Тема гармонійного єднання людини з природою у поезії Лесі Українки “Давня весна” (особистісно зорієнтований урок у 8 класі)

Тема: Тема гармонійного єднання людини з природою у поезії Лесі Українки “Давня весна” 

Мета.  Ознайомити учнів із поезіями Лесі Українки; формувати здатність бачити красу природи, людини, передавати її засобами поетичної мови; вдосконалювати вміння сприймати текст на слух, виразно читати та аналізувати поетичні твори; висловлювати власні думки з приводу прочитаного або почутого; розвивати творчу уяву; виховувати любов до природи, мистецтва.

Цілі.

Учні знатимуть: ідейно-художній зміст, основні мотиви поезії; особливості віршованої мови твору та вимоги до виразного читання; власний рівень оволодіння діяльнісними уміннями; сутність технологій “читання із зупинками”, “читання з передбаченням”.

Учні вмітимуть: виразно читати поезії; аналізувати вірші за наведеними питаннями; проводити аналогії між зображеним у творі і баченим у реальному житті; знаходити в тексті художні засоби, розкривати їхню роль.

Тип уроку. Комбінований.

Обладнання:  картини  І.Айвазовського, І.Левітана, фонозаписи музичних творів А.Вівальді, П. Чайковського, фото Лесі Українки.

Методи, прийоми, форми роботи: бесіда, “читання із зупинками”, “читання з передбаченням”, перегляд ілюстрацій картин, прослуховування музичних творів, асоціювання, “Незакінчене речення”,                                      “Мікрофон –1”, “гронування”, робота в парах.

Хід уроку

І. Мотиваційний етап

1. З’ясування емоційної готовності учнів до уроку (Словесний настрій).

2. Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань:

а) озвучення записів у таблиці “Візитна картка письменниці”);

б) презентація асоціативних малюнків (“Внутрішній світ мій і Лесі Українки”), прослуховування дібраних мелодій; ознайомлення у парах з написаними есе, озвучення кількох із них.

в) прослуховування в парах вивченої напам’ять поезії; озвучення кількома учнями.

ІІ. Цілевизначення та планування.

1. Оголошення концепту уроку.

2. Визначення особистісної значущості виучуваного матеріалу. (“Незакінчене речення”: “На мій погляд, з творчістю Лесі Українки варто ознайомитися, тому що…”).

3. Обговорення й узгодження цілей та плану роботи.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Створення асоціативного ряду до слова “весна”.

2. Перегляд картин І.Левітана бесіда:

– Якою постає перед нами картина весни?

– Які барви переважають на картині? Чому саме такі?

– Чи такою вам уявляється ця пора року?

– Яку картину намалювали б ви? Які кольори у ній переважали б?

3. Прослуховування музичних етюдів на тему “Весна”, бесіда:

– Що ви відчували під час прослуховування мелодії?

– Чи уявлялася вам картина І. Левітана?

– Чи можливе поєднання трьох видів мистецтва: музики, живопису і слова?

4. Слово вчителя.

– Свій творчий шлях Леся Українка розпочала дуже рано: її перший вірш “Надія” написаний у 9-річному віці, а перша поетична збірка побачила світ, коли її авторці йшов 21 рік. Це справді була весна Лесиного життя. Весна, у якій зародилася її поетична творчість. Один з “плодів” цієї весни – поезія “Давня весна”.

5. Опрацювання змісту вірша (Читання із зупинками, передбаченням, “повільне прочитання”. Перед початком роботи учитель знайомить восьмикласників з правилами: закрити білим аркушем паперу текст вірша і відкривати поступово тільки вказані рядки):

–         Про що може йтися в поезії з такою назвою – “Давня весна”? (Про весну).

–         Що ми ще дізнаємося із заголовка? (Що ця весна була давно. Але щось дуже важливе відбулося тоді, що запам’яталося надовго, може, й на все життя. Що саме могло статися, як ви гадаєте?).

–         Якою ж була ця весна? (Весела… щедра… мила… – кожен епітет – ціла картина. Спробуймо намалювати її: що підказує наша уява, коли чуємо слова “весела” весна? А “щедра”? “Мила”? І ця весна діє (знову малюємо побачені внутрішнім зором картини, “розшифровуємо” зорові образи: “промінням грала”, “сипала квітки”, “летіла хутко, мов стокрила”… З приходом весни “все ожило… усе загомоніло… (слуховий образ), зелений шум (поєднання двох образів, уявляється зелене листя, дерева, гай, ліс; чується луна (“веселая”) – перегук, щебетання пташок, можливо, солов’ї, аж луна йде…).

–         Що ми можемо сказати про ліричну героїню вірша, чиїми очима подано ці картини?  (Ніжна, лірична, надзвичайно чутлива до краси природи, до слова).

–         В описі весни йде нагнітання емоцій. Для чого, як ви гадаєте? Що має відбутися? Про що йтиметься далі? (Відповіді учнів).

–         Поетеса використовує виражальні можливості поетичного слова, щоб виразніше передати трагізм ліричної героїні: рух, шум, блиск, гомін, співи, сміх – “А я лежала хвора й самотна…”.

Я думала: “Весна для всіх настала,

Дарунки всім несе вона, ясна,

Для мене тільки дару не придбала,

Мене забула радісна весна”.

– Що ж відбудеться далі? (Відповіді учнів. Зачитуються три останні строфи вірша).

Моя душа ніколи не забуде

Того дарунку, що весна дала…

– Який же це дарунок? (Цвіт яблуні, зелень листя, подув вітру, пісні пташок, шепіт гаю…). А що, це справді можна вважати дарунком? В нашому повсякденному розумінні дарунок – це, здається, щось інше (Відповіді учнів).

–         Були у житті й інші весни… Але такої “не було й не буде”! Що ж “таке” було в цій весні? Чому вона єдина на все життя? (Відповіді учнів).

–         Про що ця поезія? (Про вміння бачити красу світу, вміння радіти йому, кожній хвилині життя, про повноту життя).

–         Яким кольором ви передали б настрій окремих рядків? (Учні створюють кольоровий “портрет” вірша).

5. Виразне читання поезії вчителем (учні, заплющивши очі, намагаються уявити зображене).

6. Читання учнями поезії в парах. Озвучення кількома учнями -представниками пар.

7. Прослуховування  фрагментів музичних творів. Завдання: визначити, який із них найвлучніше передає настрій поезії (“Мікрофон –1”).

8. Доповнення асоціативного ряду “весна” (за бажанням учнів).

ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап

Рефлексія відчуттів, визначення особистісної значущості вивченого (Доповнення або зміна висловлювання “На мій погляд, з творчістю Лесі Українки слід знайомитись, тому що…”)

Домашнє завдання

Обов’язкове. 1. Прочитати поему “Давня казка”. 2. Записати запитання, що виникнуть у ході читання. 3. Відзначити незнайомі слова.

За бажанням: 1. Написати лист-подяку автору вивчених поезій. 2. Написати вірш-стилізацію. 3. Підготувати невелику зв’язну розповідь про хвилини (якщо такі були), коли відчуття краси природи допомогли перебороти сум, біль. Подумати, кому можна порадити прочитати поезію “Давня весна”.