Учень та вчитель: умови взаємного розвитку та зростання
Заперечення традиційної системи освіти, використання кращих здобутків вітчизняної педагогічної науки, пошук і застосування інноваційних підходів в організації навчального процесу на принципах особистісних підходів в умовах постійних змін передбачає особистісне ставлення до особистості як учня, так і вчителя. Визнання їхнього права на свободу, унікальність, духовний розвиток, відкриває нові можливості пошуку шляхів долання відчуженості від навчання учнів і стимулює постійний саморозвиток учителя.
Учитель – джерело пізнання для учня:
- ключовими принципами в його роботі є забезпечення природовідповідності навчання, здатність до універсалізації знань, постійний пошук можливості надання учням знань особистісного характеру, пробудження і розвиток їх креативності;
- учитель – творча особистість, здатна до роботи в умовах діалогової взаємодії, постійного саморозвитку;
- володіє трьома формами вибудовування діалогового спілкування на уроці: особистісно центрованою, особистісно директивною та собистісно орієнтованою;
- учитель – джерело пізнання для учня (здатність нестандартно мислити, легко порівнювати, зіставляти, жартувати відповідно до ситуації на уроці тощо);
- прагне застосовувати інструментальний метод навчання, коли на очах у дитини народжується краса (малюнок, есе, оригінальна схема, інтерпретація мистецького артефакту, влучний приклад із життя та ін.);
- органічність – основна особистісна якість. Учитель має право на помилку, на власну філософію оцінки (вчимося не задля оцінки, вона лише допомагає зорієнтуватися в процесі особистісного зростання, головне – пошук істини, творчість), пропонує учням свою оцінку «за сприйняття» (коли оцінюється робота дитини в розвитку);
- друкується у шкільній газеті, в інших часописах, прагне допомогти учням у їхній реалізації, сприяє створенню ними власних публікацій;
- учитель – людина без віку, позаяк головним у цьому контексті є збережене ним відчуття того, що «всі ми родом з дитинства». Так забезпечується важлива складова його діалогової взаємодії з учнем (своєрідний «діалог культур»), який може тривати усе життя.
Учень – джерело пізнання для вчителя:
- працює над виробленням власного гуманістичного світогляду та системи цінностей;
- прагне постійного саморозвитку, сповідує культ знань за допомогою участі в науковій діяльності;
- намагається стати суб’єктом навчального процесу, рівноправним учасником діалогу з учителем;
- знає основні складові філософії життєтворчості і прагне творити проєкт власного життя;
- власні досягнення і успіхи вважає засобом самоствердження та підвищення престижу рідної школи;
- участь у розвитку унівського самоврядування вважає важливою умовою формування шкільного братства, що набуває виразних ознак громадянського суспільства
Людмила Чеховська,
м. Запоріжжя