Мета.  Допомогти шестикласникам збагнути суть авторського задуму, зрозуміти умовність зображеної ситуації, алегоричний зміст образів; розвивати творчу уяву, логічне мислення, уміння коментувати зміст твору; формувати позитивне мислення, неординарну особистість.

Цілі.

Учні знатимуть: зміст вірша «Кольорові миші», тему, головну думку.

Учні вмітимуть: уявляти події твору, вдумливо читати і коментувати поезію Ліни Костенко, висловлювати власне ставлення до прочитаного, пояснювати алегоричний зміст образів кольорових мишей, кольорового кота;  характеризувати образ Анни, сусіда;

визначати власні цілі.

Обладнання: портрет Ліни Костенко, видання творів поетеси, дидактичні мультимедійні матеріали, виставка учнівських робіт, ілюстрації до творів.

Тип уроку.Урок  вивчення нового матеріалу

Методи, прийоми, форми роботи: асоціювання, передбачення, незакінчене речення, бесіда, робота в парах, словесне малювання, словникова робота, деталізація, гронування.

Ім’я уроку. Ми – не безліч стандартних «я».

А безліч всесвітів різних (В. Симоненко).

Хід уроку

І. Мотиваційний етап.

1.З’ясування емоційної готовності до уроку (кольоровий настрій).

Учитель. У кожного свій настрій, індивідуальний, неповторний, а  який настрій класу? (Учні називають свій настрій, на основі чого робиться висновок, що настрій класу – різнокольоровий).

Учитель. Доберіть синоніми до слова «різнокольоровий» (різноманітний, барвистий, розмаїтий, різнобарвний, квітчастий).

2. Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань (асоціювання: ключове слово – кольоровий (-і, -а). Орієнтовні відповіді: олівці, сни, мрії, квіти, картини, веселка…

ІІ. Цілевизначення і планування.

1. Аналіз імені уроку.

Учитель. Сьогодні на уроці ми говоритимемо про одну цікаву й важливу, як на мене, проблему. Вона висловлена в імені уроку. Прочитайте. Про що тут ідеться? (Кожна людина неповторна. Немає однакових людей).

-  А всі – неповторні чи, може, є й однакові? Чи погоджуєтеся ви з поетом? (Люди можуть бути схожі на вигляд, навіть дуже, наприклад, близнюки, але й вони неоднаково думають, мають різні уподобання, здібності до чогось).

-  А може, бути однаковим, таким, як інші, це добре? (Ні, адже життя стає тоді нецікавим).

2. Оголошення концепту теми.

Учитель. Мені приємно, що наші думки співпали. Отже, до розмови. Нашими співбесідниками сьогодні будуть також відома українська поетеса Ліна Костенко і герої її вірша «Кольорові миші».Запишіть тему уроку.

- А чи не помилилась я, коли сказала, що присутньою буде поетеса? Чи можна говорити з людиною, якої немає поряд? (Можна. Поетеса висловлює свої думки у творах).

- Так, поет присутній в творах. Адже, пишучи їх, він адресує читачам своє послання і вірить, що воно дійде до них, що читачі зрозуміють його задум. Інколи це буває легко, інколи – ні. От, наприклад, про що може бути поезія «Кольорові миші»? Яке послання може адресувати нам поетеса твором з такою назвою? (Відповіді учнів: це твір про дресированих мишей, яких пофарбували і  які виступають у цирку; кольорові миші – це люди, які одягнені в різнокольорове вбрання на карнавалі; це герої мультфільму тощо).

- Зрозуміти суть авторського задуму – це й буде нашим головним завданням.

3.Вибір із запропонованих загальних цілей уроку особистісно значущих (Учні знайомляться з цілями уроку, обирають особистісно значущі, кілька учнів озвучує їх).

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Читання учителем або підготовленими учнями  поезії. (Завдання учням – уважно прослухати вірш,  зафіксувати свої відчуття, виниклі запитання і записати їх у зошити).

2. Емоційна пауза.

3. З’ясування емоційного враження від почутого. (Відповіді учнів: здивувало те, що судять десятирічну дівчинку ні за що, навпаки, вона не шкоду робила, а веселила дітей сусіда, роблячи із сухого осіннього листя кольорових мишей; засмутило те, що ніхто  не заступився за Анну; вразила несправедливість сусіда у ставленні до Анни, його жорстокість; розсмішив кольоровий кіт, який залив вирок на папері тощо).

3. З’ясування  значень незрозумілих слів: жужмом – купою, одне на одному, як-небудь; ладом – так, як треба; цебто – тобто; яблуко-недоквас – недоквашене, кисле, зморщене; мантія – довга широка чорна накидка судді.

4. Ідейно-художній аналіз поезії, розкриття змісту алегоричних образів.

1) Словесне малювання (Опишіть приміщення, в якому відбувається суд, героїв – Анну, сусіда, суддю, їхній одяг, зовнішність, вираз обличчя).)

2) Психологічний аналіз образів твору:

- У чому звинувачує сусід Анну? Чи справді вона робила живих мишей? (Анна була наділена багатою фантазією, уявою, талантом).

- Чому сусід, хоч ті миші не завдали йому ніякої шкоди, привів дівчину до суду? Що стало поштовхом до цього? (Сусід злякався, що і його діти стануть схожими на дівчинку. Він не розумів душі дівчинки, її прагнення прикрасити, одухотворити навколишній світ; його дратувала яскравість натури Анни, адже сам він «сірий», звичайний, як усі).

- А може, сусід має рацію, “захищаючи” своїх дітей від впливу Анни? Адже людям, що “не такі, як усі”, живеться складно, навколишні часто їх не розуміють. (Сусід боїться, що Анна має більший вплив на його дітей, ніж він сам, боїться не так за дітей, як за свій батьківський авторитет: діти не гралися його іграшками, нецікавими, сірими).

- Отже, яким постає перед нами сусід?(Учні називають риси характеру персонажа, учитель фіксує на дошці. Гронування. Орієнтовні відповіді: приземленість, сірість, буденність, стандартність, заздрісність, жорстокість, несправедливість тощо).

            – Анна сидить тихо на лаві. Про що думає дівчинка, що в неї на душі, чому нічого не каже присутнім? Спробуймо відтворити її думки від першої особи. (Деталізація: Анна тихо сидить на лаві підсудних, дивиться на присутніх великими, без страху очима, в яких читається запитання: «Чому я тут? У чому мене звинувачують?». Сльози стискають горло, вона нічого не може сказати на свій захист, хоча душа її, надчутлива до прикрощів та образ, протестує).

- Запишіть, якими рисами характеру наділена Анна. (Робота в парах.       Гронування. Орієнтовні відповіді: талановитість, оригінальність, мрійливість, яскравість, неповторність, романтичність, доброта, щирість тощо).

А хто ще присутній у творі? Яким постає перед читачем суддя? Як він ставиться до дівчинки та сусіда? З чого це видно? (Суддя намагається діяти згідно із законом, симпатизує дівчинці).

- Суддя прагне бути справедливим. Але чи вдалося йому це? Яким був його присуд? (Судді не вдалося бути об’єктивним. Дівчинку засудили. З чого це видно? У кінці вірша з’являється кольоровий кіт і заливає “вирок на папері”. Якби цей вирок був на користь Анни, кіт не став би цього робити).

Учитель. Ставлення автора до подій, героїв у поезії проявляється насамперед у доборі художніх засобів. Які деталі вказують на пору року у вірші? Опишіть, що ви бачите за вікном суду. Чи співзвучна атмосфера в суді із станом природи? (Пізня осінь. Голі дерева за вікном. Тьмяне сонце , яке стоїть у голих кленах,нагадує з вікна суду зморщене недоквашене яблуко. Сірий день і сірий зал (стіл, двері), сірий сусід). 

- Які образи, на вашу думку, є алегоричними? Що вони уособлюють? (Кольорові миші, кольоровий кіт –  уособлення багатої фантазії, уяви, таланту, неповторності людини).

- Зверніть увагу на те, що в дівчинки є ім’я, а в сусіда немає. Як ви думаєте, чому? (Поетеса протиставляє індивідуальність, неповторність і сірість,стандарт).

- Як ви зрозуміли останні рядки поезії? Чому так закінчила Ліна Костенко твір? (Талант і яскравість мають переважити сірість і буденність у житті).

- Яку ж думку адресує читачам Ліна Костенко? Як ви зрозуміли суть авторського задуму? (Людина має бути неповторною, не схожою на інших, оригінальною, яскравою, творчою,  а не сірою, обмеженою та байдужою до краси навколишнього світу).

- Чи залишилися у вас питання, на які поки що не одержані відповіді? Ось, скажімо, я довго думала: чому Л. Костенко так детально описує час, коли відбувалися події: “Давно, / іще в шістсот якомусь році, / ну, цебто більш як три віки тому, / коли носили шпаги ще при боці і розважали стратами юрму, / коли відьом палили при народі, / коли наук не знали ще ладом”? Як вважаєте? (Учитель разом з учнями розкривають авторський задум: засудження дівчинки у ті “темні” часи закономірне. Але ось прийшли нові часи. Люди стали освіченими, знають науки, не палять відьом”, але чи безпечно бути оригінальним і неповторним (тобто самим собою!) сьогодні? Це небезпечно і сьогодні, підтвердження – доля самої поетеси. Але, ствердивши перемогу неповторності над сірістю у поезії, авторка ніби промовляє до читача: “Не треба боятися бути “не таким”. А для цього вчитися бачити прекрасне у буденному, мріяти, фантазувати, творити, уявляти, працювати, розвивати власні здібності).

Учитель. Я знаю, що ви намагаєтеся це робити постійно, уявляючи події та героїв твору, розмовляючи з ними, з автором, пишучи власні твори.

5) Перевірка домашнього завдання. Читання учнями творів «Дощ полив», «Космічні фантазії», захист ілюстрацій до вивчених поезій.

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1. Рефлексія й оцінювання власної діяльності. Відповіді учнів на запитання:

- Яку мету я ставив перед собою, чи досягнув її?

- Незакінчене речення: «Я зрозумів сьогодні для себе… Серед однокласників я хотів би відзначити роботу…, тому що…»

Домашнє завдання.

Обов’язкове загальне: прочитати оповідання Є.Гуцала «Олень Август»; записати свої враження, виниклі запитання;

Обов’язкове на вибір: 1) навчитися виразно читати поезію “Кольорові миші” за ролями; 2) прочитати оповідання  Є. Гуцала «Олень Август», з‘ясувати, чим подібні Анна у поезії Л. Костенко і герой оповідання  хлопчик Женя.

За бажанням: скласти свою історію, використовуючи алегоричні образи та епітети з вірша “Кольорові миші”; написати лист до сусіда; скласти діалог з Анною.

Коментар учителя.

Поезія Ліни Костенко завжди хвилює, цікавить, спонукає до роздумів, адже зазвичай  вона філософська. Вірш «Кольорові миші» вивчається за новою програмою в шостому класі. Погодьмося, поезія не з легких для її  розуміння десятирічними дітьми. Конспект уроку складений, урок проведений за технологією особистісно зорієнтованого навчання, де учень є головною дійовою особою на уроці, бо сам (і за допомогою вчителя) ставить цілі перед собою і досягає  їх (повністю чи частково), бо разом з учителем (який є таким же читачем, можливо, лише більш кваліфікованим) шукає і знаходить у виучуваному особистісно значуще, те, що йому знадобиться в майбутньому.

Такі уроки допомагають розкритися кожній дитині, формують її як читача, який  вчиться вести діалог з автором, текстом, персонажем тощо. Наскільки це вдалося, можна судити з дитячих робіт – виконаного (за бажанням!, окрім обов’язкового!) домашнього завдання.

Лист до сусіда

Доброго дня, сусіде!

Прочитавши поезію Ліни Костенко «Кольорові миші», я вирішила написати Вам листа. Я обурена Вашою поведінкою на суді! Для чого Ви привели туди  ні в чому не винну десятилітню дівчинку Анну? Хіба робила вона щось протизаконне? Анна уміла дивувати, учила фантазувати Ваших дітей, роблячи із сухих осінніх листків кольорових мишей. Вона бажала Вам тільки добра та вносила яскравість у  сірі будні  тих, хто був поруч. Ви хотіли засудити Анну, а вийшло навпаки – це був суд  над  сірими, примітивними людьми, такими, як Ви.

І все ж  я вірю, що після цього суду  Ви усвідомите свої помилки, зміните ставлення до інших людей, зокрема до Анни, станете добрим, веселим, яскравим. Ваші діти будуть гордитися своїм татком.

                                            З вірою у Ваше «одужання» –

                                            учениця 6- Б класу  Котелюх Ольга

Діалог з Анною.

- Привіт, Анно!

- Здрастуй, Тетяно!

- Анно, чому ти така засмучена?

- У цьому сірому світі мене ніхто не розуміє, усі засуджують за те, що я не така, як інші.

- Але чому? Ти ж така добра, щира, яскрава! За що ж так люди не люблять десятирічну дівчинку?

- Мені здається, за те, що я приношу радість у буденний світ.

- Не засмучуйся, я тебе розумію.

- Дякую.

-  До речі, я знаю, як підняти тобі настрій! Ми будемо робити кольорових мишей.

- Але за це мене й не люблять дорослі, а найбільше – мій сусід.

- Ну й що! Тобі ж це подобається? Тож почнімо!

- Я згідна.

- І нехай ці миші розлетяться по всьому світу, і тоді в кожній оселі буде трішки щастя й веселощів!

- Дякую за підтримку! Почнімо!

                                       Лисецька Тетяна, учениця 6 – Б класу

Сучасна казка «Кольорові миші»

Був похмурий, сірий  день. Надворі періщив дощ. В одному маленькому будинку біля вікна сиділи мати з донькою. Розмовляти не хотілося – сум осінньої днини ніби проникав в оселю та їхні душі. Мовчання було нестерпним, а ще коли  його переривало тихе схлипування жінки.

Десятирічній Анні кортіло спитати маму, що з нею, але дівчинка чекала, що та почне сама розмову. Нарешті ненька спромоглася:

- Як далі, дитино моя, житимемо? Уже покупці приходили…на будинок.

- Що трапилося? Адже в тебе є робота, я! Жили ж якось…

- Потрапила я під скорочення, дитино, без роботи залишилася, чим за кредит платитиму? Прийдеться продати будинок.

- Мамо, не переживай, у тебе є я, маленька дівчинка, яка гарно малює та вишиває. Це твої слова, так? Я спробую зробити щось таке…

- Фантастичне, – крізь сльози посміхнулася мама, думаючи про те, яка ще наївна її дівчинка. – І що ж ти зробиш?

- Я робитиму дива, за які  заможні люди  платитимуть гроші.

- Чим можна здивувати багатих? Вони люблять машини, котеджі, золото…

- Мамо, але в них є діти! За щастя своєї дитини вони заплатять будь – які гроші.

Мати хотіла заперечити дочці, але не стала: дівчинка все одно б не почула.

Анна мріяла. Спочатку чомусь пролітали в її уяві сірі кульки, такі ж, як життя навколо, але потім ті кульки почали мінятися. Вони збільшилися, а всередині однієї щось тихенько писнуло. Це була миша, але не така, як усі, а…кольорова. Вона крутила хвостиком і махала голівкою. Дівчинка посміхнулася їй  і…заснула.

Як ніколи бадьорою була Анна наступного дня. Вона знала, як здійснити свій задум! Зі своїх старих іграшок дівчинка зробила кольорову мишку, яка крутила хвостиком і кумедно махала голівкою. Готову іграшку вона запакувала в коробку і почимчикувала до магазину .

Щойно вона відчинила двері крамниці, як відразу почула плач маленького хлопчика. Навколо нього було стільки іграшок, а він вередував:

- Не хочу цю! Купіть іншу!

- А я знаю, яку ти хочеш іграшку і де її взяти, – хитро мовила Анна.

- Скажи нам, де? – з надією запитав батько дитини.

- Вона в цій коробці.

Дівчинка подала пакунок хлопчику. Відкривши коробку і побачивши кульку, дитина розчаровано спитала:

- І це все? А де ж іграшка?

- Всередині.

Хлопчик розламав кульку і побачив зелену мишку.

- О, вона чудова! – вигукнув малюк.

- Скільки за неї хочеш? – запитав чоловік.

- Її вартість -  мамине щастя.

- А скільки коштує мамине щастя? – ніяк не міг второпати чоловік..

- Воно не продається. Зараз мама дуже сумна. Якщо ви допоможете знайти їй роботу, то вона буде веселою. А якщо час від часу купуватимете в мене іграшки, то ненька стане щасливою1

- Гаразд, домовилися , – погодився чоловік. – Твоя мама  працюватиме бухгалтером на моїй фірмі, а ти отримуватимеш по сотні за кожну іграшку, яка сподобається моєму синові.

Подякувавши доброму чарівникові, мов на крилах летіла Аня  додому – ощасливити матір.

Минуло кілька місяців після зустрічі з тим чоловіком. Анна сиділа на дивані, фантазувала – творила нову іграшку. Цього разу вона була не сама. Їй  допомагала мама. Вони разом робили котика, рудого, пухнастого. Незабаром  Новий рік… Життя знову стало яскравим. Вони були щасливі.

                                                        Очеретяна Олександра, 6 –Б клас

 

Тиндикевич І.В.,

учитель української мови і літератури

                                                             Костопільської ЗОШК І-ІІІ ст. №6

Рівненської області

 

 

Поділитися у соцмережах:

Share to LiveJournal
Share to Odnoklassniki