«Формування читача в епоху інформаційних технологій» – про це будемо говорити на Фестивалі. Тема актуальна, гостра, злободенна. Про це треба говорити. Але що має бути результатом такої розмови? Рекомендації? Кому? Які? Про що? Про шляхи, методи, прийоми, форми, засоби формування читача?
А, власне, якого читача (вік, стать тощо)?
Про те, що читання втратило престиж? Учень усе рідше розгортає книжку? А про яке читання йдеться? За шкільною програмою? Для душі? Художніх, наукових чи публіцистичних творів? Для складання ЗНО чи одержання естетичної насолоди? Пошуку певної інформації чи відпочинку? Учень не читає творів у повному обсязі чи взагалі не читає?
До речі, про яку книжку йдеться: паперову чи електронну?
А чому читання втратило престиж? І коли? У чому змінилося? Як світ інформаційно-комунікаційних технологій уплинув на читання й читача?
Який він, сьогоднішній читач? Чому він саме такий?
А як бути з результатами соціологічних досліджень, які свідчать, що учні все ж таки читають? Правда, не те, що ми хочемо (що пропонує шкільна програма) і не так, як ми хочемо («сканується» здебільшого перший інформаційний шар; твори великого обсягу викликають у багатьох юних читачів страх та ін.).
Без відповіді на ці запитання не зрозуміємо, що ж маємо робити, як повернути учня до читання як засобу пізнання себе й світу, допомогти йому відкрити красу слова.
Що ми можемо запропонувати сучасному учневі, щоб повернути його до «справжнього» читання? Змінити шкільну програму? Як? На яких принципах? Інтегрувати курси української і зарубіжної літератури, додавши туди й мову? На якій основі? У яких пропорціях?
Де взяти час на «повільне читання», діалог із текстом, без якого неможливе занурення у твір і його осмислення, тобто наділення власними смислами, й естетичне освоєння?
Скільки потрібно часу, щоб відповісти на ці питання (а це ж лише частина, верхівка айсберга)?
Яким бачиться вихід, щоб розмова на фестивалі була максимально конкретною й конструктивною? Певні начерки підходів уже пропонувалися на розсуд спільноти. Повторимо, конкретизуємо, уточнимо.
Пропонуємо на Фестивалі зосередитися на ключових питаннях:
1) створити психологічний портрет сучасного читача (Який він? Чому він такий? Що впливає на його ставлення до читання?);
2) схарактеризувати, яким сьогодні є читання (ознаки, якості й причини їх появи тощо);
3) окреслити можливі шляхи вирішення проблеми (що пропонується?);
4) виявити адреси педагогічного досвіду.
(Можна окреслити вік, адже власне читацькими вміннями учень має оволодіти в основній школі).
Кожен виступ закінчується висновком, який фіксується в таблиці:
| Читач | Читання | Що пропонується? | Адреси педагогічного досвіду |
| Який він? Чому він такий? Що впливає на його ставлення до читання? | Яке воно? У чому й чому змінилося? | Методи, прийоми, види, форми роботи тощо | |
Обговорення після розмови «у загальному колі» продовжується на засіданнях майстер-класів. Результати фіксуються, узагальнюються й оприлюднюються на вечірньому засіданні Великої ОЗОНівської ради.
Звичайно ж, не йдеться про те, щоб учасники Фестивалю приїжджали до Вінниці з таблицями (хоча це було б непогано), але подумати над цими питаннями варто.
Тоді на Форумі ми зможемо максимально конкретно спільними зусиллями сформулювати відповідь на питання: «Що сьогодні враховуємо й що пропонуємо в процесі формування читача?»
Ось таке «домашнє завдання», шановні ОЗОН-івці.
До зустрічі на Фестивалі! …через 10 днів!
А. Фасоля,
співголова оргкомітету Фестивалю