Щоб змінити світ,
треба змінити систему навчання.
За Я. Корчаком
У маленькому провінційному містечку Новограді-Волинському, на весь світ означеному іменем геніальної Лесі Українки, відбувся, ствердився і залишився в історії української інноваційної педагогіки черговий ІV Фестиваль педагогічних ідей «Мій особистісно зорієнтований урок». Мине рік, і знову з усієї України та з-поза її меж зберуться разом люди, професійний вибір яких означає «щоденний труд важкий» в ім’я високої мети – плекання компетентної особистості, українського громадянина, що вирішуватиме майбутню долю своєї Вітчизни, адже творитиме життя світле, високе і благородне, керуючись чітко визначеною і вивіреною системою цінностей.
У часи екзистенційної кризи нашого суспільства педагоги-новатори обирають пошук істини. А це означає виклик, неприйняття меркантильності, яка перебуває у жорсткому протистоянні з моральністю як найвищою цінністю педагогічної громади і суспільства в цілому. Можна говорити про своєрідну межову ситуацію, означену глибинною проблемою роздвоєності, подвійних стандартів, когнітивного дисонансу українського вчителя. На перший погляд здається, що обставини зламали учителя, змушеного працювати у закритій і досить непрозорій бюрократичній системі сучасної школи. Однак напружена робота у фестивальних майстер-класах, на відкритих уроках, активна участь у дискусійних круглих столах, наполегливе прагнення шукати, експериментувати свідчать про стоїчне бажання педагогів-новаторів вирвати людину з конвеєрності, донести суспільству думку, що цивілізація виживе тільки за умови, коли в суспільстві буде культ Людини, Особистості, а не натовпу.
Розпочинався Фестиваль як модель пошуку шляхів удосконалення, новацій у царині методики літератури, адже один із пріоритетних напрямів реформування національної школи належить саме літературній освіті. Одна із цілей, яку досягав Фестиваль (здається, досить несподівано і для самих організаторів), допомогти вчителеві позбутися психологічної роздвоєності. І це цілком зрозуміло, адже саме ґрунтовне опанування секретами методики, універсальними техніками інтерпретації художнього тексту як палімпсесту допомагає доланню цього дивовижного поєднання, коли в одній і тій же людині живе і творець, і ремісник. А перемогти має креативний, вільний, незалежний педагог – самодостатня, творча особистість, яка мислить глобально, може синтезувати знання з різних галузей наук, не механічно копіювати, а творити власну методичну систему роботи.
Велика увага на фестивальних дебатах відводилася опануванню філософськими основами особистісно орієнтованого типу навчання, яке вимагає від педагога відходу від авторитарної форми побудови навчального процесу, від механічного «натаскування» до гуманістичної орієнтації, навчання на засадах діалогової взаємодії, паритетності у стосунках з учнем.
І тут проблема означеної роздвоєності вчителя-літератора дивовижним чином поглиблювалася, адже викладати літературу – означає бути гуманістом, буквально ввібрати у своє серце морально-етичні, філософські ідеї. Загальновідомо, що педагоги апріорі, незалежно від особистісного вибору тієї чи іншої освітньої системи, завжди поділялися на ремісників, старанних виконавців програми і творців-гуманістів, внутрішньо вільних людей. І цілком зрозуміло, яких було більше. Звичайно, мова йде про радянський та пострадянський періоди. На жаль, як зазначає О. Забужко, «духовна аристократія», українська інтелігенція, припинила своє існування у 1929-1930 рр., коли за сумнозвісною справою СВУ було ув’язнено близько 30 тисяч кращих представників вітчизняної культури. Тому розрив культурного наступництва та втрачена європейська ідентичність, девальвація цінностей, відсутність в сучасного вчителя органічної потреби у свободі – актуальні проблеми, які порушуються в інтелектуально-духовному середовищі Фестивалю, і опанування методикою особистісно орієнтованого уроку видається тут надзвичайно важливим.
Скоординованість навчання за державною програмою та інновацій, методика тренування суб’єктності учня (здатності до вільного вибору й відповідальності), діалогова взаємодія, конгруентність учителя в умовах сучасної школи, філософія оцінювання і цінування, «навчительство сократівського типу» – проблеми, які порушувалися протягом чотирьох Фестивалів. По суті, йшлося про те, як із «людини в собі» (потенційної особистості) учитель / учень у процесі творчості має перетворитися на людину «для себе», тобто актуальну, творчу особистість.
Важливою складовою обговорення цих важливих тем стало поєднання теорії з практикою. Таким чином, учителі отримали можливість простежити втілення тієї чи іншої ідеї на практиці – на відкритому уроці, на майстер-класі, під час дебатів на дискусійній трибуні, у вільному спілкуванні з колегами та представниками педагогічної преси.
Розширення кола зацікавлених учасників інновацій в освіті протягом року забезпечує сайт ozonlit.org, де можна ознайомитися з новими темами, проблемами, щоб предметно підготуватися до професійного обговорення на наступному професійному святі відродження української освіти, яке неодмінно відбудеться.
Л. Чеховська, м. Запоріжжя
P.S. Шлях від Запоріжжя до Києва – 451 км., а від Києва до Новограда-Волинського – 206 км.