У Новоград-Волинському колегіумі зібралися педагоги з більшості регіонів України, які реалізують і пропагують ідеї особистісно зорієнтованого навчання (ОЗОН). Представників різних освітніх закладів і установ об’єднала унікальна подія – Всеукраїнський фестиваль творчих педагогічних ідей «Мій особистісно зорієнтований урок», в програмі якого нагородження призерів однойменного конкурсу, проведення відкритих уроків, круглий стіл, присвячений проблемним питанням ОЗОН, презентація видавництва «Педегогічна преса» та інші методичні й просвітницькі заходи. Захід організували журнал «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах» разом з Інститутом педагогіки НАПН України й Управлінням освіти і науки Новоград-Волинської міської ради за підтримки Міністерства освіти і науки України та освітніх закладів і організацій Житомирщини.
Спочатку був лист…
Кілька років журнал «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях ліцеях та колегіумах» друкує матеріли, присвячені ОЗН. Редакція веде діалог із читачами, і, крім численних схвальних відгуків, отримує цікаві побажання щодо подальшої роботи. Так, наприкінці 2007 року вчитель української мови й літератури з села Журавлики, що на Вінничині, Олена Панчук надіслала лист із пропозицією провести конкурс методичних розробок особистісно зорієнтованих уроків з української літератури й мови. У видавництві підтримали цю ініціативу і вже наступного року журнал опублікував умови конкурсу для вчителів-словесників «Мій особистісно зорієнтований урок». До редакції надійшло понад 50 методичних розробок з 20 регіонів України, кращі з яких періодично з’являлися на сторінках часопису. До речі, всі роботи заслуговували на увагу і використання в навчально-виховному процесі. Така думка компетентного журі, до складу якого увійшли відомі педагоги й філологи – працівники Міністерства освіти й науки, Національної академії педагогічних наук, профільних університетів та інститутів, методичних центрів і, звичайно, представники редакції. Очолив цю плеяду доктор філологічних наук, директор видавництва «Педагогічна преса» і головний редактор журналу «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах» Юрій Кузнецов. Серед членів журі, зокрема, були доктор філологічних наук Ольга Куцевол, кандидати педагогічних наук Катерина Тараник-Ткачук і Анатолій Фасоля, заступник головного редактора видавництва «Педагогічна преса» Ірина Красуцька. Так, ідея ініціативної вчительки з маленького села стала справою великої освітянської громади. А результати не забарилися…
Фінал конкурсу, старт фестивалю
Відкриваючи фестиваль, завідувач Новоград-Волинського інформаційно-методичного центру Павло Ліневич від імені оргкомітету відзначив урочистість цієї події та побажав її учасникам святкової атмосфери під час демонстрації педагогічних досягнень і фахового спілкування. Привітав присутніх і міський голова Новограда-Волинського Микола Боровець:
– Ви робите велику справу, удосконалючи й наповнюючи виховним змістом освіту. Адже в умовах особистісно зорієнтованого навчання учень не лише засвоює знання з літератури, мови, виробляє читацькі й мовленнєві уміння, а й вчиться бути хазяїном власної долі, формує життєві компетентності. Це забезпечить його конкурентоспроможність у сучасному світі.
Уперше за останні кілька років до Новограда-Волинського приїхав представник Міністерства освіти і науки України. Присутні з особливою увагою слухали виступ головного спеціаліста МОН Катерини Тараник-Ткачук.
Сьогодні ми бачимо красиву верхівку айсберга – те, що вийшло як результат тривалої праці, – поділилася думкою про фестиваль поважна гостя. – Ми вітаємо лауреатів, переможців, чий урок суб’єктивно визначений найкращим серед матеріалів, поданих на конкурс. Я не просто проглянула, а, дякуючи видавництву «Педагогічна преса» прочитала всі розробки, надала свою думку, зафіксовану в письмовому вигляді, яка була врахована. Переконана, що за кожною конкурсною роботою стоїть не одна безсонна ніч, не один тиждень праці за письмовим столом вчителя і не один рік, проведений у класі, дивлячись в очі дітям.
Однак успіх будь-якої новації залежить не лише від столичної влади, а й від місцевих управлінців. Зацікавленість педагогів міста Лесі Українки особистісно зорієнтованими уроками – це заслуга, зокрема, Ольги Ільяхової – начальника управління освіти і науки Новоград-Волинської міської ради, яка також прибула на урочистості. За її словами, місцеві педагоги плідно вивчають і вдосконалюють ОЗН, тому вони готові до взаємнокорисної дискусії зі своїми колегами.
Нарешті до мікрофона підійшов головний натхненних ОЗН в Україні, старший науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН Анатолій Фасоля. Як кандидат педагогічних наук він обґрунтував доречність цієї технології навчання у вітчизняній школі, розробив і опублікував чимало методичних рекомендацій для вчителів, присвячених проведенню особистісно зорієнтованих уроків літератури. А з 2004 року Анатолій Миколайович разом з однодумцями – науковцями й практиками – активно впроваджує ОЗН в навчально-виховний процес. Очолювана ним Лабораторія ОЗН української літератури Рівненського ІППО за кілька років діяльності довела, що ця педагогічна технологія діє і гарантує результат. Пан Фасоля вітав колег такими словами:
– Сюди приїхали ті, хто не лише вірить в ідею, а й знає, чим особистісно зорієнтований урок відрізняється від звичайного і вміє його провести. На такому занятті мало передати учневі знання, потрібно налагодити з ним діалог, коли вчитель разом з учнями шукає відповіді і на свої, і на їхні питання. А для цього мало просто знати матеріал і методику, треба розуміти і себе, і учня, інакше ніколи не вийде діалогу.
Анатолій Миколайович також відзначив, що нарешті разом зібралися представники всіх рівнів української освіти – від міністерства й вищої школи до вчителів-ентузіастів, а отже, є унікальна нагода обговорити шляхи подальшої співпраці для вдосконалення й поширення технології ОЗОН.
Довгоочікуваним був виступ і заступника головного редактора видавництва «Педагогічна преса» Ірини Красуцької, яка привезла подарунки для переможців конкурсу «Мій особистісно зорієнтований урок». Однак передусім Ірина Володимирівна передала вітання від Юрія Кузнецова, який все життя видавництва побудував на принципі особистісно зорієнтованого ставлення одне до одного і до своєї роботи. Вона наголосила, що всі її співробітники – переконані «озонівці» (самоназва фахівців з ОЗОН. – Прим. авт.), бо дарують радість читачам і створюють для них ситуацію успіху. Саме про успіхи й говорила пані Красуцька:
– Ми зрозуміли, що уроки, які прийшли на конкурс достойні друку. Принаймні 20 методичних розробок, що потрапили до фіналу, з’явилися або незабаром з’являться на сторінках нашого журналу. Ми визначили 5 переможців і 5 лауреатів та передбачили спеціальний приз для Олени Панчук, яка є ініціатором і натхненником конкурсу.
Учасники фіналу отримали передплату на газету «Методичні діалоги» для вчителів української мови. Ірина Володимирівна поіменно оголосила переможців і лауреатів та вручила їм, крім «Методичних діалогів», подяки видавництва й журнал «Українська мова й література в середніх школах, ліцеях, гімназіях та колегіумах» з передплатою. Отже, назвемо переможців – вчителів української мови й літератури: Галина Сівицька з Новоомелянського НВК «Школа-гімназія» Рівненської області; Валентина Соснова із ЗОШ №44 міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області; Світлана Гапонюк з Нововолинської гімназії Волинської області; Ірина Черуха із ЗОШ №8 міста Рівного й Оксана Гаврилюк з Рівненської української гімназії. Згадаємо й імена лауреатів: Олена Голик із ЗОШ №20 міста Кіровограда; Валентина Бідненко з Ревнівської ЗОШ Київської області; Лариса Ніколюк з Новотроїцької гімназії Херсонської області й Олена Жовталюк з Новоград-Волинського колегіуму Житомирської області.
Коли на уроці лунають оплески…
У рамках фестивалю переможці й лауреати конкурсу «Мій особистісно зорієнтований урок» провели відкриті заняття з учнями 5 – 9 класів Новоград-Волинського колегіуму. На ці уроки завітало чимало педагогів, щоб оцінити майстерність своїх колег. У кожному класі були представники Лабораторії ОЗН української літератури Рівненського ІППО. Ми відправилися за її керівником Анатолієм Фасолею до кабінету Олени Жовталюк, яка мала працювати зі своїми вихованцями в рідних стінах. Утім, не лише це давало привід сподіватися на захоплююче заняття. Адже сама його тема – Анатолій Дімаров. «Для чого людині серце» – це дуже вдалий вибір для особистісно зорієнтованого уроку, бо дає можливість збагатити духовний світ школярів під час спілкування про загальнолюдські цінності, які звеличуються в цьому творі. Доброзичлива атмосфера в класі запанувала відразу після дзвінка, коли вчителька подарувала дітям квітку й запропонувала, передаючи її, сказати одне одному щось приємне. Кожен п’ятикласник висловився й почув комплімент на свою адресу. Так учні самі створили атмосферу успіху й налаштувалися на щиру розмову. Розмову про людські серця: якими вони бувають і як впливають на долю людини. А головне – яке серце в кожного з нас, чи можемо ми обирати собі серце. Схожі запитання школярі записали на розданих паперових сердечках – так вони визначили цілі, яких прагнутимуть досягти на уроці. Діти шукали відповіді під час роботи з текстом, у спілкуванні одне з одним і з учителем. Після короткого опитування опрацьованої вдома біографії Анатолія Дімарова, п’ятикласники отримали завдання самостійно перевірити знання оповідання, що вивчається. Для цього кожен ставив сусідові по парті два запитання щодо сюжету твору й робив висновки, які міг озвучити на прохання вчителя. Потім учні мали змогу висловити й обговорити свої враження від прочитаного: що відчули, що найбільше зацікавило. А заразом з допомогою вчителя з’ясували значення незрозумілих слів із оповідання. Школярі вдало справилися і з наступним завданням – зачитати в правильній послідовності уривки з тексту, продемонстровані на проекторній дошці. За допомогою еврестичної бесіди про епізод, в якому дерев’яні чоловічки сприйняли сльози дівчинки за дощ, Олена Жовталюк активізувала особистісний досвід своїх вихованців. Діти поміркували, за яких обставин можуть плакати люди, зокрема вони самі, чи з’являлися у них сльози співчуття. Учні продуктивно попрацювали, коли на прохання вчителя об’єдналися в групи, кожна з яких отримала пластикову банку з паперовим макетом серця. Одним дітям випало серце доброї людини, іншим – байдужої, злої тощо. Пригадаємо, саме в такій ситуації опинився й дерев’яний чоловічок з твору Анатолія Дімарова. П’ятикласники мали пригадати літературних героїв, в яких було таке серце, й скласти їх психологічний портрет. Вони називали персонажів не лише українських казок і оповідань, а й світової класики. Помітно, що діти навчені швидко й організовано працювати в групах і, головне, слухати одне одного: коли одна команда відповідала – інші доповнювали однокласників.
Отже, всі етапи уроку були підготовкою до найголовніших запитань: чи може людина сама обирати собі серце, як дерев’яний чоловічок з оповідання, і яке серце в кожного з нас. Учні на пропозицію вчителя намалювали свої серця – великі й добрі. І під оплески присутніх педагогів показали їх усім. А потім п’ятикласники взяли паперові сердечка і написали на них, чого досягли на уроці, що нового дізналися про людські серця й про себе. А після оголошення оцінок і домашніх завдань (обов’язкових і за бажанням) на них чекав ще один подарунок від учительки – кожному по яскравій кульці у формі сердечка. І знов пролунали оплески… То був урок від щирого серця!
Оплески засвідчили, що гостям-освітянам на чолі з Анатолієм Фасолею сподобався побачений урок. Але це не завадило серйозному й конструктивному обговоренню, коли діти пішли на перерву. Гості дійшли висновку, що побували на справжньому особистісно зорієнтованому уроці. Їхні враження збігаються з нашими – викладеними вище. Учителька забезпечила емоційну готовність учнів до розмови про морально-етичні. Діти визначили власні цілі уроку та проаналізували їх досягнення. Вони мали можливість самовиразитися й «показати» своє серце. Також відзначено такі позитивні риси заняття: наявність міжпредметних зв’язків з зарубіжною літературою та з українською мовою, аналіз і синтез вивченого матеріалу, актуалізація суб’єктного досвіду учнів, увага до художніх деталей тексту, налагоджена й продуктивна робота в групах і в парах. Серед зауважень лунали такі: вмотивувати поставлені оцінки, детальніше прокоментувати домашнє завдання, частіше вживати кличний відмінок і пестливі форми при звертанні до дітей. Дискусійним виявилося судження, висловлене групою педагогів, що потрібно чіткіше розмежувати етапи уроку. Однак Анатолій Фасоля, наголошуючи на цілісності уроку, зазначив, що він настільки цікаво вибудуваний і сприймається як єдине дійство, що навряд чи доречно уводити більше рефлексії. Він також звернув увагу на те, як вміло працюють п’ятикласники з текстом, які ставлять влучні запитання за змістом, і назвав це «вищим пілотажем читацької діяльності». Підбиваючи підсумки, кандидат педагогічних наук, також сказав:
– Ми справді почули діалог на особистісно зорієнтованому уроці. Єдине побажання на майбутнє: хоча діти тільки вчаться спілкуватися, але їм варто давати трохи більше ініціативи. Треба їх навчати керувати самими собою й роботою на уроці.
Наостанок зауважимо, що справило найбільше враження на нас. Це – гармонійність уроку, злиття всіх його етапів в одну велику розмову про вічні людські цінності. Бо педагогіка, як і будь-яке мистецтво, – це передусім гармонія, а вже потім конструкція. Добре, коли ця конструкція міцна і ще краще – коли вона непомітна.
[…]
Діалог теорії і практики
Наприкінці першого робочого дня учасники фестивалю зібралися на круглий стіл, під час якого порушили проблеми впровадження й наукового супроводу ОЗН в Україні. Однак спершу освітяни поділися враженнями від побачених шести уроків, які давали кращі вчителі-«озонівці». І це були заняття не лише з літератури, а й зі словесності та української мови. Не зупиняючись докладно на кожному з них, зазначимо, що всі виступаючі зауважували змістовність та емоційну насиченість уроків, їх спрямованість на розвиток особистості. Найчастіше вони називали такі форми і методи, використані вчителем: бесіда, діалог, робота в групах та з ілюстративним матеріалом, зокрема мультимедіа, і, звичайно ж, опрацювання тексту із заглибленням в його художню структуру й ідейний зміст. Найбільш схвальні відгуки лунали на адресу вчителів, якщо їм вдавалося організувати заняття так, щоб просто окреслити проблему й дати змогу школярам самим її вирішувати.
Потім педагогічна громада обговорила наукові, психологічні й прикладні проблеми впровадження ОЗОН. Основні з них попередньо окреслив Анатолій Фасоля: необхідність створення системи запитань і завдань, спрямованих на становлення учня як суб’єкта читацької діяльності, розробка чітких критеріїв результативності такого навчання, з’ясування того, хто і як може фіксувати зміни в особистісному розвитку учнів і яка установа має координувати поширення ОЗОН.
Отже, наведемо деякі пропозиції, висловлені під час круглого столу. Найкращий варіант – об’єднати зусилля під егідою МОН, від якого значною мірою залежать програми вищої педагогічної школи. Профільні ВНЗ мають підтримати технологію ОЗОН. А ІППО мають допомагати вчителям вдосконалювати майстерність, а не навчати їх. Разом з тим саме післядипломна освіта сьогодні готує вчителів до проведення особистісно зорієнтованих уроків. З такими міркуваннями і цікавою пропозицією виступив методист Рівненського ІППО Микола Піддубний:
– Ми даємо вчителеві навчально-методичний комплекс, зокрема календарне планування й розробки уроків. Залишається одне – бажання самого педагога, оскільки нав’язати йому технологію не можна. Інститути післядипломної освіти й районні методичні кабінети мають зацікавити, переконати його, що ОЗОН – саме те, що потрібно. Але це можуть зробити і… учні. Якщо відродити практику «педагогічних десантів», коли кращі вчителі області приїжджають в певну школу й проводять дуже цікаві заняття. Після побаченого діти захочуть таких уроків і надалі, а отже, спонукатимуть до підвищення майстерності своїх педагогів.
Щодо проблеми визначення творчого зростання особистості висловилася кандидат педагогічних наук Світлана Яценко, яка нагадала що існує методика, за якою успішність дитини треба оцінювати порівняно з її попередніми знаннями, вміннями й навичками, а не досягненнями однолітків.
Отже, можемо стверджувати, що науковці й практики мали конструктивну дискусію, після якої побільшало дороговказів на всіх шляхах до Особистості.
Насамкінець зазначимо, що в рамках фестивалю члени творчих груп України з використання методики ОЗОН провели відкриті уроки й майстер-класи. А підбиваючи підсумки роботи, учасники заходу прийняли звернення до педагогічної громади, в якому закликали всіх небайдужих – управлінців, науковців, працівників ВНЗ та інститутів післядипломної освіти, методистів, учителів – об’єднати зусилля, щоб розв’язати назрілі проблеми поширення ідей ОЗН, наповнити задекларовані в освітніх документах концептуальні положення конкретним змістом і перетворити цю технологію в дієвий засіб модернізації української школи.
Олексій Шевнін