Тема: В.Голобородько. “Біла лелека…”. Фольклорна основа й народознавчі елементи в поемі.
Мета: розкрити зміст уривку з поеми; з’ясувати фольклорну основу; прокоментувати наявність народознавчих елементів у творі; вчити семикласників аналізувати вільний вірш, виразно його читати.
Цілі.
Учні знатимуть:
зміст фрагмента поеми; ідейне спрямування твору.
Учні вмітимуть:
пояснити специфічність форми уривку; висловлювати власне судження про твір.
Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет письменника, мультимедійні матеріали; виставка “кольорових портретів” вірша “З дитинства: дощ”, пам’ятка “Як навчитися виразно читати віршові твори”, пам’ятка декламатора.
Методи, прийоми, форми роботи: асоціювання, незакінчене речення, бесіда, асоціативний настрій, виразне читання, робота з підручником.
Х і д у р о к у
І. Мотиваційний етап.
- Забезпечення емоційної готовності до уроку (асоціативний настрій).
ІІ. Цілевизначення та планування.
- Представлення концепту уроку.
- Формулювання власних цілей уроку.
- Узгодження плану роботи.
ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
1. Перевірка виконання домашнього завдання:
а) перегляд “кольорових портретів” вірша “З дитинства: дощ”;
б) відповіді на запитання із завдання 12 (с. 284 підручника);
в) виразне читання поезії у групах;
г) декламування представниками від груп.
2. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань:
а) з’ясування вражень, думок, укладання переліку запитань, що виникли під час прочитання поезії;
б) “мовчазне читання” поезії;
в) “Незакінчене речення”: “Це поезія про…”;
3. Робота зі змістом уривку з поеми “Лелеки”:
а) заслуховування повідомлень про лелек (Див. матеріал Додатку);
б) виразне читання поезії вчителем;
в) висловлення припущень про сутність авторського задуму (“Незакінчене речення”: “Це поезія про…”);
г) з’ясування будови уривку, поділ його на частини, озаглавлення їх *:
1) Ознаки лелеки.
2) Повчання господаря дітям.
3) Передбачення винагороди.
д) переказ змісту, з’ясування сутності поняття “градація”;
е) віднайдення ознак градації у творі;
є) виразне читання кожної частини уривку поеми;
ж) визначення фольклорних ознак твору (прикмети, повір’я)*;
є) з’ясування ідейного змісту;
и) відповідь на учнівські запитання;
і) перегляд ілюстрацій, фотографій із зображенням лелеки; дібрати найбільш відповідну настроєві і змісту уривку;
ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.
- “Незакінчене речення”: “Це поезія про…”.
- Рефлексивна бесіда:
- чи задоволені ви роботою над змістом поезії;
- що було найважчим?
- що забезпечило успіх роботи?
- який епізод уроку вам сподобався найбільше і чому?
- Оцінювання роботи власної, своїх товаришів, учителя.
Домашнє завдання.
Обов’язкове: підготуватися до виразного читання фрагмента поеми В.Голобородька “Біла лелека…”.
За бажанням: дібрати з підручників, довідників свідчення про прадавність українського народу, української мови, славні сторінки історії України, вислови про українську пісню.
Додаток
Лелека (бусол, бусел, чорногуз, бузько, бусень, боцян)
Лелеку шанують різні народи. Вважається, що він приносить людям добро: дітей, щастя, весну. Багато вірувань пов’язані з його “вірністю у шлюбі”.
За легендами, він походить від людини, яка згрішила колись проти Бога і тепер, у пташиній подобі, спокутує свою провину. Найпоширенішою версією є історія гадючого мішка:
“…Бог усіх гадів у мішок зібрав і дає чоловікові: “На цей мішок, однеси до моря і вкинь у воду. Як нестимеш, не розв’язуй і не заглядай у мішок, що там є”.
Йде той чоловік з міхом до моря – кортить подивитися. Розпустив того мішка, гад так і поліз, так і поліз із нього! А Бог і каже: “Не хтів мене слухати, пустив гадюччя по всіх усюдах, іди ж та збирай…”. От тоді й став той чоловік буслом”.
Лелеки, за повір’ям, мають риси і звички, притаманні людям. Вони розуміють їхню мову (адже колись і вони говорили). Як і люди шукають собі пару, турбуються про дітей і через ревнощі можуть покінчити життя самогубством. Як і людина, лелека може плакати. Сумує лелека і тоді, коли басить чвари між людьми:”…стане нерухомо на одній нозі і плаче гірко… А як бачить добро між людьми, то калатає дзьобом. То він так радіє” (100 найвідоміших образів української міфології. – К.: Орфей, 2002. – С. 3128 – 315).