка”, – Луганськ : Вид-во ДЗ „ЛНУ імені тараса Шевченка”, 2012. – 222 с.
Ольга Федорівна Турянська,
доктор педагогічних наук,
Луганськ