Тема: Євген Гуцало. “Сім’я дикої качки”. Людина і світ, морально-етичні проблеми в оповіданні. Образи Юрка й Тосі, їхні слова і вчинки (порівняльна характеристика). Композиція твору, найнапруженіший момент сюжету.
Мета: вчити семикласників аналізувати зміст та проблематику художнього твору, складати його план; розвивати вміння “повільного читання” тексту, його “доповнення”.
Цілі.
Учні знатимуть:
цікаві факти з життя і творчості письменника; зміст виучуваного оповідання; морально-етичні проблеми, порушені у творі.
Учні вмітимуть:
“повільно читати” та переказувати твір, “доповнювати” його зміст; висловлювати власну думку з приводу прочитаного; складати порівняльну характеристику вчинків героїв.
Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет Євгена Гуцала; дидактичні мультимедійні матеріали; виставка творів письменника.
Методи, прийоми, форми роботи: обмін усмішками, передбачення, “повільне читання”, словесне малювання, переказування, бесіда, розповідь учителя, складання плану оповідання, незакінчене речення.
Хід уроку
І. Мотиваційний етап.
- Забезпечення емоційної готовності до уроку (Обмін усмішками).
- Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань (Передбачення: “Від нової зустрічі з творами Євгена Гуцала я очікую…”).
ІІ. Цілевизначення та планування.
- Представлення концепту теми.
- Визначення цілей вивчення теми на основі оцінних суджень, представлених на с. 229 підручника. Доповнення переліку власними цілями.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
1. Розповідь учителя про письменника (з використанням підручника та матеріалів, уміщених у Додатку).
2. З’ясування емоційних вражень від прочитаного твору, аналіз учнівських запитань, незнайомих чи незрозумілих слів.
Учитель. Яке враження залишив у вас твір? Сподобався? Чим? Не дуже? Чому? Які запитання у вас виникли? Чи всі слова зрозумілі? (Відповіді учнів).
3. Аналіз змісту оповідання (вироблення умінь “повільного читання”).
Учитель. Фабула твору проста. Однак перед нами – художній твір. Який має свої секрети. Не кожному вони відкриваються. І не одразу. Але пам’ятаємо слова І.Франка, що той, хто пірне аж до дна книжки, “хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить”. Спробуймо і ми пірнути, аби знайти секрети письменницької майстерності Є. Гуцала.
Пропоную роботу над змістом твору побудувати таким чином: окремі місця ми перечитуємо, щось переказуємо, і заразом озвучуємо питання, які виникнуть, звертаємо увагу на цікаві слова, вирази, мовні звороти тощо. У ході роботи укладається план оповідання. Приймається?
1. Ранок у літньому лісі.
(Назва епізоду обговорюється з учнями або на початку роботи над змістом, або після її завершення.
Уривок переказує учитель або заздалегідь підготовлений учень. У класі, де подібні види роботи практикувалися й раніше, це може зробити будь-хто з присутніх без підготовки).
– Сонячний ранок… Вранішній ліс… Високе небо… Синє-синє… Настільки синє, що й повітря здається синім… І чисте… Як кришталь… Здається, синява ось-ось задзвенить, як кришталь… Не дивно, що у душі хлопчини, який прямує лісовою стежкою, “так само ранково й прохолодно”. І святково… Навіть вудочка (він іде, дізнаємося ми, на риболовлю) лежить на плечі, “як великий промінь”. Юркові, так звуть хлопця, хочеться “не йти, а бігти”, хочеться співати, кричати… І він кричить, і ліс відповідає йому… “У дзеркало ріки дивилося і не могло на себе надивитися небо”. “Як добре, як щасливо Юркові!” Що ми можемо сказати про хлопчика на основі змісту цього уривку? (Відповіді учнів).
2. Поява Тосі.
– Прикрою несподіванкою стала поява Тосі. Юрко чомусь зовсім не радий їй. Та й дівчинка відчуває, як сказано у тексті, якусь провину. Вона не підійшла близько, а присіла неподалік “зовсім тихо”, “почувала себе ніяково й пригнічено”. Що між ними сталося, ми поки що не знаємо. Про це автор повідомляє трохи пізніше: Тося “з першого дня прив’язалась до Юрка, весь час намагалася бути в його товаристві, не спускала з нього очей”, і Юркові така увага почала надокучати, хоча спочатку подобалась. Це повідомляє автор. Але він не каже, чому саме Тося “прив’язалася” до Юрка. Судячи з розмови, яка відбулася між дітьми на річці, дівчинка цілком самостійна, з почуттям самоповаги і почуттям гідності, здатна постояти за себе. (Відповіді учнів).
3. Розповідь “досвідченого рибалки”.
Діти повертаються з річки. Юрко нічого не впіймав. Він пробував це пояснити присутністю Тосі, але і вона, і ми розуміємо, що це не так. Хлопчик починає розповідати про колишні успіхи на риболовлі. Автор знову “втручається в текст”, кажучи, що той бреше. Своєрідні коментарі Є.Гуцало робить і далі. Цікаво, чому? (Відповіді учнів).
Юркові “приємне захоплення дівчинки” і він продовжує вигадувати (на цей раз саме таке слово). А коли побачив, що Тося не дуже повірила про впійманого на вудку крокодила, починає… “глузувати з неї”. Як це характеризує Юрка? (Відповіді учнів).
4. Зустріч із качиною сім’єю.
– Простуючи від річки, діти помічають качину сім’ю. Юрко, кинувши вудочку, починає ловити пташенят. Прослідкуємо, як автор коментує цей епізод. Чи письменник тут не присутній?
Якщо учням складно відповісти на це запитання, їм допоможе учитель:
Присутність автора виявляється на рівні лексики.
Каченята котилися по землі “дрібненькими полохливими клубочками”, “сіра качка, помітивши небезпеку, скрикнула і разом з каченятами дременула в траву”. Вона не кидала своїх дітей, не злітала в повітря, а “кидалася то туди, то сюди, захищаючи їх”. Коли ж Юрко почав хапати пташенят, “од річки долетів розпачливий материн крик”. Качка пролетіла зовсім близько біля хлопця, “сіла на землю, пробігла в напрямку до дітей, – і знову зірвалася, гнана страхом і розпукою”. Які почуття викликає цей опис? (Відповіді учнів).
Саме почуття співчуття, неприязні до Юрка і хотів викликати автор, саме з цією метою він використовує згадувані художні засоби (епітети, метафори, порівняння тощо).
5. “Який він меткий і проворний…”
– Для чого ж Юрко забрав каченят у матері? Що за причина, через яку “крик сірої качки… нітрохи не схвилював Юрка”? (Відповіді учнів).
А як на це питання відповідає автор? (Відповіді учнів).
Справді, виявляється, для Юрка ці дрібненькі полохливі клубочки лише забавка, іграшка, якою він хоче похизуватися перед своїми товаришами у місті, аби викликати їхні заздрощі. У творі є ще одне підтвердження цієї думки. Коли пташенята “в’яли, як рослини в спеку”, для Юрка вони одразу ж стають “нецікаві”. (Страшне слово з огляду на те, що мова йде про живих істот, які вмирають!).
Учні зачитують уривок: “Він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товаришам, як вони заздритимуть. Він ішов і пританцьовував. Оля-ля-ля!.. Тра-ля-ля!.. Який він меткий і проворний. Оля-ля-ля!..”
6. Сум і біль Тосі.
– А що ж відчуває Тося?
Учні зачитують уривок: “А Тосі було сумно… У її вухах стояв отой качиний крик, довго стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати”.
Звернімо увагу: Юрка крик сірої качки “нітрохи не схвилював”, а Тосі він вчувається довго-довго. Автор починає відкривати “завісу таємничості”: що ж привабило дівчинку до Юрка. Слухаючи його розповіді про місто, де сама ніколи не була, дівчинка зачарувалася, їй “здавалося, що на неї падає чарівливе [звернімо увагу на це слово: здавалося б, майже однозвучне з “чарівне”, але ж ні] світло його знань”. Юрко вміє розповідати, а ще любить похизуватися. Автор уже повідомив нам, що Юркові спочатку дуже подобалася увага дівчинки.
З цього ж епізоду ми дізнаємося, що Тося вміє слухати і чути розмову берези (хто з героїв яких творів ще володів таким умінням?), володіє надзвичайно тонким відчуттям природи. Вона навіть помічає, як сонячне проміння падає на землю, уміє робити з кленового пагінця свистки, що виграють “зеленим звуком” (Цікаво, чиє це означення? Автора? Чи дівчинка сприймає звук у кольорі, дар, яким володів і П.Тичина? Як ви гадаєте?) (Відповіді учнів).
Але сьогодні “Все втікає від неї, наче змовилось”. Як ви розумієте зміст цих слів? (Відповіді учнів).
Дівчинка володіє надзвичайно тонким відчуттям світу. Вона може передчувати події: біду, коли Юрко забрав пташенят у матері, їх смерть у неволі. Звернімо увагу: коли Тося біжить до річки, аби врятувати каченят, “дуби співчутливо поглядали на неї, ніби хотіли допомогти”. Дівчинка розуміє і відчуває природу, і природа підтримує її. (Цікаво, чому ж кущі “перепиняли… дорогу, …шмагали по литках, ніби мстилися невідомо за що?). “Душею й очима” (що дає читачеві оце уточнення “душею”, що значить “благати душею?) благає дівчинка каченят: попливіть! “Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна попливти разом з ними, тільки якби вони пливли”. Але її надії марні.
7. Уявна розправа.
– Толя, привівши сільських хлопців, щоб похвалитися своєю знахідкою, зрозумів, хто їх забрав. Він дуже сердитий, він хоче розправитися з Тосею, щоб “не лазила слідом за ним, щоб не втручалася”. І тут автор додає ще одну фразу, яка остаточно дає зрозуміти читачеві, хто ж він насправді, цей хлопчак. Назвіть її. (Відповіді учнів).
Як ви розумієте цей вислів: “Щоб знала своє місце”? Яке місце відводить Тосі Юрко? (Відповіді учнів).
8. Юрко залишається сам.
– Юрко залишається сам. Як вигадаєте, це закономірний результат чи випадковість, що від нього відвернулися і сільські хлопці? (Відповіді учнів). Вони, як і Тося, виросли серед природи і відчувають її, уміють переживати і співчувати (“І собі кинулися в річку, й собі взялися… підштовхувати” пташенят, “підтримували знизу долонями, щоб не потонули”. Цікаво, а де в цей момент був Юрко? Автор цього не вказує, а як ви гадаєте? (Відповіді учнів). Цікаво, що автор не пояснює, чому перестали дружити хлопці з Юрком (“Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними знатися”). А як ви думаєте? І чому письменник саме так сказав? (Відповіді учнів). Та й про Тосю Юрко висловлюється різко й несправедливо, мовляв, прогнав, бо від неї “слова живого не почуєш”. Чи додає щось до нашого розуміння хлопця це зауваження? (Відповіді учнів).
9. І як же нам бути далі?
Чи усвідомив Юрко, що він накоїв? Як ви гадаєте? Пошукайте відповідь у тексті. (Відповіді учнів).
Тося таки вийшла з хати перед від’їздом Юрка. Але не підійшла, “не наважилася”. Як ви гадаєте, чому? (Відповіді учнів).
Й нарешті закінчення оповідання:
-Поклич її, – сказала мати Юркові.
-А-а, – махнув той рукою й одвернувся, скривившись.
Що відчував хлопець, що він вкладав у своє “А-а..”? Чи вірите ви у його сором? А хто, на ваш погляд, повинен був підійти першим?* Чи хочете ви, щоб діти помирилися?
4. Складання порівняльної характеристики слів і вчинків Юрка і Тосі.
ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
- Незакінчене речення: “Зараз я відчуваю… розумію… думаю…”.
- Як ви вважаєте, якби Юрко прочитав перед приїздом у село оповідання Євгена Гуцала “Сім’я дикої качки”, чи повівся би він так із качиною сім’єю? Чому саме?*
Домашнє завдання.
Підготуватися до уроку позакласного читання за поезією Євгена Гуцала.
Додаток
“Рідна земля мого дитинства, – згадує Є.Гуцало в автобіографії, – це і джерело поезії, джерело ліричного настрою, який для мене дуже суттєвий, дуже дорогий – і в віршах, і в прозі. Тут, на Поділлі, народилася і зміцніла любов до рідного українського слова, до народної пісні, до фольклору… Звідси, з Поділля, витоки як моєї свідомості, так і мало не всіх моїх творів…”
“Лірична стихія творчості Є. Гуцала, як і прози інших «шістдесятників», стала формою суспільної опозиції. Батьки, дядьки й тітки — всі ті, хто складав збірний, плакатний образ народу-переможця, побачені дитячими очима в жахливому повоєнному сільському побуті, мали зовсім не такий оптимістичний вигляд, як на плакатах і в еталонних творах соцреалізму. Безперечна заслуга «шістдесятників», а серед них і Є. Гуцала, перед красним письменством полягає в тому, що вони перенесли своїх персонажів із площини героїчної в ліричну. Є. Гуцало почувався найбільш невимушено, розкуто, живописуючи красу природи й людей, охоче фіксуючи улюблений ним стан осяяння, здивування перед світом, те медитативне передчуття радості й любові, яке великою мірою визначає загальний настрій його ліричної прози («В полях», «Просинець», «Олень Август», «Вечір-чечір», «Скупана в любистку», «Клава, мати піратська», «Весняна скрипочка згори», «Запах кропу», «У сяйві на обрії»).
…Вироблена ще в ранніх оповіданнях тонка акварельна манера письма, дитинна чистота і ясність світовідчуття, відкритість ліричного героя до прекрасного в усіх його проявах — усе це, поєднане з гострою увагою до народних характерів, інших національних прикмет — вічних і нових, склало основу його художнього стилю. Назва першої книжки — «Люди серед людей» — програмна. Її можна застосувати до всього літературного доробку Є. Гуцала.
…Вірші письменника — то своєрідне ворожіння над душею, сенс якого — в очищенні від суєтного, минущого, в омолодженні, у поверненні до того стану любові, людяності, космічної доброти, котрий і є найбільшим людським скарбом (За А.Кравченком).