Мета: допомогти учням глибше усвідомити притчевий зміст і художню вартість казки; розвивати навички визначення головної думки твору, ключових фраз; висловлювати свої думки про прочитане; виховувати повагу до морально-етичних цінностей, що допомагає бачити і розуміти красу світу.
Цілі.
Після цього уроку учні
знатимуть:
- окремі факти біографії Е. Андієвської;
- зміст казки-притчі «Казка про яян».
умітимуть:
- виразно і вдумливо читати казку, виділяти її фантастичні елементи;
- визначати головну думку твору, відшукавши в ньому ключові фрази;
- сформулювати висновки про твір.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет письменниці, збірки її творів, таблиця.
Теорія літератури: притча, казка, головна думка.
Методи, прийоми, форми роботи: обмін побажаннями, асоціювання, виразне читання, «Подумаймо разом», робота в парах, Діаграма Вена, технологія «Незакінчене речення», «Мікрофон», бесіда, вибіркове читання, клоуз-тест.
Словник:
Притча – старовинна назва повчальних алегоричних оповідань про людське життя з яскраво вираженою мораллю.
Казка – фольклорний розповідний твір про вигадані, а часом і фантастичні події.
Репродукція – фотографічне або поліграфічне відтворення зображень творів живопису.
Хід уроку
І. Мотиваційний етап.
1. З’ясування емоційної готовності до уроку «Обмін побажаннями».
- Я бажаю тобі… (Діти бажають один одному того, чого б найбільше хотіли б побажати собі).
2. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань
– Діти, напишіть на листочках власне ім’я. З чим воно асоціюється? Наприклад, Алінка – малинка. Прочитайте ззаду наперед. (Акнилам) Що воно могло б позначати і в мові якого народу уживалося б? (Дивовижна, япон.) Мірочка – суничка – акчинус – лат. незвичайна богиня.
– Які почуття виникли під час цієї роботи у вас? (Захоплення, радості, незвичайності, зацікавленості).
3. Слово вчителя. Первісні люди ототожнювали людину з її ім’ям. Вони вважали, що кожен повинен мати індивідуальне ім’я, яким ніхто інший не міг бути названий. Прийшов час, коли імен уже не вистачало, тому їх викрадали разом із власниками.
За християнства імена давали під час хрещення дитини. При цьому використовували імена святих, на чий день припадав обряд. Тому переважна більшість українських імен мають грецьке, латинське або інше походження.
Сьогодні ми говоритимемо про твір Емми Андієвської «Казка про яян». Поміркуйте, кому могли дати ім’я Яян. (Людині, яка народилася останньою в році. Егоїстичному плаксуну-вередуну).
ІІ. ЦІЛЕВИЗНАЧЕННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ
- Представлення концепту теми.
– Сьогодні на уроці відбудеться знайомство з українською письменницею та художницею Еммою Андієвською, автором казки-притчи «Казка про Яян». Запишіть тему уроку й визначте завдання, які розглянемо на уроці.
- Узгодження цілей уроку і плану роботи.
– Додатково ми:
- дізнаємося про окремі фрагменти біографії Е. Андієвської;
- ознайомимося зі змістом казки-притчі «Казка про яян».
- повчимося виразно і вдумливо читати казку, виділяти її фантастичні елементи;
- зможемо визначати головну думку твору, відшукавши в ньому ключові фрази;
- сформулюємо висновки про твір.
- Доповнення загального переліку власними цілями уроку.
Картка: На основі вивчення теми я хочу навчитися… (пояснювати…, розкривати…, називати, схарактеризувати…, дискутувати…, аргументувати…, дати власну оцінку…)
ІІІ. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
[gview file=”http://ozonlit.org/wp-content/uploads/andievska.ppt”]
- Розповідь про письменницю.
Особливе місце серед сучасних українських авторів посідає незвичайна письменниця й художниця Емма Андієвська. Чому, запитаєте, незвичайна? Мабуть, ви вже звернули увагу на репродукції її картин, розміщені на дошці, вони й справді не такі, які ви звикли бачити. Істот з великими очима художниця називає «комахами-бегемотами». Зверніть увагу, в одній істоті — малюсінька комаха й величезний бегемот! Правда, незвичне поєднання? А хто сказав, що казка має бути звичайною? Незмінні герої картин Емми Андієвської (комахи-бегемоти) живуть у своєму казковому світі, мабуть, у космосі, а може, у вигаданій художницею країні. Так само незвичайні й казки Емми Андієвської, з однією з яких ви сьогодні познайомитеся.
Незвичайним є й життя письменниці. Раннє дитинство Емми пов’язане з містом Сталіно (нині Донецьк). Потім родина переїхала до Вишгорода, що під Києвом. Саме тут, як згадує письменниця, вона «вперше побачила жінок у білих вишиваних сорочках, які ступали босоніж по чорній весняній запашній ріллі, а якою колоритною багатою мовою вони спілкувалися. «Мене змалечку готували на росіянку. До шести років я взагалі не володіла українською мовою, для мене навіть добирали няньок зі справжнім російським акцентом, аби виховати панську дитину. Не виховали. Чому? Дуже просто. Кожна нормальна дитина гостро реагує на несправедливість…».
Отож цілком логічно, що Емма, зауваживши несправедливість щодо українців, української мови взагалі, пішла наперекір батькам. Так відбувся її вибір.
Із 1943 року мешкає в Західній Європі. Майбутня письменниця закінчила в Німеччині університет, згодом переселилася до Парижа, а потім – до США. Наприкінці 60-х років XX століття Емма Андієвська повертається до Німеччини, де зараз і мешкає.
Е. Андієвська працює в різних літературних жанрах: вона пише великі прозові твори, вірші, перекладає твори античної літератури, а останнім часом створює і казки.
- Робота з підручником (С. 141).
- Подумаймо разом… Перш, ніж прочитати казку Емми Андієвської, пригадайте історію про Робінзона Крузо з однойменного роману Даніеля Дефо.
– Чи герой цього твору вижив би на безлюдному острові? Що необхідно було Робінзону в першу чергу, щоб вижити? (1. Щоб вижити на безлюдному острові, Робінзон скористався його рослинністю. Він приручив тварин, збудував житло. 2. Ні, не вижив би, бо тільки в єднанні з природою людина живе на світі).
– Яку роль у долі Робінзона відіграв його новий друг П’ятниця? (Людині потрібне спілкування не тільки з птахами й тваринами, а й з людьми).
– Уявіть себе на такому безлюдному острові. Щоб зробили ви в першу чергу? Чого і кого найбільше потребували б?
– Як ви вважаєте, чи може вижити людина сама? (1. Може, тільки це замкнені у собі люди, психічно не врівноважені. 2. Для нормального життя людині потрібні друзі, ті, з ким завжди цікаво).
Що думає з цього приводу українська письменниця і художниця Е. Андієвська, ми дізнаємося з її твору «Казка про яян».
- Виразне читання казки. Обмін враженнями (Чи може вижити людина сама?)
- Словникова робота.
Бляшанка – банка із жерсті.
Кельма – будівельний інструмент, лопатка.
Глипнув – глянув.
Опали немощі – напала слабість.
Брама – міські ворота.
Насельники – мешканці, жителі.
По гузир – по зав’язку.
- Подумаймо разом.
– Як ви гадаєте, чи така пригода може відбутися насправді? (1. Так, прикладом цього може бути казка про дівчинку, закохану у себе. Вона постійно говорила: «Хто похвалить мне краще від усіх, той отримає солодку цукерку». Дівчинка настільки була захоплена і замилована собою, що й незчулася, як залишилася без друзів. 2. Ні, такої країни не існує, а значить і яянів немає).
Отже, це придумана, казкова історія, притча. Що називається казкою, притчею?
- Які ще твори мають ознаку притчевості? (Пригадайте казку «Фарбований Лис» І. Франка. Основну притчеву думку в ній втілює прислів’я «Із брехнею світ пройдеш, але назад не вернешся»)
Зображено тут умовну, фантастичну, нереальну ситуацію. Скажіть, чим вона нагадує справжнє життя?
- Робота з малюнком Е. Андієвської до казки. Усне малювання.
– Пофантазуємо! Якими ви уявляєте собі яянів? (Істоти, закохані в себе, невеличкого зросту, в яких руки в гумових рукавичках, аби не забруднити себе розчином з новобудови).
– Розглянемо, якими зобразила яянів (С. 142) художниця і письменниця Е. Андієвська. Чи співпадає ваш уявний малюнок із зображенням митця?
8. Конкурс «Найвлучніший підпис малюнка» (пошукове читання).
(1. Тут живуть самі яяни. 2. Кожен яян знає тільки своє «я» і тому запитань другої людини просто не чує. 3. Ніхто не може догодити яянові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще. 4. Усі тут харчуються власним «я»… тутешні мешканці майже вічні. 5. Але я зовсім не хочу ставати яянином).
- Робота в парах. Вибіркове читання. Робота з ключовими фразами.
Завдання. Зверніть увагу на ключові фрази та доповніть їх, скориставшись текстом, поясніть зміст.
- «Кожен яян знає тільки своє «я» і тому запитань іншої людини просто не чує».
- «Ніхто не може догодити яянові, бо тільки він сам усе знає і вміє».
- «Усі тут харчуються власним «я», «я» кожного із яян таке невичерпне».
Обговорення.
Охарактеризуйте дійові особи твору (реальні та фантастичні), доповнивши таблицю відповідями:
|
Персонажі твору |
Ключові слова |
Приклади з твору |
|
| Яяни | Уявні істоти (фантастичні) | 1. Яянинові ніхто не може догодити, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще. | 2. Усі харчуються власним «я» |
| Старий | Один із яянів (реальний, фантастичний) | 1. Я – чужинець, справжнім яянином так і не став (хоча будує вежу). | 2. Я не пристосований до іншого світу. |
| Пастушок | Може бути кожний із нас (реальний) | 1.Козопас обійшов майже усе місто, але ніхто в його бік навіть не глянув. Лише кволий дідусь, що порався біля найнижчої, напівзруйнованої вежі, почув запитання пастушка. | 2. Садовлячи старого на плечі й проступаючи до найближчої брами, пастушок мовив: «Я хочу, аби ти дихнув свіжим повітрям за межами веж». |
| Брама | Внутрішній світ кожного(уявний – перен. значення) | Ніхто не спроможний вимовити коротеньке слово, що відчиняє 7 брам. | Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити. |
– Чи є в них шанс щось змінити? (Ні, доки не зрозуміють, що вони творці власної долі).
– Що для цього треба зробити? (1. Не сидіти на місці, чекаючи чогось, а діяти, творити, жити. 2. Не будувати власну вежу. 3. Пам’ятати, що збудувати пліт легше з друзями і долати перешкоди краще разом.)
– Що ще можна розповісти про яянів?
– Чи добре, що кожен із них будує власну вежу?
– Чи не нагадує це будування власного дому?
– З чим може уособлюватись духовний світ яянів? А ваш?
– Є такий вислів: «вежа зі слонової кістки». Що він означає?
(Це особливий духовний світ незрозумілий і недосяжний для інших)
– Визначте основну думку твору. Чи повчальна вона? Чи погоджуєтесь з нею?
Людина не може жити без інших людей; має поважати не лише себе, а й оточуючих.
- Міркуємо над прочитаним. Проводимо аналогію («Мікрофон»).
– Чому лише старий чоловік звернув увагу на пастушка? (Я ж почув тільки тому, що мене здолали немощі, і внутрішні підбори, які досі тримали мене, як вони тримають усіх яян цього міста, передчасно струхли й завалилися, як і моя вежа, поправити яку мені бракує сил).
– Чим саме поведінка пастушка відрізнялась від поведінки яянів? (1. Тим, що він спробував допомогти дідусеві. 2. Тим, що він не погодився будувати свою вежу, а поцікавився, як можна вибратися з міста. 3. Пастушка, як і Настю з казки «Морозко» було винагороджено, коли козопас виніс старого з міста, то замість діда він побачив тільки мішок, «по гузир наповнений самоцвітами». Виявилося, що то не дід був, а правда, совість людська).
– Чому вежі постійно завалювалися, а брама не відчинялася? (1. Кожен яянин знає лише власне «я», коли вичерпується власне «я», руйнується вежа і яянин починає спочатку. 2. Через те, що яянин сам усе знає і вміє краще за всіх, у нього навіть не виникає думка замислитись про інших. Тим паче промовити таке відоме і коротке чарівне слово «ти».)
– Чому козопас не будував власну вежу? (Він вмів думати та піклуватися про інших)
– Чи зустрічали ви у житті людей, подібних до яянів, що зосереджені лише на собі?
– Чи у вас є часточка від яяна? (Така часточка є в кожного, але, на щастя, найкращі духовні якості переважають)
– Який висновок можна зробити з цієї історії? (1. Стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе. 2. Добре братство миліше, ніж багатство. 3. Людина без друга, як ліва рука без правої).
– Чи дала Е. Андієвська нам пряму відповідь, хто ж такі яяни?
(Прямої відповіді в тексті не знайдеш, її треба шукати, міркуючи над розповіддю про пастушка, який потрапив у повчальну, вигадану автором казкову історію, в результаті якої ледве не змінилося все його життя).
– Як розкрита тема добра у творі?
(Тема важливості творення добра людиною без очікування результату. Добро, за Андієвською, є шляхом самореалізації людини).
ІV. РЕФЛЕКСИВНО-ОЦІНЮВАЛЬНИЙ ЕТАП
1. Перевірка засвоєння змісту казки (Клоуз-тест):
- Герой «Казки про яян» займався … (випасом кіз).
- До країни яян хлопчик потрапив, коли … (упав зі скелі).
- Яяни будували … (довгі вежі).
- Яяни не відповідали на запитання інших, бо … (чули лише себе).
- Яяни «харчуються» … (власним «я»).
- Дідусь почув хлопчика, бо … (чужинець так і не став справжнім яяном).
- Вийти з міста можна було … (через сім брам, які відкривалися на слово «ти»).
- Ніхто з мешканців країни яян не міг вийти з міста, бо … (вони не могли вимовити слово «ти»).
- Хлопчик вирішив подбати про старого, бо … (не мав батька).
- Хлопчик хотів, щоб старий … (дихнув свіжим повітрям, побув на волі).
- За плечима у хлопчика замість дідуся опинився … (мішок з коштовностями).
2. Рефлексія емоційно-ціннісних ставлень.
Технологія «Незакінчене речення»:
- Читаючи «Казку про яян», я відчув … здивування, біль, сум, гордість, радість.
- Читаючи «Казку про яян», я побачив … пастушка, скелі, козу, провалля, велике місто, вузькі довгі вежі, чоловіка з кельмою, купу каміння, брами, яянів, старого, корабель, юнгу, кельми для новоприбулих, 7 веж, мішок із самоцвітами.
- Читаючи «Казку про яян», я зрозумів … Дерево міцне корінням, а людина – друзями. Добра та рада, де щирая правда. Між людьми будь людиною. Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько. Не одяг прикрашає людину, а добрі діла.
3. Бесіда.
– Діти, чи змінилося протягом уроку ваше ставлення до імені, власного «я»?
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Обов’язкове спільне: переказувати «Казку про яян». Поговорити зі своїми рідними про яянів, що вони думають про це.
Обов’язкове на вибір. 1. Зробити ілюстрації до твору. 2. Скласти за «Казкою про яян» колаж, ребус, сенкан.
За бажанням: підготувати усний твір «Якби я потрапив до країни яян».
Література
- Мовчан Р. В. Українська література: Підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2006. – С. 111 – 112.
- Сергієнко А. Групові форми навчання як стимул ініціативності й розвитку читацьких інтересів старшокласників. // Дивослово. – 2008. – № 3. – с. 7 – 10.
- Інтернет-ресурси: http://uk.wikipedia.org/wiki/Емма_Андієвська.
Соснова Катерина Андріївна,
вчитель української мови та літератури
середньої загальноосвітньої школи № 44
м. Дніпродзержинськ