Людмила Чеховська,
учитель української мови та літератури
Комунального закладу «Запорізька спеціалізована школа-інтернат
«Січовий колегіум» Запорізької обласної ради
Коментар: робота над прозовим твором вимагає поступового занурення у художній світ автора, читання з коментарями, тому плануємо 2 години навчального часу. На перший урок діти мають прочитати текст, адже відбудеться повторне читання «з олівцем». Важливою умовою такого уроку є невеликий обсяг тексту.
1 урок.
Тема: урок позакласного читання прозового твору. Е. Андієвська, «Джалапіта»
Мета: організувати колективне читання та коментар художнього твору, незвичного для сприйняття; розвивати асоціативне мислення, здатність «фактичного існування думки без будь-якого контролю, керованою розумом, поза великою естетичною чи моральною упередженістю» (А. Бретон)
Ім’я уроку буде обрано в процесі роботи.
Тип уроку: урок позакласного читання прозового твору з елементами проектування
Вид: колективнечитання та коментар («помітки на полях»)
Метод: аналіз прозового твору шляхом спостереження за народженням художньої думки, евристична бесіда, проектування
Обладнання: текст твору, цитати на класній дошці або на екрані про секрети читання незрозумілих, загадкових художніх текстів
Ключові слова: контекст, метафора, підтекст, інтелектуально несподіваний образ, логічна домінанта, коротка (мала) проза, реалізм/сюрреалізм.
Література: 1. Подмазин С.И. Личностно-ориентированное образование. – Запорожье. Просвіта, 2000. – 250 с.
2. Чеховська Л.Й. Проектне навчання на уроках української літератури у середній школі: Науково-методичний посібник. – Запоріжжя: ВПО „Запоріжжя”, 2010. – 263 с.
3. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: У трьох книгах. -– К.: Рось, 1994. – Книга 3. – С.223-233.
Основні етапи технології уроку:
1. Орієнтація:
Словесна установка передбачає інтригу вирішення проблеми використання своїх знань у житті: чи кожен із присутніх може самостійно аналізувати сюрреалістичний твір? Як ви гадаєте: варто нам чекати, коли за програмою буде вивчатися такий стиль? Давайте спробуємо розібратися уже зараз, адже усі ми вміємо придумувати, фантазувати? Можливо, включимо нашу інтуїцію і відчуємо, здогадаємося, що хотіла сказати нам Е. Андієвська? І тоді зможемо відкрити багато цікавого і дуже потрібного у житті, яке ми живемо зараз, у цю хвилину?..
2. Цілевизначення:
З метою пробудження суб’єктного ставлення учнів до мети діяльності, самостійного вибору ними способів діяльності і колеґіального прагнення досягти спільної мети, учитель на одному з попередніх уроків (урок-запитання) називає свій улюблений твір Е. Андієвської («Джалапіта»), але звертає увагу на те, що він створений письменницею, яка обрала досить непростий стиль (сюрреалізм). І зазвичай такі твори легко «відкриваються» учням, які люблять багато читати, мають креативний тип мислення та володіють інтелектуальними кодом. Вона зазначає, що дуже часто ці можливості читачів пов’язують з їхнім віком або успіхами в навчанні (чим старший – тим розумніший; відмінник)… Хоча, наголошує учитель, це не може стати на заваді і тому, хто ніколи не чув про сюрреалізм, нічого не знає про письменницю, йому мало років і він зовсім не відмінник. Головне, що він прагне пережити радість відкриття нового і незвіданого. А ще «Джалапіту» можна «прочитати» колективно. Так виникає природне бажання прочитати і усім класом прокоментувати цей неймовірно цікавий, загадковий твір. Діти вирішують обрати кожному статус дослідника і за бажанням працювати у відповідній групі філософів, літературознавців, мовознавців, режисерів.
Методи і прийоми реалізації першого і другого етапів:
Для забезпечення успішного колективного читання та подальшого аналізу сюрреалістичного прозового твору, налагодження органічної потреби в евристичній бесіді з подальшим проектуванням застосовуємо прийом інтриги.
Учитель розповідає історію про двох молодих художників, які йшли вулицею Києва і побачили оголошення про виставку робіт художників-сюрреалістів. Хлопці вирішили оглянути роботи і зайшли до виставкової зали. Серед багатьох малюнків їх увагу привернула несподівана, смілива за своєю ідеєю робота невідомого автора: на білому фоні було зображено череп і кістки, криву стрілку, а внизу красувався підпис: «Не походи – убъёт!». Художники зацікавлено розглядали картину, довго тлумачили її ідею (навіть іржава пляма у кутку металевої основи картини сприяла успішній інтерпретації, допомагала творити нові сміливі асоціації)… Аж раптом їх майже одночасно осінило: це ж ніяка не картина, а звичайнісінький електрощиток для з’єднання дротів електромережі! А надпис на ньому попереджає про небезпеку необачного поводження із об’єктами під електричною напругою! Просто він гарно вписався у загальну картину виставкових робіт… Художники довго, від усієї душі, реготали. І вже не розуміли, від чого отримали більше задоволення: від побаченого на виставці, чи від власної фантазії, креативу, адже як споглядання, так і їхня багата інтерпретація – усе це було мистецтвом, і воно хвилювало, пробуджувало бажання творити, дарувало насолоду…
Учитель констатує, що розповідь про історію двох художників – це приклад вдалого застосування отриманих знань у житті, уміння користуватися інтелектуальним кодом. Ми з вами побачили, як знання, загальна культура збагачують життя людини, наповнюють його новими нюансами відчуттів і вражень, допомагають у сірих буднях повсякденності шукати і знаходити позитив.
1. Учитель пропонує звернути увагу на вислови про літературу, які допоможуть зорієнтуватися під час інтерпретації «Джалапіти» (вони записані на класній дошці).
Я звертаю увагу, що цей розділ треба читати уважно
і що я не вмію бути ясним для неуважних…
Ж.Ж.Руссо
Ясність – це обтяження твору,
і твір мистецтва не сміє бути ясним для всіх
Поль Валері
Література (як і мистецтво) була й буде завжди таємницею, яку треба вміти відчувати, й, можливо, ця чинність і додає чару при зустрічах з мистецькими творами
Ю. Косач
2. З метою структурування пошукової роботи під час читання твору учні мають об’єднатися у групи відповідно до обраного предмета свого дослідження: мовознавці, літературознавці, філософи. Робота кожного у самостійно визначеному статусі будується за принципом цитування або переповідання уривків тексту за таким планом:
- що означає ім’я героя? (історія імені Джалапіти); позначка на полях: «М»; «Ф»;
- портрет Джалапіти (який він?); позначка на полях: «Л», «Р»;
- діяльність (чим він займається?); позначка на полях: «Л»;
- характер Джалапіти (яка риса переважає?); позначка на полях: «Л»;
- як жартує Джалапіта (мова, гумор); «М», «Л»; «Ф»;
- Джалапіта-філософ (які узагальнення робить?); «Ф», «Л».
1.3. Представник кожної групи повідомляє результати дослідження (скільки зібрано цитат, які уривки викликали особливу увагу) і формулює основну тезу. Так у результаті колективного обговорення постає образ головного героя, який створено автором за допомогою фантазії, сюрреалістичних прийомів.
Перед початком колективного читання тексту «Джалапіти» учні готуються ставити олівцем «помітки на полях»: учитель разом із учнями робитимуть коментарі у відповідності до завдання кожної групи (на полях можуть з’явитися літери «Ф» (філософи), «Л» (літературознавці), «М» (мовознавці), «Р») (режисери). Позначки режисерів передбачатимуть підбір візуального варіанту вирішення проблеми для комп’ютерної презентації, їм треба буде «побачити» картинку, фон (хмари, небо, вода, ландшафт та ін.), придумати специфічний художній варіант досягнення мети.
Таким чином, робота над читанням тексту йде за планом:
1) читаємо;
2) коментуємо;
3) ставимо позначки на полях («Ф», «Л», «М», «Р»);
4) готуємося до презентації у відповідності до обраного статусу.
Застосування: має широкий спектр використання відповідно до вікової групи учнів молодших та середніх класів. Сприяє збагаченню образного поля рефлексії особистості, адже прочитання і тлумачення художньої думки твору, відкриття істини допомагають у виробленні власної системи морально-етичних цінностей. Вивчення твору такого рівня («прецедентний твір») – ключ до опанування учнями основними підходами філософії життєтворчості. 3. Проектування:
Після колективного читання та коментарів, обговорення у групах учні разом з учителем моделюють навчальну роботу з елементами проектування, яка відбудеться на другому уроці:
1) Розповідь про письменницю, особливості стилю; живописні роботи.
2) Аналіз цитат про героя однойменного твору, які допомагають розв’язати проблемне запитання.
3) Комп’ютерна презентація на тему «Його ім’я – Джалапіта».
4. 4. Організація виконання плану діяльності
Розпочинається колективне читання оповідання «Джалапіта», яке супроводжується усним коментарем та помітками на полях.
Домашнє завдання: знати зміст твору; індивідуальні завдання кожному у відповідності до обраного статусу : систематизувати цитати у відповідності до поміток на полях; створити логічне судження на основі аналізу ключової фрази; режисери готують комп’ютерну презентацію на тему «Його ім’я – Джалапіта».
2 урок.
Тема: урок позакласного читання прозового твору. Хто такий «Джалапіта»?
Мета: продовжити коментар художнього твору, незвичного для сприйняття; розвивати асоціативне мислення, здатність «фактичного існування думки без будь-якого контролю, керованою розумом, поза великою естетичною чи моральною упередженістю» (А. Бретон)
Тип уроку: урок позакласного читання прозового твору з елементами проектування
Вид: коментар поміток на полях
Метод: аналіз прозового твору шляхом спостереження за народженням художньої думки, евристична бесіда, проектування
Обладнання: текст твору, цитати на класній дошці або на екрані про секрети читання незрозумілих, загадкових художніх текстів
Ключові слова: теза,контекст, метафора, підтекст, інтелектуально несподіваний образ, логічна домінанта, коротка (мала) проза, реалізм/сюрреалізм.
Основні етапи технології уроку:
Організація виконання плану діяльності
1. Відкриття художньої читальні, у якій всі об’єднуються навколо проблемного запитання «Хто такий Джалапіта» і дають свої варіанти відповідей за допомогою цитатного матеріалу:
- мовознавці: Джалапіта – батько води, природа, ландшафт;
- літературознавці: головний герой – символ добра, гармонії;
- філософи: Джалапіта – добро, любов, час, життя, вічність.
Учні зазначають, що у перекладі зі санскриту „джалапіта” означає “батько води”, що дає нам підстави говорити про його природнє походження (Джалапіта – сама природа), дуже важливу роль для людини, адже вода – це життя. Спостерігаючи його неймовірні перевтілення, ми розуміємо, що Джалапіта – уособлення Світу в широкому розумінні цього слова. Кожен відчуває Джалапіту по-своєму і бачить у ньому своє: любов, милосердя, природу, Землю… Назва твору уособлює вічність буття, постійний пошук смислу людського життя, а розширене тлумачення понять „доброта” і „любов” сприяє визначенню системи цінностей юного читача, змушує замислитися дорослого. Так з’являється можливість для роздумів про сенс людського життя, багатство глибинних шарів підтексту:“Джалапіта універсальний. Він кожен з існуючих предметів і людей, але він не вони, він – Джалапіта. Коли дві тисячі років тому пробували писати його життєпис, Джалапіта не вміщався в слово. Джалапіту описати неможливо.”
Цитати допомагають фантазувати, жити в дивовижному світі вигадки, уяви, вчать любити:“…В одну з безсонних ночей, коли Джалапіта захворів на тугу, занадто близько підійшовши до людей, він вигадав дощ, що гоїв усі хвороби і навіть любов. Бо люди мучили Джалапіту, а він був настільки добрий, що не міг боронитися.”
А ось відчути кожному учневі особистісний принцип організації навчання та виховання у школі, виробити потребу сприйняття себе як особистості, суб’єкта діяльності, а не просто як недорозвиненого дорослого, допомагає коментар вчинку Джалапіти, коли до нього звернулася крапля і сказала, що добре усвідомлює: він великий, він – Джалапіта, однак не може без нього жити. І він вирішив допомогти їй бути завжди з ним і посадив собі за вухо. Однак світом пішов великий регіт, адже Джалапіта носився із «малою і нікчемною краплею», його змушували одуматися, соромитися краплі. „Нікчемного й малого не існує, – сказав Джалапіта і показав їм на долоні краплю. І всі жахнулися й кинулися врозтіч, побачивши свої викривлені обличчя в краплі. Бо крапля була велика перед ними, як сонце, і всі перед нею – як пісок, бо така була воля Джалапіти”.
2. Підсумкове запитання – висновок. « Хто ж такий Джалапіта?».
Приклади відповідей.
- Джалапіта – все те, без чого не може існувати жодна людина, адже – це Добро. “ Джалапіта має тільки одну сталу прикмету – доброту, решта все плинне”, – пише автор. Добро, чистота, тепло Джалапітової душі пронизують увесь світ, можуть розтопити, зігріти черству, холодну душу людини.
- Джалапіта не критикує людей, ставиться до них з терплячістю і розумінням, а зрозуміти – значить уміти прощати. Він поблажливий до інших, виявляє самовладання та сильний характер. Також батько води позбавлений гніву, злості, заздрості.
- Джалапіта дуже терплячий і вірить людям, за що неодноразово змушений страждати. Однак він щасливий у цьому житті, щиро радіє, вірить, що світ не такий уже і безнадійний, бо в ньому живуть і постійно його рятують Любов та Добро.
3. Учитель пропонує кожному учневі за допомогою описового звороту відповісти на ключове запитання: «Хто ж він, мій Джалапіта?»
Джалапіта – це:
- абсолютне добро;
- щира і безкорислива любов до світу, до людей;
- унікальний погляд на світ;
- озон, яким я дихаю і стаю добрішим;
- добро, яке допомагає мені повірити, що малого і нікчемного не буває, бо з краплі починається океан;
- сила, яка допомагає переосмислювати своє життя;
- почуття гумору, яке допомагає жити і бути щасливим;
І описовий зворот, який колеґіально визнано найкращим:
– Мій Джалапіта – це рух по колу власного життя і занурення в свої особливі дитячі спогади, які допомагають залишатися справжнім, щоразу по-новому усвідомлювати і сприймати прожите, набиратися сили, щоб жити і любити.
Методи і прийоми психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів: пошуки шляхів сприйняття сюрреалістичного твору (інтуїтивний та логічний аналіз); створення яскравих наочно-образних уявлень; пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації; спонукання до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань; створення ситуації інсайту.
5. Етап контрольно-оцінювальний: – застосовується механізм цінування (позитивного ставлення до успіху учня): учитель пропонує висловити своє враження від уроків – чи вдалося реалізувати загальну настанову, які почуття пережили, як «працювали» запропоновані ним на початку першого уроку цитати.
Оцінювання роботи здійснюється за критеріями і шкалою оцінок у 5-ти бальній системі, відповідно до ІІІ рівнів виконаної роботи. Перший рівень передбачає участь у плануванні в ролі:
1) учасник;
2) творчий учасник проектної роботи;
3) автор оригінальної ідеї (концепції, гіпотези).
Відповідно, другий етап – це реалізація завдань у мікрогрупі:
1) збір інформації (цитати);
2) аналітичний аспект опрацювання матеріалу;
3) розробка власної концепції у процесі роботи з матеріалом.
Третій, найвідповідальніший етап, – презентація результатів пошукової роботи, коли оцінюється діяльність кожного учасника у певному статусі:
1) керівник групи;
2) опонент;
3) інша роль;
4) участь у дискусії в різних іпостасях.
Стартові комунікативні спроможності учнів оцінюємо за допомогою категорій „високий”, „достатній”, „середній”. Глибину засвоєння тієї чи іншої навички (наприклад, уміння вести дискусію) перевіряємо, звернувши увагу на вправність у побудові логічного судження, мистецтві ставити запитання (чує співрозмовника, постановкою запитання вміло скореговує хід думки, коректно збагачує дискусію новою інформацією, вільно і доречно жартує в контексті тощо). Рівень культури мислення, презентації своїх думок, участь у дискусії оцінюємо за видами завдань, які виконувались: репродуктивні, конструктивні, творчі.
Високий рівень передбачає достатню культуру мислення та презентацію оригінальних ідей за допомогою проблематизації, гнучкого застосуванням інтелектуального коду як на рівні побудови логічного судження, технік інтерпретації художнього твору, так і в мистецтві ведення конструктивної дискусії (уміло скореговує хід думок, коректно збагачує полеміку новою інформацією, чує співрозмовника, доречно жартує). Має навички у створенні комп’ютерних презентацій, слайд-шоу, уміє передати думку за допомогою схеми, ілюстрації, постійно працює над своїм розвитком.
Достатній рівень– учень бере активну участь у навчальному проектуванні, може працювати як у статусі керівника мікрогрупи, так і учасника, демонструє вправність у проблематизації пошукової роботи, здатний побачити і змоделювати тематичні питання. Уміє застосовувати рефлексивний метод і розраховувати свої можливості для визначення сфери практичної реалізації ідеї, вправно застосовує лексичний матеріал під час аналізу художнього твору (асоціативне мислення) та його інтерпретації. Володіє інтелектуальним кодом, уміннями застосовувати у пошуковій роботі мережу Інтернет, створювати власні комп’ютерні презентації.
Середній рівень – учень працює у статусі члена мікрогрупи, гарний виконавець, орієнтується у бібліотеці, соціальній мережі Інтернет, активно створює базу лексичного значення слів. Застосовує рефлексивний метод під час визначення свого статусу у відповідності до здібностей, проявляє зацікавленість у збагаченні понятійного апарату, допомагає вибудовувати концепцію дослідження. Під час пошукової роботи обирає репродуктивні підходи, поступово опановує інтелектуальний код.
Учитель може скорегувати результати оцінювання, враховуючине тільки кінцевий результат, але й процес учіння, що здійснюється кожним учнем індивідуально у відповідності до власних потенційних можливостей та докладених зусиль.
6. Домашнє завдання: для наступної бесіди з позакласного читання підготувати розповідь про свій улюблений твір, користуючись алгоритмом дії, який застосовували на попередніх уроках, або змоделювавши свій.