Тема: Василь Голобородько. “Наша мова”, “Ми йдемо”. Філософічність, наскрізний патріотизм віршів. Оригінальність художньої форми.
Мета: ознайомити учнів з поезіями В.Голобородька про мову; розкрити їхнє ідейне спрямування; вчити виразно читати вільні вірші, аналізувати їх; виховувати гордість за українську історію і почуття відповідальності за її майбутнє; формувати активну життєву позицію.
Цілі.
Учні знатимуть:
факти прадавності української мови; особливості художньої форми поезій В.Голобородька.
Учні вмітимуть:
аналізувати поезії; висловлювати міркування про роль рідної мови в житті й долі кожної людини, її глибинний зв’язок з рідною землею, ментальністю і традиціями рідного народу.
Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет письменника, мультимедійні матеріали, виставка “кольорових портретів” віршів, пам’ятка “Як навчитися виразно читати віршові твори”, пам’ятка декламатора.
Методи, прийоми, форми роботи: кольоровий настрій, есе, виразне читання поезій, “мовчазне читання”, передбачення, запитання до тексту, бесіда, розповідь учителя, аналіз поетичного твору, “кольоровий портрет” вірша, незакінчене речення.
Х і д у р о к у
І. Мотиваційний етап.
- З’ясування емоційної готовності до уроку (кольоровий настрій).
- Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань (Есе “Які ж ми, українці?..).
- Озвучення напрацювань.
ІІ. Цілевизначення та планування.
- Представлення концепту уроку.
- Формулювання власних цілей уроку.
- Узгодження плану роботи.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
1. Перевірка домашнього завдання (виразне читання фрагмента поеми В.Голобородька “Біла лелека…”).
2. Робота зі змістом поезії “Наша мова”:
а) “мовчазне читання” поезії “Наша мова”.
б) з’ясування емоційного враження від прочитаного.
в) укладання переліку запитань, які виникли під час прочитання поезії.
3. Формулювання передбачень про ідейний задум поета.
4. Заслуховування учнівських повідомлень про прадавність української мови.
5. Бесіда:
а) поясніть, як ви розумієте рядки: “…кожне слово / нашої мови / проспіване у Пісні”, “кожне слово / нашої мови / записане у Літописі”;*
б) чому В.Голобородько для утвердження величі, могутності, прадавності української мови звертається до Пісні й Літопису?
в) чому ці слова написано з великої літери?
г) пригадайте, що таке контраст як художній прийом. Які рядки обох частин вірша “Наша мова” протиставляються? З якою метою автор твору використав цей прийом?*
д) як ви розумієте вислів: “…пісенними словами з побратимами у товаристві розмовляємо”? (Заслуховування повідомлень про оцінку української народної пісні).
е) чому, на вашу думку, слова Літопису більш придатні для “мовчання словами”, аніж слова Пісні? І саме про них мають знати вороги? (Перегляд ілюстрацій із зображенням українських літописів).
є) яким настроєм пройнята кожна частина вірша? Яким кольором ви її розфарбували б?
6. Формулювання ідеї вірша.
7. Робота зі змістом поезії “Ми йдемо”:
1) вступне слово вчителя:
– Які найперші запитання виникають, щойно ми прочитаємо назву поезії? (Хто це “ми”? Які “ми”? Куди “ми” йдемо? Що там попереду? Чому “ми” йдемо? Скільки нас? Як “ми” йдемо?). Ці запитання називаються журналістськими. Майстри пера кажуть, що, відповівши на кожне з питань, можна навіть недосвідченому кореспонденту описати досить повно якусь подію. А чи стосується сказане художнього твору? Спробуймо знайти відповіді під час роботи з текстом вірша “Ми йдемо”).
2) самостійна (групова, парна) робота зі змістом вірша; підготовка зв’язної розповіді про поезію.
(Варіант: постановка запитань до тексту учнями; бесіда за запитаннями вчителя або підручника; спільні запитання).
3) озвучення напрацювань.
Можливий варіант розповіді:
– Ми – українці. Принаймні ті з них, які усвідомили своє коріння, духовний зв’язок із предками. “Ми гордо йдемо шляхами України”, “виходимо на прадавні шляхи”, “чинимо волю наших прадідів” – “і немає нам ліку”. Ми йдемо всією Україною, “від степів до гір, від лісів до морів”, заполонивши села й міста. Йдемо, пов’язані вишитими дівочими руками рушниками (рушник як благословення в дорогу), і сяє в очах радість від усвідомлення нерозривності поколінь, єдності нас на цьому шляху.
Однак “ми” – це, на жаль, не вся Україна. Є ще й “вони”, які не усвідомили свою відповідальність за долю України і виглядають у вікна “як сусіди”, які не перебороли страх, які, живучи на цій землі, відчувають ненависть до всього українського і визирають “з-за рогу, як вороги”. Є словоблуди, які вимагають якихось доказів, пояснень, прагнуть замінити рух словами про рух (так патріоти В.Самійленка “любили Україну, сидячи на печі”).
Однак їхні контраргументи добуті “із мертвих джерел” і всі намагання “зупинити нашу ходу” марні. Не зважаючи ні на що, ми йдемо. Йдемо гордо. Згадується І.Франко: “Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті святою думкою…”. Своєю поезією автор славить сміливців-патріотів, які утверджують буття своєї землі.
Донести до читача цю ідею допомагають використані художні засоби. Насамперед коротке і ємке “ми”, вжите на означення когорти патріотів. Воно допомагає передати єдність тих, хто вирушив у дорогу. Завдячуючи вжитому особовому займеннику читач, вимовивши фразу “ми йдемо”, і себе відчуває частинкою єдиного походу. Перелік географічних ознак України допомагає відтворити масштабність ходи, цю ж думку підкреслюють твердження “звідусіль виходимо”, вжита гіпербола “і немає нам ліку”.
Автор прагне донести до свідомості читача кілька думок і цілком правомірно виділяє їх у структурі вірша: 1-а частина твору – відтворення масовості ходи, єдності крокуючих; 2-а частина – змалювання нерозривності і наступності поколінь; 3-я – звернення до тих, хто не з нами; 4-а частина – утвердження незворотності прагнень і устремлінь крокуючих; 5-а, заключна частина, – своєрідний заключний акорд, який ще раз засвідчує єдність і наступність тих, хто вийшов у путь, закоріненість їх устремлінь у народні традиції.
Ствердити переконаність у неминучості перемоги допомагає анафора “ми йдемо”, якою починається чотири строфи з п’яти (в одному варіанті доповнена означенням “гордо”, у двох строфах вислів творить своєрідне обрамлення: ним розпочинається і закінчується строфа), повторюване “гордо йдемо”, категоричне “марна ваша справа – ми йдемо”. До анафори автор звертається і для характеристики “манкуртів-безбатченків”: “ви, які виглядаєте у вікна”, “ви, які визираєте з-за рогу”.
Ритм поезії енергійний, цьому сприяють вжало дібраний віршовий розмір, який сповільнюється, набуває ознак розмовності, коли автор звертається до своїх опонентів, і знову пришвидшується в останній строфі.
Енергійністю, життєствердністю автор не лише утверджує неминучість перемоги борців, а й закликає читача ставати у їхні лави.
Учитель. Зі сторінок шкільних підручників ви знаєте про те, якою складною була історія України. Побороти розбрат, усім народом виступити за утвердження України закликали і Т.Шевченко, й І.Франко, Леся Українка, долучився до них і В.Голобородько. Долучається і кожен, кому болить майбутнє України. Саме ці почуття й обумовили, очевидно, появу пісні Марійки Бурмаки, яка не тільки має однойменну назву з віршем В.Голобородька, а й суголосна з ним своїм настроєм.
8. Прослуховування пісні М.Бурмаки “Ми йдемо!”
ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
- “Незакінчене речення”: “Після сьогоднішнього уроку я відчуваю… я зрозумів… я думаю…”.
- Озвучення напрацювань.
Домашнє завдання.
Обов’язкове: а) відрефлексувати досягнення визначених цілей, у т.ч. зазначених на с. 289 підручника; б) написати есе “Ми йдемо… І я?..”;
За бажанням: відповісти на запитання (виконати завдання) на с. 289 підручника.