Мета: допомогти учням усвідомити роль художньої літератури в житті людини; розкрити зміст понять мистецтво, види мистецтва, художня література, фольклор, літопис; розвивати образне мислення школярів; виховувати гармонійну творчу особистість.
Цілі.
Учні знатимуть: назви видів мистецтва; зміст понять фольклор, літописи, художня література;
форми оцінювання емоційного стану; назви оргдіяльнісних умінь: цілевизначення, планування, оцінювання.
Учні вмітимуть: називати види мистецтва; визначити спільне й відмінне між творами фольклору й художньої літератури, відрізняти художню творчість від інших видів діяльності людини;
пояснити мету і значення оволодіння загальнонавчальними уміннями.
Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник, виставка книг.
Методи, прийоми, види, форми роботи: розповідь учителя, бесіда, поетична хвилинка, прослуховування музичних творів, перегляд ілюстрацій картин; робота з підручником.
Хід уроку
І. Мотиваційний етап.
1. З’ясування емоційної готовності до уроку.
1) Ознайомлення з формами оцінювання емоційного настрою, готовності до уроку (графічно, кольором, певною частиною мови тощо) (Додаток 1).
2) Визначення емоційної готовності до уроку в кольорі.
2. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань.
Перевірка домашнього завдання.
1) обмін враженнями від опитування за анкетою «Для чого вивчати літературу»;
2) презентація «кольорового портрета» віршів (учень читає поезію, демонструючи класові її «кольоровий портрет»);
3) озвучення опису предмета (явища природи, рослини, тварини, людини), аналіз ужитих образних висловів.
ІІ. Цілевизначення та планування.
- Бесіда про зміст понять, що називають оргдіяльнісні уміння: цілевизначення, планування, оцінювання тощо.
Організаційно-діяльнісні уміння
Організаційно-діяльнісні уміння – уміння визначати мету і цілі діяльності, планувати, організовувати, здійснювати, відрефлексовувати й оцінювати її, вносити, за потреби, корективи. Людина, що не оволоділа цими уміннями, не може бути успішною в житті.
Види організаційно-діяльнісних умінь:
Цілевизначення – здатність ставити цілі діяльності, тобто передбачати її кінцевий результат.
Планування – уміння планувати діяльність, тобто визначати послідовність її здійснення.
Рефлексія – аналіз процесу і результату діяльності, пов’язаних із нею почуттів.
Оцінювання – співвіднесення досягнутого результату із запланованим або певним зразком.
- Повідомлення і аналіз теми уроку.
- Ознайомлення учнів із загальними цілями уроку, планом роботи.
План уроку
- Бесіда про сутність мистецтва, його мету, види.
- Перегляд ілюстрацій картин, прослуховування аудіозаписів.
- Слово вчителя про виникнення літератури.
- Поетична хвилинка.
- Рефлексія процесу і результатів навчальної діяльності.
- Аналіз домашнього завдання.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
1. Бесіда про сутність мистецтва, його мету, види.
– Що ж таке «мистецтво»? Підручник, за яким ми працюємо, подає таке визначення: «Мистецтво – це творче відображення дійсності за допомогою художніх образів…»* (с. 5).
Вчитаймося: «Творче відображення дійсності… за допомогою художніх образів…». Як ви розумієте цей вислів? (Мистецький твір – це не просто фотографія, буквальне, точне до дрібниць, відображення того, що було чи є насправді. Мистецький твір відображає конкретні картини людського життя, і, водночас, у мистецькому творі є узагальнення, фантазія, тобто авторський домисел. Це своєрідний новий світ. Реальне і домислене поєднуються в художній образ, який має естетичне значення, тобто викликає естетичні почуття).
– Які ви знаєте види мистецтва? (Музика, живопис, скульптура, архітектура, кіно, опера, балет).
– Яку ціль ставлять перед собою митці, сідаючи за письмовий стіл (стаючи до мольберта тощо)?
2. Перегляд ілюстрацій картин, прослуховування аудіозаписів.
3. Бесіда.
– Чим же художня література відрізняється від інших видів мистецтва? (Відповіді учнів).
– Художник користується фарбами. А чи можна «малювати словом»? Наприклад, вірш Валерія Зінченка так і називається «Осінь намалюю». Послухайте.
Вітерець-пустунець
Між дерев гарцює.
Я візьму свій олівець,
Осінь намалюю.
Верби в жовтому вбранні
Опустили віти.
Відлітають журавлі,
Журяться за літом…
– Розкажіть, що ви побачили? Що почули? Завдяки чому виникли ці картини? (Відповіді учнів). А відчули? Сум? А як вдалося автору створити цей настрій? («Верби… опустили віти», вони сумні. У словах «Журавлі… журяться за літом» є не лише пряма вказівка на сум. Повторення «жур… жур…» також створює відповідний настрій. Так у нашій уяві твориться художній образ).
– Справді, якщо музику ми чуємо, скульптуру бачимо, то художній твір… виникає в нашій уяві. Ось чому так важливо мати розвинену уяву! А ще вміння сказати про побачене і почуте так, щоб викликати в уяві читача певний образ. Недаремно художню літературу називають мистецтвом слова. Ось як про таїну творення поезії сказала Тамара Коломієць:
Як на білих сторінках
в лад поставити в рядках
звичайнісінькі слова –
починаються дива…
Справді, маємо «набір» «звичайних» слів: вітер, обривати, пелюстки, квіти, облітати, тиша, синє небо, осінь.
А ось як поставив їх «у лад» В. Сосюра:
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині…
Народжується поезія… Який її настрій? Як він твориться? (Відповіді учнів).
Хіба не диво?.. Про такі «дива» ми і будемо говорити на уроках української літератури. А ще… самі вчитимемося їх творити… Але про це на наступних уроках. А зараз повертаємося до нашого плану роботи.
4. Слово вчителя про виникнення літератури.
– Як же виникла література? Ще змалечку дитина чує ніжну колискову, мудру казку, цікаві загадки, дотепні прислів’я і приказки. Усе це – твори фольклору. Література кожного народу бере початок саме з усної народної творчості. А творило її не одне покоління людей. Скажімо, хтось склав казку, переповів іншому. Якщо розповідь подобалась, її переказували, часом щось змінювали, доповнювали. І починала казка мандрувати від однієї людини до іншої, із уст в уста (звідси й назва – усна народна творчість).
Коли ж виникло письмо, освічені люди почали записувати, що відбувалося щороку, – так виникли літописи. Найдавніший літопис нашого народу – “Повість минулих літ”.
Демонструються збірки творів фольклору, літописи, книги відомих учням письменників.
Талановиті люди – письменники – розкривають нам красу світу в слові. У своїх творах вони не тільки передають читачам думки й почуття, а й пробуджують у них власні.
5. Поетична хвилинка.
– На уроках читання в молодших класах або й самостійно ви вивчали твори художньої літератури напам’ять. Продекламуйте улюблену поезію або рядки з неї, поясніть, чому обрали саме цей твір.
Учні декламують улюблені твори і пояснюють, у чому їхня краса, які почуття пробуджують вони.
6. Бесіда: «Чи може комп’ютер повністю замінити книгу?» (Можна провести у формі рольової гри «Займи позицію».
ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
Бесіда:
1. Що зацікавило на уроці?
2. Про що хотілося б дізнатися більше?
3. Які висновки ви зробили після цього уроку?
V. Аналіз домашнього завдання.
Домашнє завдання:
Обов’язкове загальне: виконати завдання 2, 3 (с. 5), 11 (с. 6) підручника*.
Обов’язкове на вибір: прочитати міфи “Про зоряний Віз”, “Берегиня”, “Дажбог”, “Неопалима купина” (два міфи на вибір), кількома словами зафіксувати враження, виниклі запитання, виписати незнайомі слова.
За бажанням:
а) Прочитай текст. Спробуй усно довести, що художній образ – це «віконечко у безкінечність».
Художній образ – це «віконечко у безкінечність». Він створюється за допомогою вільної гри уяви, фантазії, розуму, почуттів та емоцій. Чим вони розвиненіші – тим виникають привабливіші й оригінальніші образи. Ця гра неймовірно цікава, бо в ній є багато всього несподіваного, чого не буває у житті! (Р. Мовчан);
б) дібрати приклади художніх образів осені (зими, моря, лісу тощо) з різних видів мистецтва (живопис, музика, художня література);
в) створити художній образ сонця, дощу, веселки, осені. Занотувати написане у читацький щоденник.
г) підготувати коротке усне повідомлення про виникнення усної народної творчості, її жанри.
Індивідуальне випереджувальне завдання. Скориставшись матеріалом вступної статті зі «Словника давньоукраїнської міфології» С. Плачинди, підготувати повідомлення про відмінність змалювання богів в українській і грецькій міфології (Додаток 2).
Додаток 1
Форми оцінювання емоційного настрою
Графічно –
Кольором (за шкалою колірного діапазону настроїв А.М. Лутошкіна):
червоний — захоплення
оранжевий — радість
жовтий — приємно
зелений — спокій, урівноваженість
блакитний — сум
фіолетовий — тривога
чорний — украй незадовільний
білий — важко визначити
Символом – смайлик, сонечко, хмаринка, дощ, веселка та ін.
Певною частиною мови:
– іменником – сум, радість…
– прикметником – тривожний, радісний…
– прислівником – тужно, важко, спокійно…
Форми оцінювання готовності до уроку
Готовий до уроку – певна фігура □ ○
Не зовсім готовий – та ж фігура, зафарбована навпіл ◘ ◙
Не готовий, прошу мене не викликати – повністю зафарбована фігура ■ ●
Додаток 2
Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології
http://proridne.net/mythology/books/
Давньоукраїнська міфологія, на відміну від… старогрецької та римської, була виключно демократичною, зрозумілою для народу, близькою для простих людей. Тому її персонажі, незважаючи на прийняття християнства, залишилися на довгі століття в поетичному світогляді українців і ввійшли прекрасними міфічними образами до фольклору (Купайло, Дана, Берегиня, Коляда, Лада, русалки та ін).
Захоплююча грецька міфологія складалася за умов рабовласництва, тож її легенди оспівували богів і героїв, далеких від земних справ, від настроїв народу. Чвари і конфлікти Олімпу носять суто аристократичний, панський характер. У давніх українців не було рабства. Вони жили дружними родинами, задругами, де панувала общинна рівність. Тож і персонажі їхньої міфології були простими, людяними, близькими, земними.
У грецькій міфології лише один титан (не бог!) Прометей іде до людей, несе їм вогонь, тепло. І на це Олімп реагує, як відомо, зле, жорстоко — приковує Прометея до скелі й посилає щоденно орла, аби він довбав героєві груди і пожирав печінку (характерно: Геракл звільняє Прометея, вбиває орла за згодою Зевса, якому хотілося більшої слави та «авторитету» своєму синові).
У давніх українців майже кожен бог іде до людей. Згадуваний вже тут Сварог — найдавніший бог Сонця — передає світло своєму синові Дажбогові й спускається в поетичній уяві українців на землю, щоб навчити людей користуватися вогнем та ковалювати. Він також запроваджує шлюб, викувавши першу обручку.
Не сидиться у Вирії (сонмищі українських богів) і Дажбогові: передавши Сонце смаглочолому Хорсові, він спускається опікувати ліси, поля, засівати землю квітами і зіллям. Навіть богиня неба Коляда покидає Вирій, аби щороку взимку, за небезпечних обставин, ховаючись від ворожих сил, народжувати в дніпрових сагах Божича — нове Сонце, Новий рік. Власне, у Вирії, за легендами, перебувають лише найпервісніші боги — Род (Сокіл) та Білобог.
У грецькій міфології лише Пан є богом родючості та опікуном лісів, садів, ланів й усієї природи. Але Пан — напівлюдина-напівцап — є предметом глузів, зверхньої поблажливості «іменитих» богів Олімпу. А в давньоукраїнських міфах переважна більшість богів опікує природу, ратаїв, худобу, води ліси, різні насадження, це — Дажбог, Волос, Мокоша. Жива, Лада, Лель, Овсень, Ярило, Купайло, Жицень та інші божества родючості.
Якщо в стародавніх греків і римлян народ святкував лише свято бога виноробства Діоніса (Вакха), то в давніх українців усенародні гуляння відбувалися майже щомісяця, і головне — вони були підпорядковані трудовому ритмові життя, порам року, сезонним циклам певних робіт. Бучними, масовими, веселими були свята Коляди — зустріч нового Сонця, Нового року, Лади — зустріч весни, Ярила — початок і кінець сівби, Купайла — зустріч літа, Живи — початок жнив, Овсеня — обжинки, Жиценя — завершення всіх польових робіт і т. д.
І недарма стародавні румуни та молдавани — могутнє пагіння романського древа — прийняли саме українську міфологію: працьовитим освоювачам придунайських родючих низин, затятим хліборобам і виноградарям чужі були і Юпітер, і Марс, і Венера. Зате близькими, зрозумілими, рідними видавались їм Чур і Берегиня, Ярило і Купайло.
Життєлюбство, простота, глибинна народність української міфології підкупила свого часу і давніх литовців, які теж поклонялися Перуну й Дажбогові. В цьому — світове значення давньоукраїнської міфології.
А. Фасоля,
канд. пед. наук,
м. Київ