Виголошено в рамках роботи проблемної групи на ІІ Всеукраїнському фестивалі педагогічних ідей “Мій особистісно зорієнтований урок”
Поєднання традиції і творчості – один із найважливіших принципів розвитку сучасної методики викладання літератури в школі. Зорієнтованість шкільного курсу літератури на формування кваліфікованого читача та виховання естетично розвиненої особистості передбачає використання широкого діапазону методів, прийомів, форм роботи на уроках. Практика доводить, що особистісно зорієнтоване навчання є одним із ефективних шляхів організації навчальної діяльності, оскільки виходить з урахування індивідуальних особливостей, зацікавлень, можливостей кожного учня і ставить за мету всебічний, вільний, творчий розвиток дитини. Доцільність застосування особистісно зорієнтованої технології на уроках української літератури уже доведена практикою.
Сутність методики особистісно зорієнтованого навчання на уроках літератури, як зазначає А. Фасоля, полягає у створенні оптимальних умов для розвитку особистісних структур учня, формування його життєвих компетентностей та вироблення власної освітньої продукції. «Роль мотивації за умов особистісно зорієнтованого навчання надзвичайно зростає, адже завдання, яке стоїть перед учителем, – зробити виучуваний матеріал особистісно значущим для учня». [6; 22] Маючи особистісну зацікавленість, учень буде налаштований на ефективний процес пізнання.
Вивчення життєпису майстра слова на засадах особистісно зорієнтованого навчання є важливим чинником самовиховання учнів, а також сприяє засвоєнню особистісно значущої інформації і, безумовно, є вельми важливим етапом у процесі осягнення творчості митця. Авторські проекти у вигляді методичних таблиць: «Естетичні уподобання українських письменників» [3] та «Літературно-психологічні портрети зарубіжних письменник», [4] – природно вписуються у контекст ОЗОН і є квінтесенцією життєпису митця. У таблицях (у цій статті обмежимося представленням першої з них «Естетичні уподобання українських письменників») розкривається не хронологія життя і творчості письменника, а людина, особистість з певними рисами характеру, відповідними уподобаннями, життєвим та творчим кредо, сферою діяльності. Таким чином індивідуальність митця опосередковано впливає на особистість учня, формує смаки та уподобання, навіть характер. Під час роботи з матеріалами таблиці важливо звертати увагу учнів на чинники, які впливають на формування особистості: оточення, освіта, характер, обдарування, світогляд. Один із найважливіших факторів формування особистості є найближче оточення у дитячому віці: це батьки, родичі, близькі люди. Для прикладу, Леся Українка формувалася під впливом таких неординарних індивідуальностей як мати, Олена Пчілка, «матріарх українського націоналізму» (за висловлюванням О. Забужко), батько, Петро Косач, український дворянин, аристократ духу, дядько, Михайло Драгоманов, європеєць за світоглядом, мисленням, способом життя. Це допомогло Ларисі Косач стати особистістю «європейського рівня». Однак цій геніальній жінці довелося переборювати так багато перешкод до свого становлення, які могли б зламати людину пересічну. Леся Українка мала дивовижну силу волі, сильний характер, цілеспрямованість, тому й перемогла у двобої з несприятливими суспільними та життєвими обставинами і сягнула таких вершин духу, які до снаги тільки вибраним. (Див. конспект уроку «Леся Українка як особистість»). [2]
Логічно завершити вивчення біографії поетеси написанням міні-твору «Що імпонує мені в Лесі Українці як особистості» або «Чим привабила мене славетна землячка», бо спонукає учнів висловити особистісне ставлення і подивитися крізь призму власного «я» на життя іншої людини, зробити висновки про вплив оточення на індивідуальність, задуматися над формуванням власної особистості.
Сфера діяльності, зазначена у першому розділі таблиці, вказує на те, що, окрім письменницької праці, митці проявляли себе тою чи іншою мірою в інших галузях суспільного життя. Зазвичай, на хліб насущний видатні майстри пера заробляли не творчою працею. Наприклад, М. Коцюбинський, Панас Мирний були чиновниками, І. Нечуй-Левицький, Б. Грінченко, С. Васильченко – вчителями, Василь Барка, М. Рильський – науковцями, О. Олесь – ветеринар за фахом, В. Стефаник – лікар, О. Довженко – режисер.
З цієї точки зору варто проаналізувати за таблицею сферу діяльності Максима Рильського: учитель української мови та історії середніх віків, поет, перекладач, блискучий науковець, критик, есеїст, літературознавець, академік, громадський і культурний діяч, лібретист опер, завідувач літературної частини Київського театру опери і балету, редактор українсько-російського словника, директор Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії, депутат Верховної Ради СРСР, почесний доктор Ягеллонського університету.
Висновок, що людина може зробити багато справ за життя, випливає з представлених матеріалів. Учням варто поміркувати, яким же чином Рильському вдалося охопити стільки різноманітних галузей діяльності. Які риси характеру допомогли письменнику самореалізуватися?
Матеріали таблиці допоможуть визначити взаємозалежність між характером людини, її життям, долею
Зокрема, простежимо це на прикладі матеріалів до таблиці «Олена Теліга».
Риси характеру Олени Теліги:
- Жвава, балакуча, відкрита, рухлива, товариська, дуже весела. «…належала до типу таких людей, які усіх дивують, коли перестають сміятися…».
- Вдача оптимістична.
- «Це була людина, яка хотіла радості, хотіла барвистості і повноти, і ще радості в усім королівськім значенні цього слова».
- «Гостре слово, веселий сміх, приваблива зовнішність, елегантний одяг, завжди модний капелюшок і в цілому магнетизм неординарної особистості притягували співрозмовників. Кожний, хто з нею зустрічався, не міг її забути».
- Була амбітною, гостро переживала, якщо їй не все вдавалося у навчанні та інших справах.
- Мала своєрідний кодекс честі, якого строго дотримувалася. Серед найголовніших його постулатів – бути собою у будь-яких обставинах, вміння сказати гірку правду в очі і підтримувати людей, яких шануєш, нехтуючи неприємностями, навіть небезпекою. Надзвичайно цінувала справжню дружбу.
- Характерним було поєднання «найкращої жіночності і найкращої мужності».
- Було гранично безкомпромісною. Слово ніколи не розходилося з ділом. Ідеалістка за натурою.
- «Ніколи і нічого не робила наполовину».
Кредо
- Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог мене зіслав найвищий дар –
Гарячу смерть, не зимне умирання.
- «Наша смерть научить інших, як їм треба жити».
- Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухати порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.
- Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора.
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жоден ворог.
- Тільки тим дана перемога,
Хто у болю сміятися міг.
- Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому й є моя сміливість:
Палити серце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.
Улюблені заняття і природні обдарування
Найбільше любила танці і вміла просто мистецьки їх виконувати. Разом з чоловіком були осередком танцювального колективу В. Авраменка.
Гарно декламувала, брала участь у літературних дискусіях, диспутах.
Любила гарний одяг, «хотіла подобатися мужчинам», сама захоплювалася ними.
Мала дар педагога.
Певний час захоплювалася стрільбою в ціль і досить добре опанувала цей «спорт», вважала, що світ став тривожнішим і за націю колись доведеться битися зі зброєю в руках.
Дуже любила життя, вважала, що «життя має … стільки цікавого, блискучого і радісного, що ця свідомість рятує мене з самої чорної розпачі». Любила господарювати. Цікавилася фотографією.
Короткий коментар життєвих подій. Відомо, що життя Олени було коротким і насиченим. Вона, петербурзька панночка, уже в еміграції відчула себе українкою і беззастережно стала на шлях боротьби за націю і за свою державу. Як тільки була можливість перейти кордон, О. Теліга скористалася цим. В окупованому Києві вона налагоджувала культурно-мистецьке життя і жила в умовах, далеких від звичних для доньки колишнього урядовця. Проте не нарікала, підтримувала інших і не виїхала зі столиці навіть перед загрозою арешту і попри наказ керівника, провідника ОУН О. Ольжича. Вона воліла вибрати смерть, ніж втечу, бо у своїх поезіях не декларувала, а свідомо визначила кредо і долю, тому була готова до самопожертви.
Запитання за матеріалами таблиці «Олена Теліга»
- Що основне в характері О. Теліги як людини?
- Які риси вдачі допомагали у складних життєвих обставинах?
- Що в характері відображає жіночу сутність поетеси?
- Які з рис характеру О. Теліги визначили її долю?
- Які риси характеру Олени Теліги вам імпонують?
- Які риси ви хотіли сформувати в себе?
- Що вам не подобається в характері поетки? У чому вам хотілося бути схожими на неї?
- Які з наведених висловів, на вашу думку, найбільше відповідають характерові поетки?
- Як ви оцінюєте життєве і мистецьке кредо Теліги?
- Який вислів ви обрали б для себе як девіз у житті?
- Який із висловів відображає долю письменниці ?
- Яке хобі Олени Теліги вам імпонує?
- Про що свідчить такі різні за змістом і характером улюблені заняття письменниці?
- Яке хобі найбільше відображає її оптимізм і любов до життя як характерні риси вдачі?
- Які ваші улюблені заняття?
- Яке зі своїх обдарувань ви б хотіли розвивати?
- Яка зі сфер діяльності виявила організаторські здібності в Олени Теліги?
- Які риси характеру свідчать про неординарність її особистості?
- Назвіть основні поняття з кодексу честі письменниці. Якими з них керувалася сама поетка, вирішивши залишитися в Києві перед загрозою арешту і розстрілу?
- Чому смерть поетеси можна назвати героїчною?
- Прокоментуйте вислів О. Теліги «Наша смерть научить інших, як їм треба жить».
Ефективним і емоційним прийомом роботи під час вивчення біографії письменника є слухання улюблених мистецьких творів письменника. В авторській таблиці є про це дані.
Наприклад, Іван Нечуй-Левицький був тонким знавцем музики, мав м’який приємний голос, співав романси, пісні, акомпануючи на фортепіано. Він часто відвідував концерти симфонічного оркестру в Києві. Ось уривок зі щоденника (запис зроблено після концерту): «Полилася класичная музика. Почалась Бетховенова соната «Appasionatа». Загриміли акорди, міцні, як сталь, дужі, глибокі, як море. Мелодії сиплються, переплутуються у якомусь хаотичному безладді. Сумно, темно. Думка спадає ніби у якусь темряву. Бачу якийсь хаос, ніби до сотворіння світу. Бачу, ніби кругом мене хвилюють збурені стихії. Не то море, не то земля. Небо червонувате. Хмари кров’ю облиті . акорди клекочуть і передо мною ніби клекоче море, освічене червоним світлом… Акорди пішли в нелад, – і спинились, наче струни разом порвались. А далі знов полились вже дивні мелодії, співучі, глибокі, ясні … Полилась виразна мелодія, торжественна, велична. Щось високе чулося у тих мелодіях. Здається мені, що я в якомусь храмі … [1, с.121]”.
Цей щоденниковий запис варто прочитати після прослуховування десятикласниками уривку твору «Appasionatа» Бетховена. Учням цікаво порівняти свої власні почуття та сприйняття музики з враженнями Нечуя-Левицького. Таким чином, вчитель має змогу «шліфувати» естетичні почуття сучасної молоді, вчити слухати класичну музику, глибоко розуміти її (як це робив український класик), спробувати висловити власні думки, враження, асоціації. Допоможуть учням навідні запитання:
- Ø Яку роль виконують словосполучення: “полилась музика”, “загриміли акорди”, “мелодії сиплються”, “акорди клекочуть”?
- Ø Визначте характер порівнянь, які використовує автор для відтворення музичних вражень і почуттів.
- Ø Який загальний колорит картини, створеної митцем?
- Ø Які почуття автора розкриваються через словесні образи: “хвилюють збурені стихії”, “бачу якийсь хаос”, “луснули й розсипались гори”, “скелі зникли в морі”, “клекіт втих”?
- Ø Визначте зміни, які відбуваються у настрої І. Нечуя-Левицького?
Джерела, які допомагають найкраще розкрити особистість письменника, – це щоденники, листи, спогади. Саме на основі цих першоджерел укладалися таблиці про письменників. «Оживити» таблицю «Павло Тичина» допоможуть спогади про митця, які розкривають захоплення й обдарування поета.
«Павло Григорович кохався також і в образотворчому мистецтві. Його власна «картинна галерея», що вже з цього часу почала набирати органічно творчого значення, відбивала найтісніші зв’язки з художниками країни.
Маючи прекрасні художні смаки, поет іноді й сам брав до рук пензля, робив окремі зарисовки, фрагменти, пастелі. У родинному архіві зберігається кілька зарисовок з натури, що датуються 1918-1928 роками. Ще перший учитель малювання – художник М. Жук – «пророкував» Павлу Тичині велике майбутнє на ниві малярства. Сам же Тичина пізніше говорив «Коли б я не став поетом, то був би художником.
Мені особисто доводилося бути свідком творчого натхнення поета за палітрою».
[5; 124] Зі спогадів В.Тичини (небожа Павла Тичини, братового сина, який жив у родині поета під час навчання у столичному університеті)
«Ще любив Павло Григорович живопис: акварелі, пастелі, буйні барви квітів, живої природи. Хто бував у його кабінеті, пам’ятає картини О. Шовкуненка, ніжні півтонні пейзажі М. Глущенка, дереворити М. Дерегуса, якими обвішано стіни кімнати. Від юних літ проніс Тичина любов до живопису – ось чому в його поезіях стільки барв і сонця, таке багатство зорових образів». [5; 177] Зі спогадів Ю. Кобилецького.
Завдання, яке можна запропонувати учням за цими спогадами та репродукціями картин, що згадувалися в уривках: «Дослідіть мистецькі уподобання П. Тичини та зробіть висновок про духовний світ митця, його природні обдарування, їх розвиток, удосконалення»:
Отже, матеріали таблиці дозволяють розкрити письменника різнобічно і дають змогу школярам отримати змістовну інформацію, поміркувати над важливими саме для них фактами з біографії митця, виявити спорідненість у рисах характеру, життєвих принципах, улюблених заняттях. Це сприяє зацікавленню уроками вивчення життєпису українських майстрів слова, формуванню характеру, світоглядних позицій, розвитку особистісних зацікавлень, естетичних смаків та уподобань.
Список використаної літератури
- Нечуй-Левицький І. В концерті // Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів. У 10-ти т. – К.: Наук. думка, 1968. – Т. 10.- С. 120-135.
- Овдійчук Л. М. Вивчення особи письменника. Конспекти уроків з української літератури: Леся Українка як особистість // Українська мова і література у школі.-2004.-№4.-С. 34-40.
- Овдійчук Л. М.Естетичні уподобання українських письменників // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2001. – №3. – С.115-119. 2003. – №1.- С.142-147. 2004. – №2.- С. 50-54. 2006. – №7-8. – С.68-71. 2006. – №9-10. – С.68-72.
- Овдійчук Л. М. Літературно-психологічні портрети зарубіжних письменників // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2007. – № 8.
- Співець нового світу. Спогади про Павла Тичину. К.: – Дніпро, 1971. – 512с.
- Фасоля А. Мета, зміст, технологія уроку // Дивослово.-2004.-№8.-С.19-25.
Лілія Овдійчук
кандидат педагогічних наук, доцент
м. Рівне