5-6 жовтня 2016 року в м. Вінниці відбувся ініційований Інститутом педагогіки НАПН України і підтриманий Міністерством освіти і науки України VI Всеукраїнський фестиваль педагогічних ідей «Мій особистісно зорієнтований урок».
У ньому взяли участь науковці, представники Міністерства освіти і науки України, вищих навчальних закладів, інститутів післядипломної педагогічної освіти, методисти, учителі – загалом 236 учасників із 16 областей України і м. Києва.
Проблемна тема фестивалю – «Формування читача в епоху інформаційних технологій». На засіданні Великої ОЗОНівської ради, методичному консиліумі окреслювалось коло проблем, пов’язаних зі специфікою читацької діяльності в епоху інформаційних технологій, і перспективні шляхи їх розв’язання; визначались напрями реалізації особистісно зорієнтованого й компетентнісного навчання. Практичний досвід організації читацької діяльності, мотивування школярів до читання було представлено на 34 майстер-класах і відкритих уроках, проведених науковцями, методистами й учителями.
За результатами обговорення ухвалено звернення до вчителів, керівників шкіл, працівників методичних служб, науковців, управлінців:
Ми, учасники VІ Всеукраїнського фестивалю педагогічних ідей «Мій особистісно зорієнтований урок»,
ЗАСВІДЧУЄМО відданість ідеям демократизації, гуманізації й гуманітаризації української школи, розбудови її як складової європейського освітнього простору;
ПІДТВЕРДЖУЄМО висловлені на V Всеукраїнському фестивалі педагогічних ідей «Мій особистісно зорієнтований урок» пропозиції щодо необхідності зміни концептуальних засад творення української школи, розбудови мовно-літературної освіти, організації навчально-виховного процесу;
ПІДТРИМУЄМО основні напрямки діяльності Міністерства освіти і науки України щодо модернізації української школи з урахуванням тенденції розвитку суспільства в європейському співтоваристві. Водночас КОНСТАТУЄМО, що освіта України потребує подальшого системного оновлення.
Ми РОЗГЛЯДАЄМО проблему формування учня-читача як одну з найактуальніших, національно й суспільно значущих. Її важливість зумовлена потребами української спільноти у формуванні сучасної особистості з чіткою громадянською позицією й розвинутим критичним мисленням.
Лавиноподібний потік інформації, мас-медіа та соціальні мережі змінюють психологію читання й читача, здійснюють потужний вплив на становлення світоглядних позицій, моральних цінностей та естетичних уподобань української генерації початку ХХІ століття. У цих умовах особливо актуально звучать слова, що той, хто читає, завжди буде керувати тими, хто дивиться телебачення. З огляду на це, читацька компетентність стає ключовою, необхідною людині на різних етапах життя в різноманітних сферах життєдіяльності.
НАГОЛОШУЄМО на необхідності зміни концептуальних засад вивчення літератури з урахуванням викликів сьогодення: зміни текстоцентричної парадигми на читацькоцентричну, коли в центрі уваги вчителя знаходиться насамперед особистість учня-читача.
ПІДКРЕСЛЮЄМО, що орієнтація навчання на вироблення предметних, міжпредметних і ключових компетентностей має передбачати розробку нових стандартів, навчальних програм і підручників, критеріїв оцінювання навчальних досягнень, у яких об’єктом формування й оцінювання будуть досягнені компетентності. Потребує оновлення форма ДПА й ЗНО, оскільки література як вид мистецтва передбачає співтворчість учня-читача з автором, відтак визначення рівня сформованості читацької компетентності не може зводитись лише до перевірки фактологічних знань і пов’язаних з ними умінь.
АКЦЕНТУЄМО УВАГУ на потребі оновлення методичного інструментарію вчителя-словесника, у якому поряд із «традиційними», перевіреними часом і досвідом методами, прийомами, видами, формами роботи, мають зайняти належне місце інноваційні, зорієнтовані на психологію сучасного підлітка, формування його суб’єктності як читача й особистості. Виховання учня-читача має здійснюватися в єдиній системі застосування різноманітних методів, прийомів і видів навчальної діяльності, де діалогічні форми стають пріоритетними.
ПЕРЕКОНАНІ, що для поглиблення читацької культури школярів необхідно індивідуалізувати процес навчання, ураховувати первісні читацькі враження, суб’єктний досвід, «читацьке право» на особистісне ставлення до прочитаного.
ВВАЖАЄМО, що реальним механізмом, який забезпечує досягнення означеної мети, є технології особистісно зорієнтованого й компетентнісного навчання, і НАГОЛОШУЄМО на необхідності активного впровадження їх у практику роботи основної, старшої та вищої школи.
Ми УСВІДОМЛЮЄМО складність завдання, необхідність участі в його реалізації держави, суспільства, родини, школи й готові докласти всі зусилля для формування в Україні сприятливого читацького середовища.
ЗВЕРТАЄМО УВАГУ на необхідність публічного громадського обговорення актуальних питань розбудови української школи, зокрема мовно-літературної освіти.
ВВАЖАЄМО передчасними й необґрунтованими, а в умовах сьогодення й загрозливими для формування національної самосвідомості й громадянської позиції молодого покоління українців ідеї створення інтегрованого курсу української мови, української та зарубіжної літератури, ВІДСТОЮЄМО необхідність збереження цих шкільних дисциплін як окремих навчальних курсів.
Ми ВІДЧУВАЄМО особисту відповідальність за стан справ в освітній галузі й ЗАКЛИКАЄМО працівників і керівників наукових установ, педагогічних закладів до об’єднання й координації зусиль для вироблення практичних рекомендацій щодо впровадження теоретичних напрацювань і надбань педагогічного досвіду в царині особистісно зорієнтованого та компетентнісного навчання в шкільну практику.
УПЕВНЕНІ, що спільними зусиллями – учителі, науковці, управлінці, представники вищої школи й методичних служб, батьки й громадські діячі – ми зможемо реалізувати освітянську мрію: побудувати школу, у якій кожен учень відчуватиме свою необхідність, зможе зрозуміти себе й навколишній світ, визначити своє місце в ньому, а вчитель буде йому мудрим помічником, наставником і старшим товаришем.
5–6 жовтня 2016 року, м. Вінниця