…потрібно зрозуміти, що суспільство вже декілька років живе в іншому столітті і тисячолітті і що не можна розвиватися, нічого не змінюючи в собі, що масова школа через незалежні і залежні від неї причини відстає від розвитку суспільства (а повинна б випереджувати, оскільки більшість нинішніх учнів вступить у самостійне життя не сьогодні, а через кілька років)
М.Поташник, М.Левіт
І. Недоліки традиційних відкритих уроків.
- Презентація школи (класу) стосується лише досягнень, а не проблем і шляхів їх вирішення.
- Зрежисованість і попередня підготовка учнів до таких уроків (не повсюдна, але й не поодинока).
- Націленість на обов’язковий успіх, звідси – страх помилки як учителя, так і учнів.
- Перевантаженість фактичним матеріалом, унаочненням, застосовуваними методами, формами, прийомами роботи.
- Домінування форми над суттю, прагнення до оригінальності будь-якою ціною.
- Відсутність інформації про специфіку класу.
ІІ. Цілі проведення відкритих уроків.
- Підвищення кваліфікації учителів, які відвідують урок.
- Експертиза колегами (дирекцією, методистами) розробленої вчителем новації, експериментальної методики.
- Саморозвиток учителя (думки колег, зауваження і пропозиції є інструментом саморозвитку).
Для досягнення цілей потрібен аналіз, а для цього присутні, та й сам учитель повинні розуміти обґрунтованість продемонстрованого.
ІІІ. Ознайомлення присутніх з проектом відкритого уроку.
Перед початком роботи кожному з присутніх вручається план-конспект уроку!
- Характеристика учителем класу:
– кількість учнів;
– навченість (сформованість читацьких умінь, аудіювання, монологічного та діалогічного усного й писемного мовлення, умінь задавати запитання й відповідати на них, складати простий та складний план, тези, конспекти);
– стан успішності (за рівнями навчальних досягнень);
– психолого-педагогічні особливості (темперамент, стан здоров’я, кількість ліво-, правопівкульних, переважаючий канал сприйняття (візуали, аудіали, кінестетики), індивідуальні особливості (пам’ять, увага, тривожність, мотивація, Я-концепція), мислення (образне, понятійне), соціальна характеристика (наявність лідерів, аутсайдерів);
– сформованість загальнонавчальних умінь (цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінювання);
– сформованість надпредметних умінь (аналізувати, порівнювати, класифікувати, давати оцінку, узагальнювати, виділяти головне тощо);
– динаміка рівня навченості та научуваності за час проведення експерименту (за семестр, рік).
- Ознайомлення з проектом уроку:
(що планується показати? чому саме це?);
– тема уроку;
– ім’я уроку;
– місце уроку в темі, розділі, курсі;
– характеристика змісту навчального матеріалу;
– читацьке надзавдання учителя: що найголовніше (найважливіше, найцікавіше) в темі для нього як читача, про що він хотів би поговорити з учнями як із читачами;
– методичне “надзавдання” уроку (заради чого він проводиться? Це може бути мета чи її частина, але найголовніша! Щось “донести… спонукати… змусити задуматись” та ін.);
– мета уроку;
– як мета конкретизується в цілях уроку;
– що планується зробити для досягнення цілей (який відібрано зміст? Які планується застосувати методи, прийоми, форми роботи з обґрунтуванням, чому саме ці);
– що планується показати (роботу учнів у групах; уміння рефлексувати; як можна організувати діалог на уроці; співробітництво учителя й учнів та ін.);
– короткий виклад найцікавішого, що побачать присутні, на що варто звернути увагу;
– інформація про структуру уроку, розподіл часу на різних етапах;
– відзначення власних новацій, розкриття їх сутності;
– відзначення врахованих психолого-педагогічних особливостей класу;
– прогноз щодо уроку (можливі реакції учнів, досягнення цілей тощо);
– ознайомлення із запасними сценаріями уроку і т.п.
- Відповіді на запитання присутніх.
ІV. Проведення відкритого уроку.
- Учитель має бути готовим до внесення змін залежно від обставин. Не варто прагнути будь-якою ціною виконати заплановане. Саме для цього й потрібен запасний варіант.
- Необхідно зробити все можливе, щоб присутні помітили ті “цікавинки”, про які йшлося під час презентації.
V. Аналіз уроку вчителем.
- Аналіз досягнення запланованих цілей.
- Виділення найбільш окремих фрагментів, етапів, вдалих епізодів, найцікавіших відповідей, учнів, які здивували, порадували тощо.
- Коментар окремих цікавих моментів, нюансів, які присутні могли й не помітити.
- З’ясування причин невдач, помилок (якщо такі були).
- Обґрунтування відхилень від наміченого плану (якщо такі були).
VІ. Аналіз уроку представником дирекції школи.
- Такий аналіз важливий з огляду на можливу потребу доповнення вчителя, який, хвилюючись, упустив якісь цікаві (важливі) деталі.
- Директор (завуч), добре знаючи вчителя, охарактеризують його роботу та динаміку змін класу.
- За потреби (якщо урок з якихсь причини не вдався) представник дирекції може скоригувати наступне обговорення.
VІІ. Відповідь учителя на запитання гостей.
- Цей етап не повинен перетворитися на обговорення побаченого. Його завдання – з’ясувати щось цікаве чи незрозуміле.
- Відповіді учителя мають бути лаконічними і стосуватися лише заданого питання. Водночас учитель має прагнути максимально задовольнити цікавість гостей.
VІІІ. Загальна дискусія.
- Її суть – дати присутнім можливість висловити оцінні судження з приводу запланованого й побаченого. Сказане має бути об’єктивним і не компліментарним. Водночас не можна допускати необґрунтованої критики. Варто націлити присутніх, що і з приводу помічених недоліків краще висловитися “формулою”: “На мою думку, ось у цьому епізоді можна було б застосувати й такі форми (прийоми) роботи…”; “На мою думку, ось таку форму роботи можна було б організувати й провести ще й так…” тощо.
- Час для виступів варто обговорити заздалегідь і чітко слідкувати за дотриманням регламенту, аби всі мали змогу висловитися.
- Доречно з цією метою провести обговорення спочатку в групах, де кожен матиме змогу і час для висловлення власної думки. У ході такого обговорення виробляється спільна думка, яка й озвучується. Це, природно, не виключає права кожного члена групи на окрему думку й можливість її висловити.
ІХ. Заключне слово вчителя.
Учитель повинен мати змогу не тільки подякувати присутнім за висловлене (що ми традиційно робимо), а й відповісти на висловлені зауваження.
А.М.Фасоля
Використано матеріал книги М.М. Поташника та М.В. Левіта “Как подготовить и провести открытый урок” (М.: Педагогическое общество России, 2007. – 143 с.).