Читання без любові, знання без благоговіння,
освіта без душі – найтяжчі гріхи проти розуму.
Герман Гессе
Як читати
Більшість людей не вміє читати, більшість навіть не знає достеменно, для чого читає. Одні вважають читання переважно трудомістким, але неминучим шляхом до «освіченості», інші – легким задоволенням, способом вбити час, по суті, їм байдуже, що читати, аби нудно не було.
Читач, який бажає приємно провести час і відпочити, як і читач, котрий переймається своєю освіченістю, думає, що книги мають приховані сили, здатні оживити й підняти дух, однак визначити ці сили більш точно, оцінити по достоїнству такий читач не вміє. Тому його вчинки нагадують дії хворого, який знає, що в аптеці напевно знайдеться безліч корисних ліків, і хоче перепробувати усі, бере в руки склянку за склянкою, обнишпорює ящик за ящиком. Однак, як у справжній аптеці, так і в книжковій крамниці чи бібліотеці, слід знайти лише тобі необхідне зілля, і тоді, не отруюючи себе, не переповнюючи організм нікчемними речовинами, кожен знайде тут те, що підкріпить його дух і тілесні сили.
Життя коротке, на тому світі не запитають, скільки книг ти осилив у своєму земному бутті. Нерозумно й шкідливо витрачати час на марне читання. Маю на увазі не читання поганих книг, а перш за все якість самого читання. Від читання, як від кожного кроку й кожного подиху, потрібно чогось чекати; потрібно витрачати сили, й тоді їх стане більше, потрібно позбуватися свого «я», і тоді воно знову повернеться, мислячи більш глибоко.
Бездумне розсіяне читання – те ж саме що прогулянка у прекрасній місцевості із зав’язаними очима. Але читати потрібно не для того, щоб забувати про самого себе і повсякденне життя, а навпаки, щоб більш свідомо й зріло, міцно брати його в руки. Ми не повинні йти до книг так, як боязкі школярі до суворого наставника, і не тягнутися до читання, як пияк до пляшки, треба відчути себе підкорювачем вершин, що здійснює сходження в Альпах, воїном, що крокує в арсенал; не шукати прихистку, подібно втікачам і мізантропам, а з добрими помислами йти до книг, як до своїх друзів та помічників. Якби все відбувалося так, сьогодні навряд читали б одну десяту того, що читають, однак всі ми стали б у десятки разів радіснішими й багатшими.
Що читати
Не існує списку книжок, які неодмінно потрібно прочитати, без яких неможливі порятунок і вдосконалення! Але у кожного є кілька книг, що саме йому, саме цій людині, приносять задоволення та насолоду. Поступово відшукувати такі книги, підтримувати з ними відносини протягом тривалого часу, мабуть, і володіти ними – і в прямому значенні, і приймаючи їх у свою душу – особисте призначення кожної людини, і вона не може знехтувати ним, якщо не хоче завдати значного збитку своїй освіченості і своїм задоволенням, а відповідно, й цінності свого буття.
Книги існують не для того, щоб якийсь час усі їх читали, обговорювали, знайшовши в них прийнятну тему для бесіди, а потім забули як останні спортивні новини або повідомлення про грабіж чи вбивство, – книги вимагають, щоб ними насолоджувалися, щоб їх любили спокійно і глибоко. Лише тоді вони розкривають нам свою потаємну красу і силу.
Як обрати книгу
Той, хто починає збирати власну бібліотеку, перш за все нехай намагається мати справу лише з хорошими виданнями. Під «хорошими виданнями» я розумію аж ніяк не дорогі, але такі, де робота над текстом велася з благоговінням і ретельністю, яких заслуговують славні творіння людського генія. Адже бувають розкішні видання, зі шкіряною палітуркою, із золотим обрізом, прикрашені ілюстраціями, однак зроблені без любові й уміння, і є дешеві книги для загалу, над якими видавці потрудилися навідмінно.
До чого ж по-різному підходять різні видавці до відбору творів! Вкрай важливо, хто здійснює цей відбір: людина, яка не один рік знайома із творчістю автора, що читала і перечитувала його книги, або перший-ліпший літератор, на якого зовсім випадково звалилося таке замовлення і який поспіхом, бездушно скине докупи потрібну кількість творів.
Під час вибору книг не потрібно гнатися лише за якістю паперу та палітурки, і не потрібно заради зовнішньої подібності купувати усіх «класиків» в однотипному оформленні; слід шукати й розпитувати, поки не знайдеш найкраще з наявних видань автора, чиї твори ти хочеш придбати. Небагатьох письменників, яких я люблю настільки, що хотів би мати усі їхні праці, нехай навіть малі й найменш відомі, доводиться мати у двох або трьох варіантах, кожен з яких містить щось відсутнє в інших.
Постійна адреса статті: http://openstudy.org.ua/posts/30873/