Упровадження особистісно зорієнтованого навчання вимагає переосмислення ролі всіх учасників освітнього процесу і самої його суті
Анатолій Фасоля
Вісім років поспіль в Україні триває Всеукраїнський фестиваль педагогічних ідей «Мій особистісно зорієнтований урок» (автор ідеї Анатолій Миколайович Фасоля, провідний науковий співробітник відділу навчання української мови та літератури Інституту педагогіки НАПН України).
Метою масштабного проекту стало визначення кола актуальних питань, пов’язаних із особистісно зорієнтованим навчанням, проблемою становлення суб’єктності учня-читача та забезпеченням психологічної і фахової готовності вчителя до роботи в умовах діалогової взаємодії в епоху інформаційних технологій.
Фестиваль згармонізував роботу науковців та вчителів-практиків: у рамках цього проекту кожен учасник отримує можливість відвідати уроки, взяти участь у їх обговоренні, запропонувати свої знахідки для перегляду та професійного коментаря, ознайомитися з новинками педагогічної преси.
ОЗОНівський Фестиваль – динамічний, поширюється географія його проведення: Новоград-Волинський, Рівне, Вінниця, Біла Церква, Одеса. До проекту залучаються десятки середніх закладів освіти, що сприяє підвищенню рівня науково-методичного супроводу навчальної діяльності, покращенню освітніх послуг. Завдяки участі ЗЗСО в цьому заході збагачується навчальний і культурний простір школи як соціального центру, популяризується ідея особистісних підходів як важливого складника інноваційного процесу сучасної української школи.
Одним із важливих питань, на яким продовжує працювати організаційний комітет, залишається забезпечення якості фестивальних уроків. Анатолій Миколайович разом із «малою ОЗОНівською радою» (група креативних колег, що безпосередньо займались підготовкою фестивалів) планував започаткувати своєрідну профільну літню школу для філологів-ОЗОНівців, яка мала б на меті такі завдання: обмін інноваційним педагогічним досвідом; підвищення професійної майстерності педагогів і, найголовніше, практична підготовка вчителів-ОЗОНівців до дієвої участі у Фестивалі педагогічних ідей «Мій особистісно зорієнтований урок». Однак доля внесла свої сумні корективи: А.М. Фасоля відійшов у засвіти. Тепер його плани продовжують втілювати в життя друзі й колеги…
Ефективність роботи будь-якої команди оцінюється за різними показниками. Один із них – уміння консолідуватись після втрати лідера й продовжити розвивати, поширювати серед однодумців його ідеї, реалізовувати спільні мрії та плани.
Літня школа філолога-ОЗОНівця, яка була проведена 20-22 червня 2019 р. у Львові, стала результатом успішної інтеграції зусиль спеціалістів різних освітянських сфер.
- Міністерство освіти і науки: Олена Котусенко, головний спеціаліст відділу змісту освіти, мовної політики та освіти національних меншин доклала багато зусиль, аби інформаційний лист про організацію та проведення Літньої школи був підписаний і потрапив до кожного місцевого й обласного освітянського осередка; допомогла порадами й дієвими рекомендаціями;
- Український освітянський видавничий центр «ОРІОН»: Ірина Красуцька, головний редактор, крім постійної підтримки й дружньої співучасті, взяла на себе забезпечення дидактичним матеріалом: друк сертифікатів учасникам Школи та подяк для супервізорів, підготовка літератури на методичну виставку, фірмових пакетів тощо;
- Інститут педагогіки НАПН України: Валентина Тименко, молодший науковий співробітник відділу навчання української мови та літератури, колега А. М. Фасолі, співавтор підручників з української літератури для 10,11класів, стала незамінним учасником діалогів щодо особливостей упровадження особистісно зорієнтованого й компетентнісного навчання, а також надійним помічником у підготовчих й організаційних аспектах;
- КЗ ЛОР «Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»: толерантність і розуміння з боку в. о. директора Миколи Кацюби та Наталії Пастушенко, заступниці директора з наукової роботи, доцента, кандидата педагогічних наук; активна співпраця й повсякчасна допомога Анни-Марії Богосвятської, завідувачки кафедри гуманітарної освіти, доцента, кандидата філологічних наук;
- Інформаційно-методичний центр та відділ освіти Червоноградської міської ради: методист Надія Пащук не тільки особисто провела два майстер-класи в рамках Літньої школи, але й забезпечила участь п’ятнадцяти педагогів загальноосвітніх закладів м.Червонограда, які в жовтні 2019 р. під час IX Всеукраїнського фестивалю, ймовірно, безпосередньо прийматимуть учасників з інших міст України на базі своїх шкіл, проведуть показові уроки;
- Колектив супервізорів-подвижників: Інна Кондратець, співорганізатор ОЗОНівських фестивалів – старший викладач Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат педагогічних наук; активні модератори переважної більшості фестивалів: члени творчої лабораторії під керівництвом А.М. Фасолі при РОІППО – Оксана Гаврилюк, учитель української мови та літератури Рівненської української гімназії, кандидат педагогічних наук; Світлана Стасюк, учитель української мови та літератури Рівненської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 8, учитель-методист; Ольга Криворотенко, учитель української мови та літератури Комунального закладу «Ганнівський навчально-виховний комплекс «Середня загальноосвітня школа – дошкільний навчальний заклад Верхньодніпровської районної ради», заслужений учитель України (Дніпропетровська область); Людмила Чеховська, учитель української мови та літератури Комунального закладу «Запорізька спеціалізована школа-інтернат «Січовий колегіум», учитель-методист;
- Безпосередні учасники Літньої школи філолога-ОЗОНівця-2019: 75 учителів із 12 областей України.
Питання, які пропонувалися в Літній школі для обговорення, передбачали живий, предметний діалог фахівців на різні теми. Назвемо деякі з них: напрямки реалізації засадничих ідей особистісно зорієнтованого й компетентнісного навчання, психолого-педагогічні технології забезпечення особистісного розвитку дитини, учень та вчитель як суб’єкти навчальної діяльності й особистісного розвитку, методика проведення нестандартного уроку, аналіз художнього тексту та інші.
На творчих майданчиках Літньої школи філолога-ОЗОНівця у Львові, крім цього, говорили про глибоку екзистенційну кризу нашого суспільства, що все більше набирає ознак меркантильного споживацького пристосуванства, за якого людина метою свого життя визначає матеріальне збагачення, втрачаючи при цьому індивідуальність, можливість чуттєво сприймати й долати життєві проблеми. Важливою проблемою визначили також те, що цивілізація нищить у людині здатність відчувати Світ як цілість, обмежує можливість вищої культури душі. Тож цілком закономірним бачиться вихід із кризової ситуації за допомогою зміни сутності освіти, відчуженої від людини, на освіту особистісну.
У свій час відомий американський педагог Джон Дьюї, висуваючи ідею розвитку особистості в процесі активного навчання, назвав дитину «сонцем, вихідною точкою і кінцем усього». Він підкреслював, що «особистість і характер важливіші шкільних предметів. Метою має бути не знання чи обізнаність, а виявлення особистості»… Тож суб’єкт-суб’єктні стосунки в особистісному навчанні передбачають, образно кажучи, друге сонце – учителя. Однак розпочати діалог зі своїми учнями, стати для них цінним джерелом пізнання він зможе лише тоді, коли його «метод навчання стане методом мистецтва індивідуальної продуманої творчости» (за Дж. Дьюї). Такий діалог може стати рівноцінним, коли учень також стане джерелом пізнання для свого учителя. Тож для цього педагогові так важливо мати знання техніки, знайомитися з чужим досвідом. Органічність (конгруентність), здатність народжувати ідею, креативність, уміння аналізувати художній твір і давати таким чином дитині особистісні знання (такі, що вона зможе застосувати у житті), почуття гумору, уміння не тільки оцінювати знання учня, а й здійснювати цінування (тобто спостерігати за його зростанням, розвитком) – ключові поняття, які ми аналізували в процесі добре налагодженого діалогу зі сприйнятливою до всього нового командою філологів-ентузіастів України.
Так сучасно, пророче, лунали думки А. М., Фасолі, висловлені ще шістнадцять років тому й зовсім нещодавно:
- На перше місце виходить оволодіння компетенціями: 1) соціальними (розуміння й пошанування загальнолюдських і національних цінностей, іншої особистості, її права на власну думку, власне світобачення); 2) полікультурними (знання, розуміння, поважання власної та інших культур, орієнтація в світовому культурному просторі); 3) комунікативними (вміння спілкуватися, співпрацювати в колективі, прислухатися і враховувати чужу думку); 4) діловими (ініціативність, активність, критичність та креативність мислення, готовність відстоювати свою думку, працювати в умовах жорсткої конкуренції); 5) інформаційними (вміння здобувати й переробляти інформацію); 6) самоорганізації і саморозвитку (готовність до постійного підвищення загальноосвітнього й професійного рівня, самоосвіти й самонавчання, самореалізації). Цього не досягнути, якщо: а) не оволодіти навичками цілепокладання, планування, організації, рефлексії, оцінки; б) не визначити своїх сильних і слабких сторін, свого темпераменту, характеру, особливостей пам’яті, мислення, уваги, уяви, схильності й здатності до того чи іншого виду діяльності, не спробувати своїх сил у різних її видах (2003р.)
- Аби досягти позитивного результату в житті, особистість повинна навчитися застосовувати знання творчо, перебуваючи в ситуації постійного пошуку, вибору, що вимагає дисциплінованості, вміння працювати в колективі, комунікабельності, широти, глибини, креативності мислення (2003 р.)
- Ввібравши в себе елементи інших методик (розвивального, модульно-рейтингового навчання, педагогіки співробітництва тощо), ОЗОН від цих педагогічних систем відрізняється тим, що жодна з них не ставила за мету зробити учня суб’єктом навчальної діяльності, створити умови для його самовизначення й самореалізації (2004 р.)
- Відповісти на «виклики часу» може саме особистісно зорієнтоване навчання. Чи маємо підстави для такого твердження? Маємо. Якщо в навчанні акцент зміщується з процесу передачі знань на їх набуття, вирішальною стає діяльність учня. І саме в умовах особистісно зорієнтованого навчання: 1) учень визначає зміст, цілі, форми діяльності, рефлексує та оцінює її, тобто стає суб’єктом діяльності; 2) вчиться самостійно здобувати і застосовувати знання; 3) учитель спирається на суб’єктний досвід особистості, тобто визначає ціннісно-смислове ставлення до виучуваного. Відтак три визначальні ознаки особистісно зорієнтованого навчання: опертя на суб’єктний (емоційно-ціннісний) досвід учня; суб’єкт-суб’єктні взаємини учасників навчального процесу; діяльнісна основа навчання (2006 р.)
- Допомогти дитині зрозуміти себе, світ, себе-у-світі, знайти себе-у-світі, навчитися радіти кожній миті життя покликане особистісно зорієнтоване навчання… Однією з визначальних ознак особистісно зорієнтованого навчального процесу є спрямованість вектора руху: від учня до змісту навчального предмета й опісля – повернення до учня… Відправна точка – актуалізація суб’єктного досвіду учня, тобто з’ясування ціннісно-смислового ставлення до виучуваного (предмета загалом, окремої теми чи твору зокрема). Нагадаємо: в умовах традиційного навчання такою «точкою» є система передбачених програмою знань і вмінь (2010 р.)
- Ідеться про спільний – учителя і учня – пошук, результатом якого має стати усвідомлення юними читачами очевидної для читача старшого і досвідченого істини: кожен твір потребує для прочитання свого «ключа», без якого зміст (глибинний!) може так і залишитися нерозкритим… (2016 р.)
- Головна умова, яка має бути забезпечена, – активна участь учнів у підготовці і проведенні уроку (проекту), їхня самостійність на всіх етапах, занурення в текст, його «повільне прочитання». Тільки так ми сформуємо їхню здатність і готовність діяти – компетентність (2018 р.).
Звичайно, обмаль часу, лише три дні наших інтенсивних діалогів, не сприяли втіленню всього, що було задумано. Однак основні ідеї й приклади їх застосування на практиці супервізорам реалізувати вдалося:
- Темою майстер-класу Світлани Стасюк стало визначення особливостей та ключових ознак особистісно зорієнтованого уроку (цілевизначення, планування та організація); відмінностей ОЗОНівського й традиційного уроку; структури особистісно зорієнтованого уроку; роль інтерактивних технологій в особистісно зорієнтованому навчанні (застосовано ігрові вправи «М’яч», «Казка про м’яч»); методика роботи над компетентнісно зорієнтованими завданнями, «папками успіху» тощо;
- У ході проведених лекцій і майстер-класів Ольга Криворотенко наголошувала на відмінностях традиційного уроку від особистісно зорієнтованого, звертала увагу на деталі, особливості кожного з етапів уроку; запропонувала зразки апробованих інноваційних прийомів, чим поповнила методичний інструментарій педагога. Володіння такими прийомами допоможе вчителеві й учневі глибше розкрити ідею й проблематику твору будь-якого жанру, сприятиме свідомому проникненню школярів у тканину художнього тексту, розвиватиме в учнів критичне та креативне мислення, забезпечуватиме реалізацію на уроці діяльнісного й компетентнісного підходів. Родзинкою досвіду Ольги Григорівни була робота в ротаційних групах, де модераторами стали самі слухачі Літньої школи: Оксана Білан, Ірина Горобченко, Катерина Корзун, Надія Пащук, Ольга Ромасевич, Світлана Грушкевич, Тетяна Мосійчук, Наталя Шевченко. Практичне оволодіння прийомами для розвитку критичного мислення сприяло тому, що вчителі самі навчились бачити те, що приховане у творі, аналізувати його з точки зору як позитивних, так і негативних персонажів, оволоділи мистецтвом залучати до роботи в класі дітей з різним темпераментом, рівнем навченості, вчились відстоювати свої думки, генерувати ідеї;
- Учасники наступного Фестивалю та автори майбутніх показових уроків мали нагоду обговорити особливості інтерпретаційної компетенції та прийом «висоти» під час аналізу художнього твору, який «Пише учитель», спостерігати за вибудовуванням особистісного діалогу та техніками його реалізації на уроці-проекті, осмислити специфіку роботи вчителя та учня в умовах свободи («Сторітелінг на вільному уроці: спостереження за народженням художньої думки у творі вчителя»), вони розпочали аналіз сюрреалістичного твору («Сільська школа» В. Голобородька), завершення роботи над яким планується на Фестивалі у м. Червонограді (Людмила Чеховська);
- Слухачі із задоволенням взяли участь в ціннісно-смисловому, гуманно-особистісному, біоадекватному, оригінально змодельованому уроці-діалозі з успішними людьми «Навіщо читати художню літературу?» (Анна-Марія Богосвятська). Інтерес викликали «Путівник уроку», валеохвилинки та інтерактивні вправи «Палітра емоцій», «Портрет нашого заняття за першими літерами»; «Твір за метафорою «Книга», «Вірш про себе»; прийоми заохочення у вигляді камінчиків, за допомогою яких кожний будував власну Вершину Успіху, а також символічних медалей у різних номінаціях: «Перший серед рівних», «Золотий голос», «Красивий розум», «Майстер слова», «Співець позитиву», «Ясне слово», «Глибока думка», «Геній думки», «Сміливе слово», «Душа уроку», «Чуйне серце», «Міс Енергія», «Містер Енергія», «Міс Мудрість», «Містер Інтелект», «Світла голова», «Багата фантазія», «Благородна душа», «Ексклюзив», «Харизма», «Сонячний настрій»;
- Конструктивно й цікаво пройшла інтерактивна лекція «Діалог з текстом художнього твору на особистісно зорієнтованому уроці» Оксани Гаврилюк. Учасники закріпили рівні розуміння літературного тексту; усвідомили основні умови, прийоми й види для вироблення діалогічних читацьких умінь; дізнались про види робіт на особистісно зорієнтованому уроці, практично опанували їх у групах;
- Ковтком ОЗОНу став і майстер-клас «Особливості ноосферної освіти на уроках словесності. Прийоми роботи над текстом художнього твору: використання елементів біоадекватних технологій», метою якого було ознайомити слухачів з особливостями використання природовідповідних технологій на уроках мови і літератури для гармонійного розвитку особистості, формування екологічного мислення, здоров’язберігальних та здоров’ятворчих компетентностей, а також розкриття механізму запам’ятовування і осмислення навчальної інформації за допомогою сенсорних систем сприймання дитини (Надія Пащук);
- рефлексії та рефлексійні кола, які забезпечували емоційний комфорт слухачів Школи, об’єднували аудиторію, поглиблювали суб’єктну динаміку саморозвитку кожного слухача, сприяли самоаналізу його внутрішнього світу, розширювали духовне та інтелектуально збагачене середовище педагогів. Основну увагу в застосуванні рефлексійних вправ на самопізнання й саморозгоротання бажано було спроектувати на такі вектори: я – учитель (моя картина Світу) мої учні (їхні картини Світу) літературний герой/героїня творів, які вивчаємо (його/її картина Світу) (Інна Кондратець).
Наші творчі пошуки, відкриття, осягнення незрозумілого, помилки і робота над ними, аналіз пройденого і висновки про відкрите, здобуте у цікавій роботі серця і душі, зробили свою справу. Ми вчилися жити в умовах змін і змінюватися, відкидати непотрібне і бачити головне Якось по-новому сприймалося поняття суб’єктності учня та вчителя – провідної особистісної якості, відчуття свого «Я», власної значимості, самоповаги, ініціативності, активності, потреби особистісного самовдосконалення.
Інна Кондратець
Людмила Чеховська