Методичний коментар. Урок передбачає залучення учнів до проектного навчання, розвиток суб’єктності. Він може проводитись практично у будь-якому класі. У результаті такої форми роботи відбувається своєрідне «занурення» у багатий смисловий пласт навчального матеріалу, що допомагає учневі максимально збагатити базові знання і оволодіти інтелектуальним кодом. Результати поглибленого аналізу вірша можуть застосовуватися учнями та вчителем під час підготовки до написання творчої роботи (пейзажна замальовка, моя батьківщина, рідний дім, миті щастя та ін.), сприяти використанню прийомів інтертекстуальності, алюзії, пошукам власного оригінального стилю. Прийом інтриги передбачає пробудження зацікавленості незвичним стилем (сюрреалізм), розуміння особливостей якого виникає за допомогою порівняння реального, життєвого і вигаданого, фантастичного. Комфортність роботи вчителя, легкість засвоєння учнями нового матеріалу забезпечується малим обсягом поезії.
Мета уроку: сприяти пробудженню зацікавленості предметом вивчення, спонтанності у навчанні, формуванню базового рівня знань за допомогою прихованого, мимовільного навчання; розвивати образне мислення, художній смак; продовжити роботу над розвитком суб’єктного ставлення учнів до мети діяльності.
Тип уроку: урок позакласного читання поетичного твору.
Методи, прийоми роботи: проблемна бесіда, діалог з елементами проектування.
Ключові слова: контекст, метафора, підтекст, інтелектуально несподіваний образ, логічна домінанта, сюрреалізм, верлібр.
Обладнання: класна дошка, текст поезії.
Основні етапи технології уроку.
1. Орієнтація.
Словесна установка передбачає постановку проблеми використання своїх знань у житті: чи кожен із присутніх може самостійно аналізувати художній твір, переглянутий кінофільм, виставу, висловитися стосовно картини художника? А як бути у тому випадку, коли ці твори складні і незрозумілі? Наш урок може допомогти відкрити для уважного слухача багато цікавого і дуже потрібного у житті.
2. Цілевизначення.
Учитель враховує, що саме суб’єктне ставлення до мети діяльності, присвоєння і породження таких цілей учнями та педагогом у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання: нема мети – нема суб’єкта.
Методи і прийоми реалізації першого і другого етапів: порівняння абстрактного та реального; прийом „висоти” (досягається шляхом вивчення цілої низки понять, термінів, розвитку абстрактного мислення, уміння побачити несподіване, відкрити непросту істину про секрети художності).
Застосування: має широкий спектр використання відповідно до вікової групи учнів у молодших, середніх класах і як коментар під час вивчення понять художності, підтексту у старшій школі; як приклад створення дискурсивного ряду: метафора, порівняння, асоціація, асоціативне поле, символ, абстрактне та реальне, художність, рефлексія, художній стиль, „зробленість” речі (форма твору), інтелектуальний код.
3. Проектування.
Учні планували свою діяльність на уроці-бесіді з позакласного читання, отримавши завдання дібрати твори, які вважають улюбленими, щоб розповісти про їх авторів, зміст, особливості художньої форми. Але їх увагу привертає поезія, текст якої написано на класній дошці. Учитель пропонує ознайомитися зі своїм вибором – віршем, який створює в класі атмосферу ще більшої зацікавленості, коли діти прочитують метафоричний і на перший погляд абсолютно незрозумілий вірш
М. Воробйова.
Вечір крапчастий
в деревах моркву гризе.
Під засушеною квіткою
Хата сторінку чита.
В клубок білих ниток
заховався кіт,
дивиться на кашель,
що візерунком синім
коло баби спить.
4. Організація виконання плану діяльності.
Діти обирають предметом аналізу на уроці вірш, обраний педагогом. Учитель пропонує висловитися про написане – чи все тут зрозуміле, кому сподобався вірш, а кому – ні. І неодмінно викликає учня, який енергійно висловлює своє обурення з приводу алогічності зображеного.
Коли суперечка доходить свого апогею (вечір не може гризти моркву – у нього немає зубів; хата не вміє читати, і чому вона менша за квітку? Кіт не може бачити кашель, а кашель не буває синім…), учитель пропонує пригадати, що учні знають про асоціації, асоціативні поля, їхнє змішування під час творення художнього образу – і піти «за автором» (учні вже знають цей вид аналізу).
Вечір крапчастий (асоціація до великої кількості зірок на небі)…
І тут знову запитання найзапеклішого опонента: «Ну, а при чому тут морква? Чого ж він її гризе?!»
У класі – тиша. Учитель дістає свіжу моркву і дає учневі, щоб…їв…
І тільки після цього усі раптом зрозуміли (через прийом імітації звуку): тихо навколо, і тільки чути поодинокі звуки – то трісне дерево, то війне вітерець і зашелестить листям…
Далі діти вже добирають асоціації самостійно: хата така стара, що вросла в землю; рожа біля її стріхи, чи, можливо, сама стріха шелестить біля вікон- очей; хата читає ще одну сторінку свого довжелезного життя; кіт не заховався у клубок, він сам ним став – згорнувся, але ще не спить: дивиться на кашель, що засинає разом із господинею…
Учитель пропонує подивитися на тему уроку: «М. Воробйов. «Вечір крапчастий». Секрети метафори» – чи все виконали?
Лишилося нез’ясованим питання, у чому ж секрет метафори і суть логічної домінанти.
На класній дощці колективно твориться схема народження основної думки вірша:
Тихо —– поодинокі звуки——все заснуло
Учитель підводить учнів до висновку: справді, ми не можемо в тексті знайти слово або речення, яке могло б виконувати роль логічної домінанти, адже вона закодована автором надзвичайно тонко, талановито і прочитується між рядками, тобто «постає», народжується у нас на очах. А це означає, що ми спробуємо здійснити власну інтерпретацію. Виникає цілком логічне запитання: чи тільки про тишу, сон хотів сказати автор? Очевидно, що і так, і ні. Сон, тиша швидше стають своєрідним фоном, складовою основного поняття – життя. Отже, у вірші йдеться про життя, уміння побачити його чарівні миті, відчути його повноту, гармонію, красу, а передається ця думка за допомогою оригінальної замальовки – розповіді за допомогою верлібру. Можна говорити також і про те, що автор малює нам картину, фіксує мить, що уособлює те, чого так прагне кожна людина – щастя.
На фоні тихої ночі автор веде нас від зимового зоряного неба у двір, де стоїть старезна хата (символ затишку, життя, любові, чогось сокровенного, що зберігають старі стіни), говорить про неї, як про живу істоту, що має багато років і перечитує / зберігає у своїй пам’яті історію роду, не дає нам забути, нагадує, хто ми і звідки. А далі заводить до хати і за допомогою однієї деталі передає атмосферу затишку, спокою: котик заховався у клубок білих ниток (або й сам виглядає клубочком), муркотить, йому так тепло і затишно вдома…, він засинає і бачить у темряві малюнки морозу на вікнах, які розмиваються, змінюються і стають синім візерунком покашлювання його господині…
Робимо висновок: у вірші йдеться про прекрасні миті життя, які автор зумів побачити, відчути і передати своїм вдумливим читачам. Підкреслюємо – вдумливим, спостережливим і кмітливим.
Так що ж таке метафора, яка нас сьогодні так інтригувала, захоплювала? Це – один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі сутність одних явищ і предметів розкривається через інші за схожістю чи контрастністю. І чим віддаленіші протиставні об’єкти у вірші, тим яскравіша метафора, тим більше вражень і відчуттів дарує вона читачеві. Чого тільки варті емоції, які ми пережили сьогодні на уроці!
Наші метафори творилися за допомогою асоціацій: зорових – (нічне зоряне небо – вечір крапчастий; засушена квітка (більша за будинок) – старе дерево біля хати; клубок білих ниток – білий котик; синій візерунок бабиного кашлю, що біля неї (на морозних вікнах?) спить – котик засинає і бачить сни);
слухових: вечір в деревах моркву гризе (звуки ритмічного потріскування замерзлих дерев). А динаміку, постійний рух, розвиток автор передає за допомогою дії, яку виконує стара хата – вона в нього читає сторінку (а це може бути як рік, так і десятки, сотні років). Автор вживає розмовну форму дієслова «чита», що поглиблює відчуття чогось рідного, дорогого. Тут може бути і зорова асоціація: на вікнах у старих будинках часто робили дерев’яні стулки – віконниці: вони то відкриваються – день, то зачиняються – ніч, а в цілому – спливає час і множиться на століття.
Пригадуємо особливу форму поетичного твору, яка називається верлібр або вільний вірш, коли ритм тримається лише на інтонаційній подібності. У нашому випадку автор досягає ефекту плинності часу, розміреного руху життя.
Методи і прийоми психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів: створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху; пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації; спонукання до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань.
5. Етап контрольно-оцінювальний.
Учитель застосовує декілька механізмів оцінювання: позитивне ставлення до успіху учня (цінування) та власне оцінювання (виставлення оцінок) не тільки кінцевого результату, але й процесу учіння. Оцінювання може бути як позитивним, так і негативним, а цінування – тільки позитивним і виражає аутентичність педагога – відповідність тих почуттів, які виражаються, тим, що переживаються.
6. Для домашнього завдання учитель обирає декілька варіантів:
1. Поділитися своїми враженнями від почутого і пережитого на незвичному уроці (усна розповідь; твір; замальовка; свій жанровий варіант). Запропонований робочий варіант назви: «Як ми на уроці гризли моркву і шукали логічну домінанту».
2. Створити малюнок, слайд-шоу. Запропонований варіант назви: «Коли зупиняється мить».
3. Прокоментувати оригінальну метафору В. Голобородька: «Пакіл неба цвіте горщиками хмар» і пояснити поняття «інтелектуально несподіваний образ».
4. Готуватися до наступної бесіди з позакласного читання (читати запропоновані тексти, шукати свої, бути готовими до оригінальної інтерпретації).
Орієнтовний варіант відповіді на 3 запитання.
Автор створив інтелектуально несподіваний образ, який ми інтерпретували за допомогою інтелектуального коду. На перший погляд, здається, що вислів неможливо зрозуміти. Однак, на попередньому уроці ми вже працювали над метафорою і знаємо, що цей поетичний троп дає можливість побачити віддалені об’єкти і знайти між ними зв’язок, тобто зрозуміти сутність одних явищ через інші. Автор утруднює наше розуміння, уводячи діалектне слово пакіл, що означає кілок, який знаходиться у небі (!) і на ньому сушаться горщики. І тут звичайне, прозаїчне, буденне стає високим, красивим, довершеним, адже кілок зацвітає дивними квітами – хмарами, які в автора асоціюються із горщиками. Визначимо віддалені протиставні об’єкти, за рахунок яких авторові вдається передати сутність одного поняття через подібність з іншим, викликати у нашій уяві нові асоціації, поглибити сприйняття художнього слова. Це – небо і земля. Причому цілком земний предмет – кілок, до якого кріпиться тин, огорожа, переноситься у небо, і на ньому зацвітають хмари як горщики. Очевидно, автор творить асоціативний ряд через споглядання хмар у небі, які постійно змінюють свою конфігурацію, розцвітають по-новому і цієї миті нагадують саме горщики, розмальовані красивими квітами. Виникає асоціація з малюнками на самих горщиках.
Земля віддзеркалюється у небі, вони ніби наближаються одне до одного, взаємоперетікають і в той же час віддаляються. Перед нами вимальовується картина гармонії, краси світу, у якому відчуваємо щось своє, рідне, українське. А в самому центрі цього світу – серед квітів і трав, розкинувши руки, лежить поет, споглядає хмари у небі і насолоджується красою, яка вічно змінюється, ніколи не зникає і надихає його до творчості: він пише вірші…
Література: 1. Подмазин С.И. Личностно-ориентированное образование. – Запорожье. Просвіта, 2000. – 250 с.
2. Чеховська Л.Й. Проектне навчання на уроках української літератури у середній школі: Науково-методичний посібник. – Запоріжжя: ВПО „Запоріжжя”, 2010. –263 с.
3. Л. Чеховська. Мова як генетичний код нації. Урок-запитання. // Українська мова і література в середніх школах, ліцеях, гімназіях і колегіумах. 2001. – № 1. – С. 92-96.
Чеховська Л.Й., м. Запоріжжя